Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Nov. 18, 2017

Упродовж одного дня до Росії виселили понад 76 тис. «небезпечних» західняків

Автор:

|

Жовтень 26, 2017

|

Рубрика:

Упродовж одного дня до Росії виселили понад 76 тис. «небезпечних» західняків

О другій годині ночі 21 жовтня 1947 року розпочалася наймасовіша депортація жителів Західної України.

35152 жінок і 22174 дітей
22 грудня торік Верховна Рада ухвалила постанову № 1807 щодо відзначення пам’ятних дат та ювілеїв 2017 року, відповідно до якої 21 жовтня стало загальнонаціональним Днем пам’яті жертв наймасовішої депортації до Сибіру українців зі західних областей їхньої країни. Рішення провести цю операцію під кодовою назвою «Запад». Міністерство державної безпеки (МДБ) СРСР відзвітувало, що воно депортувало впродовж доби 21 жовтня 1947-го зі західних областей України 26644 родини (76192 людей, лише 18866 із котрих були дорослими чоловіками, натомість 35152 — жінками, а 22174 — дітьми).
Зокрема, з Рівненської області депортували 3367 родин (11347 людей), з Волинської — 2711 (9050 людей), зі Львівської — 5223 (15920 людей), з Тернопільської — 5000 (13 508 людей), зі Станіславської — 4 512 (11883 людей), із Чернівецької — 613 (1627 людей), з Дрогобицької — 4504 (14 456 людей). Серед депортованих сімей переважали середняцькі селянські родини.
Більшість депортованих — 21 197 сімей (61066 людей) — були скеровані на роботу у вугільну промисловість східних районів СРСР, решту — 5264 сім’ї (15 202 людей) відправили в Омську область, де надалі використовували на промислових підприємствах та в сільському господарстві. Упродовж довгої дороги на Північ 875 виселенців намагалися втекти з ешелонів. 515 із них карателі схопили. Натомість у документах українського підпілля мовиться про понад 150 тис. вивезених людей. А також згадано випадки смерті в товарних вагонах під час транспортування до Росії сотень дітей і літніх людей.

«Остарбайтери»
Історик Тамара Вронська дійшла такого висновку: «Родини учасників підпілля за вказівкою союзного уряду мали репресувати лише через те, що імперська промисловість потребувала чергової великої партії «остарбайтерів». Для сталінського режиму було достатньо лише нагальних потреб промислового комплексу, аби безпідставно покарати величезну кількість людей. І збройний спротив українських повстанців не був для цього підставою. Водночас потреби ГУЛАГу збігалися з інтересами комуністичної влади на Західній Україні, яка прагнула знищити якнайбільше родичів повстанців, аби зменшити кількість співчуваючого їм населення.
Своєю чергою, дослідник Йосип Надольський вважає, що була й інша причина депортації — прискорення колективізації західноукраїнського села. Бо в умовах голоду 1946-1947 рр. в Україні у влади виникла проблема радянізації сільського господарства західних областей.
Відтак для виконання урядової постанови був складений «План заходів Міністерства внутрішніх справ (МВС) СРСР по перевезенню спецпереселенців зі західних областей УРСР» і «План оперативних заходів із виконання розпоряджень МВС СРСР №38/3-7983 про відправлення 50 ешелонів спецконтиненту зі західних областей України». Депортацію проводили МДБ та МВС Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР).
Ретельність підготовки у Києві та Львові масової депортації нагадувала планування великої стратегічної бойової операції. Був спланований кожен крок, розписана кожна дрібниця — від складання списків кандидатів на виселення до підготовки транспорту, розподілу військових підрозділів по населених пунктах і визначення маршрутів переселення.
У плануванні були задіяні місцеві райкоми комуністичної партії, райвідділи МВС і МДБ. У західноукраїнські області був відряджений оперативний склад МДБ і МВС із інших областей.
Зокрема, для організації завантаження й охорони переселенців МВС СРСР у західні області України прибув із групою офіцерів Віктор Бочков, начальник конвойних військ. Для проведення заходу були мобілізовані всі автотранспортні засоби, гужовий транспорт і засоби зв’язку.

На кожного беззбройного — озброєний
Офіцери залізничних органів МВС (по 10-25 на кожне село) за підтримки уповноважених райвідділів МДБ формували у селах списки для виселення та систематично перевіряли місця перебування осіб, котрі підлягали депортації. За наполегливими проханнями секретарів обкомів, затверджені МДБ плани виселення сімей учасників збройного підпілля збільшувалися. Наприклад, у Волинській області — з 2,5 тис. до 2,7 тис. сімей.
Для управління заходами з масової депортації був утворений оперативний штаб, який очолив Микола Дятлов, заступник міністра внутрішніх справ УРСР. Штаб дислокувався у Львові.
Був встановлений чіткий графік прийому людей і відправки ешелонів за заздалегідь встановленими маршрутами. Для проведення операції були залучені 13 592 співробітників органів внутрішніх справ і військовослужбовців. В середньому біля кожного депортованого був один озброєний чоловік.
Транспортування населення відбувалося з 87-ми залізничних станцій Західної України. Завчасно створили шість спеціальних збірних пунктів — у Львові, Чорткові, Дрогобичі, Рівному, Коломиї та Ковелі. Підготовка операції здійснювалася таємно. Другорядні виконавці дізналися про неї лише перед її початком. Крім партії, МДБ і МВС, до операції залучили господарський і комсомольський активи, «стрибки» (учасників винищувальних батальйонів). Останні проводили подвірні ревізії й опис майна селян напередодні депортації, пояснюючи це загостренням міжнародної ситуації.
Враховуючи попередній досвід проведення виселенських акцій, аби не допустити нападів боївок ОУН на ешелони з депортованими, напередодні операції на дорогах, перехрестях, залізничних станціях та колії патрулювали війська МДБ.

Етнодемографічна катастрофа
Виселення відбулося на підставі постанов оперативних штабів і особливих нарад МДБ західних областей. О другій годині ночі 21 жовтня 1947-го до квартир багатьох ще сонних мешканців Львова вривалися військові й після нетривалого обшуку дозволяли похапцем зібрати особисті речі, після чого у вантажівках доправляли на залізницю.
О шостій годині ранку такі набіги стали відбуватися й в селах. Озброєні бійці внутрішніх військ МДБ і МВС оточували село і вилучали родини повстанців, проводячи обшуки у господарствах з метою виявлення криївок і місць укриття підпільників, вилучення зброї, антирадянської літератури, друкованих засобів тощо.
Підпілля попереджало про заплановану акцію, зокрема через поширення листівок «Ховайтеся, вас будуть виселяти». Проте точна дата виселення до кінця була невідомою, тому лише небагатьом вдалося врятуватися від депортації.
Наприклад, на момент проведення виселення 21 жовтня у Рівненській області органи МДБ не виявили 338 родин (2 310 осіб), яких планували депортувати. Деякі родини напередодні операції спробували втекти в ліс, однак більшість із них згодом схопили радянські каральні загони.
В операції брали участь близько 37 тис. карателів з оперативного складу й військ МДБ і МВС, прикордонних військ, близько 8 тис. «ястребків» і 34 тис. членів радянського партійно-господарського та комсомольського активу. Люди не мали можливості підготувати собі їжу чи теплі речі. Їх швидко вантажили на підводи, вантажівки та доправляли до залізниць.
На збори виділяли дві години. Але на практиці приписи керівництва часто ігнорувалися, намагаючись виконати плани за рекордно короткий час.
Під час виселення виявляли підпільні криївки, вилучали зброю, націоналістичну літературу й антирадянські листівки, брали у полон учасників підпілля, знищували «бандитів». Траплялися випадки збройного спротиву підпілля виселенській акції, однак вони не мали значного успіху.
Олександр Пагіря, науковий співробітник львівського Меморіального музею тоталітарних режимів «Територія терору», констатував: «Операція «Запад» була однією з найбільш масових і короткотермінових сталінських депортацій. Для населення Західної України це була справжня етнодемографічна катастрофа». Серед виселених було чимало вдів і сиріт.
Злочинна акція проти людяності зумовила суттєве зменшення сільського населення, порушила статеву та вікову структуру мешканців Західної України. В атмосфері страху та терору селяни стали активніше записуватися у колгоспи, аби убезпечитись від можливих репресій. Депортація пришвидшила колективізацію західноукраїнського села та знекровила соціальну базу українського націоналістичного підпілля. Однак Україну не зламала.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Loading...