Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Jul. 18, 2018

Отруєння… отруйниці. 19 листопада 1557-го, через рік, як вона покинула українські володіння, померла королева Бона

Автор:

|

Листопад 17, 2011

|

Рубрика:

Отруєння… отруйниці. 19 листопада 1557-го, через рік, як вона покинула українські володіння, померла королева Бона

В один з останніх днів лютого 1556 року з Варшави виїхала валка возів під охороною закутих у металеві обладунки угорських гусарів. Попереду закляклою від морозу дорогою торохкотів розкішний ридван, де сиділа немолода, але ще вродлива жінка зі сивиною в густому чорному волоссі. Королева-мати Бона Сфорца назавжди залишала країну, де вона майже 40 років почувалася повноправною господинею…

Omnia mea mecum porto?*

За ридваном, за свідченням хроністів, котилися 24 підводи зі сріблом, золотом і коштовностями. А вози, навантажені меблями, килимами, порцеляною та начинням, забраними із замків, якими колись вона володіла, у цій валці годі було полічити.

Про що думала Бона, повертаючись до рідної Італії? Можливо, згадувала, як далекого літа 1518-го вона, 24-річна донька міланського герцога з родини Сфорца, їхала до тодішньої польської столиці Кракова, аби стати дружиною вдвічі старшого за неї короля Сигізмунда І. Тоді дорогу їй устеляли квітами й килимами, а в почесному ескорті їхало майже 10 тис. шляхтичів. Вона ж везла зі собою численну свиту з італійських майстрів і кухарів. Кажуть, саме завдяки їм на столах краківських і віленських аристократів з’явилися помаранчі, лимони, фіґи, оливки, родзинки, мигдаль… Ба, виделки в польсько-литовську державу також привезла Бона.

Господарювала ж непогано!

Невдовзі Бона Сфорца народила королеві спадкоємця трону — майбутнього Сигізмунда II Августа. Сигізмунд I ставав щораз немічнішим, тож управління країною поволі перебирала на себе його набагато молодша дружина. Вона мала неабиякий господарський хист. У величезній державі її чоловіка, що об’єднувала сучасні Польщу, Литву, Україну та Білорусь, вистачало хліба, худоби й інших природних багатств. Тож королева Бона заходилася розроб­ляти цю «золоту жилу». За її володарювання з Галичини, Волині й Поділля стрімко зріс експорт до Західної Європи зерна, худоби, необроблених шкур, деревини, смоли, поташу.

Від чоловіка Бона отримала землі навколо містечка Рову на Поділлі. Щоби захистити його від татар, вона збудувала там замок. Його пильнували 400 піхотинців і кіннотників із гарматами. Грамота від 24 листопада 1537 року звільняла нових поселенців від сплати податків на першу пору. На честь свого рідного міста Барі королева перейменувала містечко на Бар. Поселення отримало герб із зображенням букв «BS» — від імені королеви — і могло проводити три ярмарки щороку. Протягом правління Бони Бар процвітав.

Страшні леґенди

Два десятиліття вона володіла й Крем’янцем на Волині (нині райцентр Тернопільщини). Ці роки вважають його «золотим віком»: місто розросталося, розвивалися торгівля та ремесла. Високу гору, що здіймається над містом і де стояв мурований замок-резиденція королеви, від якого нині лишилися мальовничі руїни, тут і досі називають Боною.

Про володарку оповідають страшні леґенди. Нібито з офіцерів замкової залоги вона влаштувала гарем. Про це дізнався її чоловік і прислав до Крем’янця спеціальну комісію. Факт перелюбу було встановлено. Король наказав скарати на горло всіх коханців. Але Бона начебто виблагала прощення для кожного 3-го, 9-го та 27-го. А ще говорять, що королева-італійка, аби якнайдовше залишатися молодою, купалася в крові незайманих дівчат. Їх кидали на колесо із шипами в одній із веж крем’янецького замку, а Бона стояла знизу. Так пішло із життя нібито аж 300 цнотливих.

Ще за життя чоловіка Бона, усупереч усім законам і звичаям, домоглася, аби їхнього єдиного сина проголосили Великим князем Литовським і королем польським. Сигізмунд І після цього отримав ймення — Старий. 1548 року він помер, і на трон остаточно зійшов Сигізмунд II Август.

«Холодна війна»

Молодий король був одружений із німецькою принцесою Єлизаветою Габсбурґ. Вона хворіла на епілепсію й невдовзі померла, не залишивши спадкоємця. Сигізмунд потай одружився з литовською княжною Барбарою Радзівіл. І тут проти визнання Барбари королевою Польщі рішуче виступила королева-мати. Бона поширювала чутки про негідну поведінку небажаної невістки та її згубний вплив на монарха. Нині годі сказати, що керувало старою королевою. Може, звичайні материнські ревнощі, а може, побоювання, що й без того могутній клан литовських магнатів Радзівілів фактично захопить престол, а її усуне від влади.

1550 року сейм за наполяганням молодого монарха таки визнав Барбару його дружиною. Та молода королева невдовзі померла. Король Сигізмунд II Август запі­дозрив, що мати отруїла його дружину. У цьому була переконана й вища знать Польщі та Литви.

Хоч доказів отруєння ніхто не здобув, між матір’ю й сином почалася кількарічна »холодна війна». Збагнувши, що порозуміння неможливе, королева-мати вирішує повернутися на батьківщину. Та син-король не дозволяв.

Залишився надгробок…

Сигізмунд II не хотів утратити величезних материних земельних володінь, замків, міст, містечок, сіл, лісів і промислів у Польщі, Україні та Білорусі. Навіть коли вона від них відмовилася, Сигізмунд II Август все одно зазіхав на її колишній посаг. За матір заступилися доньки: Ізабелла — королева Угорщини, Катерина — королева Швеції, Софія — велика герцогиня Брауншвейг-Вольфенбютельська. Бону підтримала також її своячка — королева Англії Марія Тюдор. Зрештою, жива була ще Роксолана, дружина турецького султана Сулеймана, з якою Бона приятелювала. Сваритися з такими впливовими монархами Сигізмунд остерігався, тож відступив.

В Італії Бона прожила трохи більше року. Вона позичила іспанському королеві Філіпу II чи то 420, чи то 430 тис. дукатів. Невдовзі після цього королева-еміґрантка раптово помирає. Начебто її отруїв власний лікар, підкуплений іспанським королем. Бо борги то таке: позичаєш чуже, а віддаєш своє.

Королеву Бону поховали дуже скромно. Згодом її донька Анна Ягеллонка, дружина семигородського князя Стефана Баторія, який 1576-го став королем Польщі, замовила для неї багатий нагробок, що зберігся в Барі донині.

*Латинський крилатий вислів, що дослівно перекладається як «усе своє ношу зі собою».

Доброслава Хміль

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...