Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Nov. 22, 2017

Сильні, Красні, Обережні, Бистрі. Із квітня 1912-го заведено відраховувати історію «Пласту»

Автор:

|

Травень 04, 2012

|

Рубрика:

Сильні, Красні, Обережні, Бистрі. Із квітня 1912-го заведено відраховувати історію «Пласту»

Сьогодні в Україні — близько 5 тис. членів «Пласту» й приблизно 10 тис. — у діаспорі. Загалом у світі — майже 38 млн скаутів.

Гарна ідея!

1908-го британський генерал Роберт Бейден-Павелл у книжці «Скаутинґ для хлопців» описував систему виховання юнаків, що мала підготувати їх до служби у війську. Невдовзі з’явилися перші дівчата-скаути. Брошура польською про скаутинґ 1911-го потрапила до рук Олександра Тисовського, який викладав біологію в українській академічній гімназії у Львові. На одному зі шкільних занять він прочитав коротку лекцію про англійський скаутський рух учням 4-го класу — 14-річним підліткам. Запитав, чи хотіли б згуртуватися в подібну організацію. Гімназисти й викладачі запалилися ідеєю.

Тільки яким українським відповідником замінити англійське слово «скаутинґ», що походило від scout — «розвідник»? Назву запропонував син Івана Франка — Петро, який викладав тіловиховання (фізкультуру) і теж узявся організовувати скаутський гурток з учениць учительської семінарії. 2 грудня 1911 року він надрукував у львівській газеті «Діло» статтю «Пластуни». Так називали кубанських козаків-розвідників, бо підповзали до ворожих позицій на животі — тобто пластом, по-пластунському.

Петро Франко пропонував українським скаутам теж дати назву «пластуни». «Коли членами організації є пластуни, то вона повинна називатися просто: «Пласт», — підвів риску Іван Боберський, учитель німецької в гімназії.

Щоби стати пластуном…

Кандидатів у пластуни Тисовський об’єднав у гурток «Крук». До участі зголосилися спершу всі 40 четвертокласників, та реґулярно на заняття ходили 12. Збиралися раз на тиждень у природничому кабінеті гімназії, а в неділю і свята — на подвір’ї чи в одному зі львівських парків. «Сходини» тривали близько години. Щоби стати пластуном, хлопець мав заробити 10 «хрестиків» — балів. Зокрема, за гарне виконання вправ, уміння за 2 хвилини зав’язати шість вузлів. Тих, хто отримав незадовільні оцінки з більш як двох предметів, автоматично виключали з кандидатів у пластуни.

21 квітня 1912 року хлопці з гуртка «Крук» після занять зібралися в актовому залі гімназії для «складення заяв вірности Пластовому закону». Запросили батьків, інших викладачів. Пластуни хором прочитали слова присяги — «Пластового обіту». Зобов’язувалися, зокрема: «Беззглядно повинуватись му кождоразовій пластовій власти. Правильно братиму участь в пластових вправах і забавах. Не буду пити алькогольних напитків ані курити тютюну». Наприкінці всі поставили підписи під текстом. Тож із квітня 1912-го заведено відраховувати історію «Пласту».

Петро Франко та студент Львівської політехніки Іван Чмола створили свої скаутські гуртки. Чмола влітку 1912-го організував скаутський табір на Говерлі, де 14 пластунів протягом двох тижнів проходили військовий вишкіл.

Від спонтанного руху — до структурованої організації Осередки «Пласту» створювали стихійно в різних місцевостях, а їхні провідники часто не знали про існування одне одного. Тож Петро Франко скликав на 6 квітня 1913 року перший «З’їзд пластових впорядників». Олександр Тисовський прочитав реферат про устрій і закони «Пласту». Обговорили, який має бути пластовий однострій, затвердили проект спорядження. Цей з’їзд став першим кроком для перетворення спонтанного руху на структуровану організацію.

Петро Франко запровадив для пластунів однострій. Його майже повністю позичив у британських скаутів. Хлопці мали носити крислатий «мексиканський» капелюх, сорочку, короткі штани, черевики й вовняні панчохи, що сягали колін. Дівчата — середньої довжини спідниці, білі блузки й шапочки. Утім, дещо й змінилося: скаути носили на шиї хустинку — у пластунів її замінили на шовкову краватку.

Найперше пластуни справляли собі капелюх і палицю, а далі потроху дбали про решту. Зокрема, й про «виряд» — спорядження. «Труднощі в поширенні членства були передусім з матеріяльної сторони, бо треба було внести 18 корон (тоді ціна 100 кг пшениці) на купівлю пластового виряду, що складався з наплечника, ножика, пояса, їдунки, ложки — для окремого пластуна, й алюмінійового 5-літрового баняка з кохлею, триніжка, шатра, сокирки й рискалика (лопатки. — «Країна») — для гуртка», — пише Роман Коцик у спогадах «Перші пластові гуртки в Перемишлі».

Без міжнародного визнання

Український відповідник скаутського привітання «Будь напоготові!» придумав Олександр Тисовський — «Скоб!» Цю народну назву орлана-білохвоста тлумачили як абревіатуру чотирьох чеснот пластуна: «Сильний, красний, обережний, бистрий».

Організацію українських скаутів не встигли оформити юридично — улітку 1914 року розпочалася Перша світова війна. Більшість дорослих пластунів записалися до січових стрільців — українського леґіону в австро-угорській армії.

…1924 року відбулися ґрунтовні зміни в структурі організації. Зокрема, з’явилася можливість пластувати і в наймолодших — від 7 років. Старші, як і раніше, об’єднувалися в гуртки — групи по шестеро-восьмеро пластунів, а два й більше гуртків творили курінь. Кожен мав свого патрона з українських історичних діячів — наприклад, князів Святослава Завойовника, Ярослава Осмомисла, полковника Івана Богуна, гетьманів Івана Мазепу і Пилипа Орлика.

До Міжнародної скаутської конференції «Пласт» не прийняли. Причина формальна: кожна країна могла бути представлена тільки однією організацією. А членами МСК від Польщі були «гарцери» — польський відповідник пластунів. 1924-го пластуни подали заявку на участь у всесвітньому злеті скаутів — Джемборі, що однією з мов північноамериканських індіанців означає «зібрання всіх племен». Однак їм було поставлено умову — їхати в складі делеґації Польщі. Провід «Пласту» категорично відмовився.

Заборона й відновлення

Існування української скаутської організації в Галичині й у Західній Волині непокоїло польську владу. Усе частіше українських скаутів турбувала польська поліція. У липні 1929 року пластовий часопис «Молоде життя» повідомляв про вторгнення в табір на горі Сокіл місцевого комісара разом з комендантом і чотирма патрульними. Пробули там 11 год. — від полудня до глибокого вечора. Газета писала: «Забрала поліція всі три апарати телефонічні й завізвала коменданта табору слідуючого дня явитися в поліції, де стягнено з нього протокол і між іншим наказано предложити текст молитви, яку співають таборовики рано і вечером». Поліціянти, очевидно, переймалися, що в обов’язкових у пластунів ранкових і вечірніх спільних молитвах забагато згадок про Україну.

26 вересня 1930 року на приєднаних до міжвоєнної Польщі українських землях діяльність «Пласту» заборонили. Усі його відділи — організація тоді налічувала приблизно 6 тис. хлопців і дівчат — слід було розпустити протягом двох тижнів.

Після заборони «Пласту» польською владою організація до 1942-го діяла підпільно. Леґально — у 1942—1944 роках. Натомість пластові гуртки почали активно розвиватися серед української еміґрації — у Канаді, США, Арґентині, Австралії.

В Україні «Пласт» відновили в роки перебудови. Улітку 1989-го в Городоцькому районі на Львівщині відбувся перший пластовий табір.

Доброслава Хміль

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...