Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 24, 2017

«Цісарський дарунок». 15 травня 1848 року в усій Галичині скасували панщину

Автор:

|

Травень 10, 2012

|

Рубрика:

«Цісарський дарунок». 15 травня 1848 року в усій Галичині скасували панщину

Як усенародне свято відзначали в Галичині день «знесення панщини». Протягом кількох віків кріпацтво було страшним тягарем для галицького селянства. Тяжка експлуатація, безправ’я, повсякденні злидні й голод були його постійними супутниками. У першій половині XIX століття, коли панщинно-кріпосницьке визискування досягло межі, галицьке селянство піднялося на боротьбу за свої права. У липні-серпні 1838 року селянські заворушення відбулися в Старих Заліщиках, Добровлянах, Бедриківцях, Жиравці, Угриньківцях, Хартонівцях, Товстому, Лисівцях, Мишкові, Новосіллі, Лисичниках. На придушення антифеодальних виступів було кинуто військові загони.

Селянство продовжувало жити в неволі. І ось настав 1848 рік. Європою прокотилася хвиля революцій — так звана «весна народів». Не обминула вона й Австрійську монархію.

Ситуація загострилася. Унаслідок революційно-демократичних подій цісар Фердинанд I 16 квітня підписав патент (закон) про знесення панщини, 22 та 23 квітня, на Великдень, він був оголошений народові: з 15 травня «всі панщинні роботи і підданські данини скасовуються», а лісами і пасовищами, які ще залишилися у поміщиків, селяни користуватимуться на основі «добровільної угоди».

Найбільш спричинилася до скасування панщини в Галичині перша політична організація — Головна Руська Рада, заснована галицькими русинами. У 1848 році вона звернулася до галичан із відозвою ознаменувати першу річницю відміни кріпосного права встановленням пам’ятних хрестів, насадженням коло них лип.

Починаючи з 1849 року день 15 травня щороку відзначався як всенародне свято. Люди намагалися увічнити пам’ять про кінець кріпацької неволі. Народні майстри споруджували пам’ятники з каменю, заліза або дуба на кошти, зібрані серед селян. Кам’яні пам’ятники завершувалися кам’яним або залізним хрестом. Ставили їх у річниці скасування кріпацтва. До кінця XIX століття таких пам’ятників у Галичині було 1,5 тисячі.

Відкриття їх відбувалося дуже врочисто, нерідко в супроводі сповнених народного гумору театралізованих вистав. Часто під пам’ятниками селяни закопували реєстри повинностей, нагаї й батоги, якими їх били на панщині, або пляшку з горілкою — символ ганебного середньовічного права феодалів на споювання кріпаків. Інколи вішали на дереві символічне опудало панщини, а потім хоронили його, а могилу обсаджували липами.

До наших днів дійшли перекази про спорудження пам’ятників знесення панщини на Заліщанщині. У селі Колодрібці люди зносили до церкви плуги, коси, серпи, сапи, вила. Усе це скидали на купу й на ній насипали могилу, обмуровували камінням і ставили кам’яний хрест. У с. Мишкові під хрестом скасування кріпацтва закопали нагайки й ослін, на якому били кріпаків щосуботи. Це биття називалося «субітки». Малі провини кріпака збирали протягом тижня, а в суботу пан нагайками «платив» за роботу на ослоні.

На Поділлі пам’ятник мав вигляд кам’яного хреста з розп’яттям. У Червонограді біля Ниркова пам’ятник зображав фігуру Божої Матері й розташовувався біля водоспаду. У Товстому пам’ятник був на місці, де пан убив кріпака. Один із найкращих пам’ятників знесення панщини є у Винятинцях, на церковному подвір’ї.

У Хмелеві хрест скасування кріпацтва споруджено, правдоподібно, за участю діяча «Руської трійці» Якова Головацького, котрий служив тут священиком.

Усенародно 1898 року відзначали 50-річчя скасування панщини. 7 травня у Львові на засіданні Головної Ради було створено громадський комітет. А згодом — в усіх великих містах Галичини. У повітах збирали віча, організовували походи до пам’ятних хрестів, закладали нові хрести, у церквах проходили богослужіння.

У день богослужебної відправи селяни ставили столик коло хреста, куди зносили їжу. Чоловіки й жінки розпочинали забаву після молитви за померлих своїх предків, що гинули в тяжкім ярмі панщини. Були тут і старенькі люди, що згадували лихі часи кріпацької неволі. Селяни веселилися, співали й танцювали.

Так було з року в рік. Після 1939-го святкування були заборонені, багато пам’ятних хрестів по-варварськи знищено. Але маємо надію, що ті, які залишилися, стоятимуть вічно, бо це наша історія, пам’ять і біль.

Олексій Гай

 

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...