Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Oct. 24, 2017

Українська господарська академія (1922—1935). До 90-річчя заснування

Автор:

|

Квітень 19, 2012

|

Рубрика:

Українська господарська академія (1922—1935). До 90-річчя заснування

Унаслідок Першої світової війни, більшовицького перевороту в жовтні 1917 року й остаточної поразки Української Центральної Ради з її державотворчими змаганнями численна кількість діячів Центральної Ради, Гетьманської держави 1918 року, Української Народної Республіки та десятки українських державних утворень не з власної волі опинилися в Чехо-Словаччині.

На початку 1920-х рр. за фінансової допомоги міністерства Чехо-Словацької республіки (ЧСР) було засновано низку середніх і вищих навчальних закладів, видавництв, товариств, спілок, гуртків, союзів, комітетів, клубів, об’єднань тощо. Надзвичайно прихильні до українців умови демократичної ЧСР на чолі з її президентом Томашем Масариком сприяли заснуванню Української господарської академії (УГА) у місті Подєбрадах 1922 року. Український громадський комітет у Празі, очолений Микитою Шаповалом, колишнім міністром хліборобства України, на своїх загальних зборах 17 січня 1922-го вирішив допомогти українським ученим і культурним силам в імміґрації, а також українській молодій інтелігенції в працевлаштуванні та навчанні в новій школі. Члени організаційної комісії Борис Мартос, Олександр Мицюк, Борис Матюшенко, Микола Косюра, Володимир Старосольський подбали про приїзд до ЧСР із Польщі низки науковців, які створили першу президію академії, котра під назвою «Професорська рада академії» 28 квітня провела своє перше засідання в Празі. Від цього дня почала своє існування УГА, а її статут офіційно був затверджений 16 травня Міністерством хліборобства ЧСР. Було прийнято точну назву школи, усі її артикули та призначено місце в Подєбрадах як фаховій приватній вищій школі (з високошкільною організацією).

Уже на самому початку травня до цього курортного міста за 50 км від Праги почали приїжджати перші професори. Хоч місце для академії спершу планувалося обрати в кількох інших містах Чехії чи й Моравії, прихильне ставлення подєбрадського громадянства остаточно переважило в заснуванні УГА в Подєбрадах. Навіть староста невеличкого міста архітектор Йозеф Кох привітав організацію академії й від себе подякував урядові ЧСР за допомогу в цій важливій справі. У Празі в той час було дуже важко знайти не те що помешкання, а й кімнату, тому й вирішили примістити академію десь у провінції, щоби можна було поселити там як професорські родини й студентів, так і розташувати саму школу.

Навчання в ній, згідно з першим статутом, тривало три роки. Через вузькі рамки навчального процесу з дозволу влади ЧСР академія перетворилася на чотирирічні курси починаючи з 1924/25 академічного року. Із тієї причини було змінено статут, яким академія керувалася аж до своєї ліквідації

1935-го. Приміщення досить великого готелю «У короля Юра» над самою рікою Лаба використали для канцелярій, кабінетів ректорів і для бібліотеки, а зали ресторану пристосували для авдиторій. У готелі також замешкали декотрі професори й студенти, інші знайшли собі помешкання в чеських родинах. Щойно було оголошено прийом студентів, як почали надходити прохання з різних місцевостей ЧСР, а ще більше — із Польщі, Румунії, Австрії, Болгарії та Югославії. Для розгляду понад 600 заяв було створено спеціальну комісію, яка керувалася відповідними вказівками, а також кількістю стипендій, котрі асигнувало Міністерство закордонних справ ЧСР на суму 70 тис. корон. Стільки ж грошей призначено було на утримання самої школи. Жилося тоді досить скромно, ощадно й економно як професорам, доцентам, лекторам, так і студентам, яких на початках було прийнято сто осіб, а пізніше число стипендій збільшилося до 200. Поки з’їжджалися прийняті на науку студенти, було проведено важливу організаційну працю.

Перші виклади з різними вступними лекціями в присутності більшості професури й студентства всіх факультетів почалися 22 червня 1922 року з неабиякими труднощами. Бракувало української наукової літератури, та навіть інших книжок не було, бо ж російська цензура зовсім заборонила друкувати літературу українською мовою. Згодом далася взнаки відсутність наукової термінології. Значною мірою чехи тоді були русофілами, і тому прагнення українців до створення власної держави було для них незрозумілим. Із часом і ці перепони вдалося успішно перебороти. Слід додати, що кухня в ресторані готелю «У короля Юра» працювала за доступними цінами, з огляду на велику кількість охочих там столуватися. Значною перевагою було те, що їдальня готувала українські страви.

Подєбради — невеличке чеське містечко, колишній осідок чеського короля Юрія. На початку

ХХ ст. відкрили там джерело цілющої води. Місто наповнювалося людьми, переважно молоддю. Ожила площа навколо пам’ятника королеві Юрію, а замкове подвір’я заповнили гамором студенти різних національностей. Тут розгорталось академічне, зокрема українське, культурне життя. Відбувалися різні імпрези, репрезентативні бали, концерти тощо. Вересневі місяці особливо були гарними, коли подєбрадські парки, приватні садки вбиралися в червоне, жовтогаряче листя, а на їхньому тлі мальовничо вирисовувалися вежі та мури старовинного замку.

Того ж вересня 1926 року приїхав довгоочікуваний гість — український митрополит Андрей Шептицький, запрошений сенатом академії. Подєбрадський залізничний вокзал був переповнений людьми, попереду яких стояла делеґація академії з квітами. Митрополит був високим на зріст, вищим на голову за всіх професорів, тож його постать видніла серед натовпу. Під час відвідин школи, численних кабінетів і лабораторій, митрополит ознайомився із життям студентів, із їхніми студіями та прагненням перенести академію до Галичини. Уранці наступного дня владика Андрей провів у місцевій римо-католицькій церкві врочисту службу Божу, під час якої співав академічний хор. Митрополит правив із великим натхненням, а його велична постать у золотих ризах нагадувала не звичайного священика, а якогось біблійного патріарха. Після відправи й обіду відбулося фотографування Андрея Шептицького з професорами та студентами академії, після чого князь Церкви відбув до Праги, залишивши по собі надзвичайно гарний спомин.

Неабияку згадку залишив по собі й президент Масарик, який у травні 1923 року відвідував Подєбради. Місто приймало його з великою врочистістю. День виявився чудовим, а місто прикрасилося квітами й прапорами та барвистими національними вбраннями чеських організацій, товариств, дівчат, жінок і чоловіків. Перед будинком академії 9 травня привітальну промову президенту виголосив староста міста, а після нього — ректор проф. Іван Шаповал, який дякував йому від імені школи за надзвичайну допомогу. На те президент коротко, але чітко відповів: «Я дуже добре поінформований про вашу школу; радію, що ви знайшли в братньому народові доброго сусіда, яким можете бути задоволені. Самі ви кажете, що задоволені й щасливі. Тішуся, що при тому лихові, яке спіткало Росію та вашу Україну, ми тепер наші слов’янські програми, які мали ще перед війною, можемо здійснювати на практиці. Слов’янська програма не загинула й не загине». Наприкінці він запропонував усебічну підтримку академії та її студентам. До речі, згідно зі своїми завданнями академія поділялася на три факультети з двома або й трьома відділеннями. Перший був агрономічно-лісовий, другий — інженерний, третій — економічно-кооперативний. У справах організації навчання академія була підпорядкована шкільному відділові Міністерства хліборобства, а верхнім органом була Професорська рада з її менатом (6 осіб), до компетенції якого належали всі справи адміністративного та фінансово-господарського характеру.

За весь час існування в академії викладали 35 професорів, 19 доцентів, 22 лектори, понад два десятки асистентів, десять стипендіатів і 26 професорів чеських вищих шкіл та чеські фахівці, що працювали в УГА на правах лекторів. Варто додати імена й прі­ звища кількох українських професорів, таких як Петро Андрієвський, Василь Біднов, Леонід Білецький, Микола Вікул, Іван Горбачевський, Василь Іванис, Борис Іваницький, Кость Мацієвич, Володимир та Сергій Тимошенки, Леонід Фролов, Ірадіон Шереметинський, Федір Щербина та ряд інших; доцентів: Іпполіт Бочковський, Віктор Доманицький, Микола Зайцев, Олександр Коваленко, Ісаак Мазепа, Юрій Русов, Євген Сокович, Леонтій Шрамченко й інші. Слід також згадати таких лекторів: Кузьма Безкровний, Іван Івасюк, Михайло і Модест Левицькі, Софія Русова, Марія Славінська, Григорій Сидоренко, Володимир Туркало, Григорій Шиянів і інші. На жаль, автор не в змозі всіх перечислити. Кілька осіб, що викладали в академії, померли й поховані в Празі, Подєбрадах, Варшаві чи деінде, а от Володимир Старосольський помер в засланні на Соловках. Що ж до списку абсольвентів, які протягом 13 років існування УГА закінчили її повні курси й одержали титул інженера, то їх число становить понад 550 осіб. Вони походили з різних місцевостей України — Закарпаття, Волині, Одещини, Полтавщини, Херсонщини, Харківщини, Чернігівщини, Катерино­славщини, Київщини, Буковини, Поділля та Галичини. Усі вони розбрелися-розійшлися по всьому світі далеко від рідних країв, залишивши помітний слід в історії української науки та культури.

Павло Лопата

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...