Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, May. 20, 2019

Відійшла у вічність журналістка Ірина Богун

Автор:

|

Червень 28, 2012

|

Рубрика:

Відійшла у вічність  журналістка Ірина Богун

Смерть людини завжди приносить біль, тугу та тривогу. Особливо коли відходить хтось близький і відомий, який за свого земного життя запам’ятався добрими ділами й здобув собі своїми вчинками загальнолюдське визнання. До таких, без сумніву, належить бл. п. Ірина Богун. Була це незвичайна індивідуальність серед українців Польщі. Із глибоким сумом повідомляємо, що 15 червня 2012-го, на 92-му році життя, відійшла від нас назавжди ця прекрасна й шанована всіма людина, якої ім’я є знане серед широкої авдиторії україномовних читачів.

Бл. п. Ірина Богун народилася 20 травня 1920 року у Бухаресті (Румунія) у сім’ї Івана Фещенка-Чопівського та Зенеїди (з дому Лукіна). Батько Ірини був відомим дипломатом і міністром економіки Центральної Ради та Директорії, дійсним членом НТШ, професором Гірничої академії та Політехніки в Кракові, викладачем у вищих навчальних закладах у Катовіце і Варшаві, у спадок по собі він залишив чимало наукових праць. 1945 року чоловіка заарештував НКВС, його засудили до десятирічного ув’язнення й заслали до табору Абезь (Республіка Комі), де він і помер 2 вересня

1952-го. У сім’ї Івана і Зенеїди було двоє дітей — Ірина й на три роки молодший за неї Юрій, який став лікарем. Початкову школу Ірина закінчила в Кракові, середню — у Катовіце 1937 року. Студії розпочала у Варшаві 1941-го, де закінчила три семестри. А потім навчалася на економічному факультеті у Віденському університеті. По завершенні навчання Ірина повернулася до Катовіце, де прожила більшу частину свого життя. Працювала за фахом, а весь свій вільний час присвячувала журналістиці.

Часто не досипаючи ночей, збирала різні матеріали літературно-історичного характеру й публікувала їх, таким чином впливаючи на піднесення національної свідомості українських читачів у повоєнній Польщі. Українці на польських теренах після акції «Вісла» були позбавлені прав на розвиток національного життя й щойно після покликання УСКТ 1956 року настало певне полегшення.

Саме тоді Ірина Богун через «Наше слово» почала активно пропаґувати духовні цінності, які мали вагоме значення в підтриманні національного духу. Вона належала до когорти тих дописувачів, які глибоко розуміли, що для росту національної душі наймогутнішим джерелом є писане слово рідною мовою. І цю місію в складних часах пані Ірина розумно реалізувала. Словом прищеплювала вона в наших серцях ті національні чесноти, без яких людина є неповноцінною. Так, як хліб насущний потрібен для піддержання нашого тілесного життя, так молитва, пісня й друковане рідне слово є доконечно потрібними для здорового розвитку нації. У своїх статтях п. Ірина порушувала часто мовні літературно-історичні питання, побутові, писала на теми, на які польсько-комуністична влада дивилась доволі криво. І тим вона здобула собі серед загалу читачів популярність, любов і визнання. Журналістський доробок пані Ірини Богун — надзвичайно плідний і багатогранний. Її статті — глибоко продумані, майстерно опрацьовані та політично виважені. Численні репортажі, рецензії й історично-літературні довідки в основному друкувалися в «Нашому слові», «Нашій культурі» й «Українських календарях — УСКТ» в 60—90-х рр. ХХ ст. й здобули заслужене визнання.

У наш час її численні статті та матеріали її покійного батька розміщені в Інтернеті. У своїх працях Ірина чимало уваги приділяла Перемищині, околицям Надсяння, а особливо холмсько-підляській тематиці, малій батьківщині її чоловіка. Творчість

п. Ірини, у першу чергу, відома читачам 1960—1990 рр., старшого й середнього поколінь у Польщі. При цьому також слід додати, що Ірина, як і її чоловік Ілля Богун, корінний холмщак, повністю присвятила свою діяльність українській тематиці в Польщі. Помер бл. п. Ілля 2000 року в м. Сосновці в Сілезії й там похований.

На схилі своїх літ п. Ірина 2008 року переселилася до Екуменічного дому опіки в перемиські Пральківці — у своє українське середовище. Змінила задимлене Катовіце на мальовничі краєвиди перемиської землі та вибрала гостинний будинок українських сестер-служебниць. Приємно згадати, що 17 грудня

2008-го журналістську працю Ірини Богун було гідно оцінено, і Ґенеральний консул у Кракові виконав указ Президента України Віктора Ющенка від 20 серпня 2008 року про присвоєння їй «за вагомий особистий внесок у зміцнення України у світі та популяризацію її історичних і сучасних надбань» медаль княгині Ольги ІІІ ступеня як громадській діячці. У святковій атмосфері консул Михайло Бродович вручив п. Богун медаль, побажавши їй щастя й міцного здоров’я.

«Дякую, я не сподівалася», — як завжди, скромно відповіла Ірина. Під проводом голови Перемиського відділу ОУП Марійки Туцької численні українці Перемишля відзначили 30 травня 2010 року 90-ліття Ірини Богун. Це була чудова врочистість із піснями, жартами й цікавими розповідями. Крім того, панство Колянчуки, Чорні, Стехи, а також перемиська поетеса Міля Лучак і десятки інших друзів систематично відвідували п. Ірину в її гостинній кімнаті, яка вщерть була заповнена книжками та часописами. Журналістка передплачувала не лише пресу, але й усілякі нові україномовні книжкові видання. Вона до останніх днів жила Україною, болісно переживала антиукраїнські дії режиму Януковича, які, за її словами, «викликають гнів і біль серця за долю України». На жаль, 15 червня ц. р., о 18-й годині, обірвалося життя цієї розумної та прекрасної жінки. У церковці Дому опіки в Правковцях біля Перемишля отці Михайло Фецюх (УГКЦ) і Юрій Мокрауз (УПЦ) спільно відправили парастас за душу померлої, цю врочисту жалобну молитву підтримували своїми чудовими голосами сестри-служебниці й інші прибулі. На завершення змістовне прощальне слово виголосив о. М. Фецюх. Після завершення похоронних відправ покійну було перевезено до м. Сосновця, де 18 червня, о 14 годині, тіло покійної похоронили поряд із її чоловіком. Із тугою, сумом і жалем усі присутні провели бл. п. Ірину Богун на її вічний упокій. Дорога нам усім п. Ірино, нехай земля, хоча й чужа, буде Вам лебединим пухом. Вічна Вам пам’ять!

 Ярослав Стех

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...