Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Oct. 18, 2017

Радянська призма. До століття від народження Ярослава Стецька

Автор:

|

Квітень 12, 2012

|

Рубрика:

Радянська призма. До століття від народження Ярослава Стецька

30 червня 1941-го, коли совєти тікали й нацисти вторглися в західноукраїнське місто Львів, Організація українських націоналістів скликала збори у львівській будівлі «Просвіти» й там проголосила відновлення Української державності. Заяву зачитав голова тимчасового уряду Ярослав Стецько. Німці вимагали, щоби п. Стецько скасував проголошення. Коли той відмовився, то був заарештований і ув’язнений, спочатку відісланий до Берліна, потім — до концентраційного табору Заксенгаузен, де він провів більшу частину воєнних років, як і його керівник та колеґа Степан Бандера.

Після війни Ярослав Стецько очолював Антибільшовицький блок народів (АБН) — міжнародну структуру, що складалася з керівників багатьох країн, які потрапили в полон до СРСР. Від 1968-го, протягом майже 20 років, п. Стецько очолював Організацію українських націоналістів (бандерівців). Його головним досягненням, напевно, було те, що йому вдалося винести боротьбу проти СРСР і комуністичного зла на міжнародний порядок денний.

Ярослав Стецько був об’єктом масової радянської пропаґанди. Починаючи з кінця 1960-х рр. у книгах «В надії на чужі багнети», «Рупори холодної війни» — в 1970-х рр., і газетах «Вісті з України», «Літературна Україна», сатиричному журналі «Перець» і в інших радянських публікаціях п. Стецько був оголошений українським буржуазним націоналістом, воєнним злочинцем, рупором війни, західним імперіалістичним аґентом і навіть прихильником сіоністів.

1975 року «Літературна Україна» написала про очевидне й неминуче закінчення «холодної війни», натякаючи, що світ нарешті створив політичний клімат, сприятливий для вирішення найскладніших міжнародних суперечок шляхом перемовин. Тим не менше, Ярослав Стецько не змінює свого ворожого ставлення, висловило думку радянське видання. Часопис повернувся на чверть сторіччя назад, коли під час конференції АБН у Франкфурті Ярослав Стецько викладав свою «програму війни і миру» й нібито заявив: «Тепер уже запізно розважати про те, як оминути війну. Тепер треба готовитись до того, щоби її виграти». Газета додала трохи власної творчості: «АБНівська керівна компанія не раз і не два писала повні жовчі й злоби мілітаристські гасла, на яких часто виднівся заклик до імперіалістичних можновладців із слізним скавулінням: «Скиньте атомні бомби на Кремль».

У червні 1977-го журнал «Перець» публікує повну сторінку подвійної карикатури на п. Стецька зі свастикою й тризубом з 1941 року з одного боку та «зіркою Давида» і тризубом з 1977 року — з іншого. «Качка» таврує Стецька як воєнного злочинця й антисеміта, котрий підтримував політику Гітлера проти євреїв 1941 року, але 1977-го став сіоністом, з’являючись на мітинґах сіоністів і оплакуючи переслідування євреїв у СРСР.

Проголошення п. Стецьком 1941року відновлення Української державності було схвалене Українською католицькою й Українською автокефальною православною церквами. Католицька церква була представлена на зборах тодішнім єпископом Йосифом Сліпим, який її очолив після смерті митрополита Андрея Шептицького. Потім митрополит Сліпий був заарештований і провів 17 років у радянських таборах. Після свого звільнення, завдяки втручанню Ватикану й президента США Джона Ф. Кеннеді, він прибув на Захід. Ярослав Стецько потоваришував із кардиналом Йосифом Сліпим після його прибуття на Захід і протягом багатьох років служив найвпливовішим його світським консультантом. Пан Стецько завжди був близьким до Католицької церкви, так як він був сином українського католицького священика й глибоко релігійною людиною.

Кардинал Сліпий запровадив поняття патріархату Української католицької церкви. Ярослав Стецько був одним із перших, хто захопився цією ідеєю й почав звертатися до кардинала Сліпого як до патріарха. У публікації «Товариства України», пов’язаного з горезвісним КДБ, 1973 року під назвою «Рупори холодної війни» совєти розкритикували п. Стецька та його Організацію українських націоналістів за захоплення контролю навіть над релігійними публікаціями, щоби «підтримувати протиекзистенціалістичні позиції в усіх великих релігіях світу — Ватикану, Світової ради церков, буддизму тощо». Український патріархат був «протиекзистенціалістичною позицією» для ворогів Української католицької церкви.

Ярослав Стецько народився сто років тому — 1912-го. Для багатьох людей мого покоління він був джерелом натхнення, прикладом для наслідування, невтомним і принциповим воїном. Він був переслідуваний і нацистами, і совєтами. Він був сповнений рішучості домогтися вільної й незалежної України. На жаль, він помер за п’ять років до 1991 року, року проголошення незалежності, але після Чорнобильської катастрофи. Перед смертю він наполягав на тому, що Чорнобиль призведе до скорого розпаду СРСР. Щоправда, він ніколи не ходив у «землю обітовану», подібно до Мойсея, але він її бачив раніше за інших.

 Аскольд Лозинський

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...