Новини для українців всього свту

Wednesday, Aug. 21, 2019

Помста за поразку. Наприкінці 1919-го Волинська ЧК арештувала колишнього бійця Армії УНР Олександра Довженка

Автор:

|

Грудень 22, 2011

|

Рубрика:

Помста за поразку. Наприкінці 1919-го Волинська ЧК арештувала колишнього бійця Армії УНР Олександра Довженка

Таких стріляли на місці, але його — випустили. Імовірно, тоді й завербували. Бо далі було так: він, колишній учитель, працював у Губнаросвіті на Київщині. Раптом його викликали до тодішньої столиці Харкова й відрядили до Варшави — саме коли Тютюнник готував рейд. У Варшаві Довженко був завканцелярією та квартир’єром. Отже, міг їздити, бачитися з колишніми однополчанами, дізнаватися про їхні плани. Притому Довженка в апараті Наркомату закордонних справ мало хто знав. Отже, він «проходив по іншому відомству».

Олександр Довженко помер 25 листопада 1956 року — зупинилося серце. Сталося це майже день у день через 35 літ після розстрілу під Базаром 359 бійців, учасників рейду отамана Юрія Тютюнника в Україну. Можливо, такий збіг — невипадковий. Покійний Роман Корогодський у книзі «Довженко в полоні» подав таку версію: на початку 20-х років той був завербований чекістами й мимоволі став причетний до подій під Базаром.

Бійців Тютюнника розстріляно восени 1921-го. Саме того року Довженко завідував у Варшаві канцелярією українського радянського представництва. Воно відстежувало все, що робили в Польщі петлюрівці та генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. За шифровками з Варшави чекісти знали кожен його крок. Тому так легко Котовський оточив загін 17 листопада під селом Базаром на Житомирщині. Убито 250 бійців, у полон узято 500. Тих 359 душ, що не перейшли до червоних, розстріляли 23 листопада.

Більшість убитих були ровесниками Довженка або й однополчанами: у 1918—19-х роках він служив в Армії Української Народної Республіки. І розстріл під Базаром був його трагедією. Він почувався винним у їхній смерті.

Після цього Довженко вже не був потрібен «відомству». Його замінив канцелярист з міцнішими нервами. А для Довженка потім кожна осінь ставала жахіттям. До нього ніби поверталася смерть. Особливо тяжкою була осінь 1937-го, а також 1943-го — теж 25 листопада, коли Сталін зарубав «Україну в огні». Тоді Довженко нібито сказав: «Мене більше нема…» А восени 1956-го куля з минулого таки наздогнала його.

Не нам судити тих людей. Амністований Тютюнник повернувся в Україну майже одночасно з Довженком і писав для нього сценарій «Звенигори». Потім колишній генерал-хорунжий зняв своє ім’я з титрів, бо Довженко у фільмі висміяв націоналістів — тобто й колишнього себе, і Тютюнника, й інших. Тютюнника згодом розстріляли.

Чому ж Довженко у фільмах «Звенигора», «Арсенал», «Щорс» зобразив своїх колишніх командирів і однополчан-петлюрівців смішними та плюгавими? Можливо, він мстився їм за те, що не зуміли перемогти. Так солдат ненавидить своїх генералів, які залишили його в полоні.

 Олександр Гайн

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...