Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, May. 24, 2018

Остання спроба

Автор:

|

Жовтень 16, 2014

|

Рубрика:

Остання спроба
Такий вигляд мала могила Степана Бандери до 17 серпня ц. р.

Такий вигляд мала могила Степана Бандери до 17 серпня ц. р.

20 жовтня 1959 року на цвинтарі Вальдфрідгоф у Мюнхені ховали провідника ОУН Степана Бандеру. 15 жовтня, о 13.05, його, залитого кров’ю й уже конаючого, було знайдено на сходовому майданчику першого поверху на вулиці Крайтмайр, 7. У цьому будинку він жив ??зі своєю родиною. Його відразу ж відвезли в лікарню. Лікар, оглядаючи вже мертвого Бандеру, знайшов у нього прив’язану кобуру з револьвером, і тому про цей випадок відразу ж було поінформовано кримінальну поліцію. Експертиза встановила, що “смерть настала внаслідок насильства шляхом отруєння ціаністим калієм”.

Усі крапки над “i”
Німецька кримінальна поліція відразу ж узяла фальшивий слід і протягом усього слідства так нічого й не з’ясувала. Провід Закордонних Частин ОУН (ЗЧ ОУН) відразу ж у день смерті свого провідника заявив, що це вбивство – політичне, і що воно є продовженням серії вбивств, розпочатих Москвою 1926 року ліквідацією Симона Петлюри в Парижі й 1938-го – Євгена Коновальця в Роттердамі.
Одночасно із слідством, яке вела західнонімецька поліція, Провід ЗЧ ОУН створив власну комісію для дослідження вбивства провідника, яка складалася з п’яти членів ОУН з Англії, Австрії, Голандії, Канади й Західної Німеччини.
Однак усі крапки над “i” в справі смерті Степана Бандери було поставлено лише наприкінці 1961 року на всесвітньовідомому процесі в Карлсруе. Як виявилося, за день до початку будівництва Берлінської стіни, 12 серпня 1961 року, в американську поліцію Західного Берліна звернулася молода пара втікачів із східної зони: громадянин СРСР Богдан Сташинський і його дружина-німкеня Інге Поль. Сташинський заявив, що він — працівник КДБ, і за наказом цієї організації вбив політика в екзилі Степана Бандеру…

Таємнича ОУН
Але повернімося в часі ще на чверть століття до тих подій. 20 грудня 1933 року польське видання “Бунт молодих” у статті “За п’ять хвилин дванадцята” писав: “…Таємнича ОУН – Організація українських націоналістів – сильніша за всі легальні українські партії, разом узяті. Вона панує над молоддю, вона творить загальну думку, вона діє в страшному темпі, щоби втягнути маси в круговерть революції… Сьогодні вже зрозуміло, що час працює проти нас. Кожен староста в Малопольщі та навіть на Волині може вичислити низку сіл, які до недавнього часу були зовсім пасивні, а сьогодні прагнуть до боротьби , готові до антидержавних акцій. А це значить, що супротивник зріс, а польська держава багато що втратила “. Тією могутньою й таємничою ОУН керував мало кому відомий студент Степан Бандера.
І вже в ті роки діями ОУН, зокрема Степана Бандери, зацікавилася НКВД. 26 червня 1936-го, коли Бандера давав свідчення на Львівському процесі, у залі його уважно слухав московський дипломат Свєтняла. Бандера, пояснюючи мету і методи боротьби українських націоналістів проти російського більшовизму, говорив: “ОУН виступає проти більшовизму тому, що більшовизм – це система, за допомогою якої Москва поневолила українську націю, знищивши українську державність… Більшовизм методами фізичного винищування бореться на східноукраїнських землях з українським народом, а саме – масовими розстрілами в підземеллях ГПУ, голодом мільйонів людей і постійними засланнями на Сибір, на Соловки… Більшовики застосовують фізичні методи, тому й ми використовуємо в боротьбі з ними фізичний методи…”

Ланцюг завдовжки 15 років
Убивство Бандери Сташинським стало заключною ланкою в 15-річному ланцюзі того перманентного полювання на лідера українських націоналістів.
1965 року в Мюнхені було опубліковано 700-сторінкову книгу “Московські вбивці Бандери перед судом”, у якій подавалося величезну кількість фактів і документів про політичне вбивство Бандери, відгуки світової громадськості про процес над Сташинським у Карлсруе, а також детальний опис самого процесу. У книзі описано цілу низку спроб ліквідувати Бандеру.
Так, 1947 року за наказом МДБ (Міністерство державної безпеки СРСР. – Авт.) замах на Бандеру готував Ярослав Мороз, завданням якого було виконати вбивство так, щоби воно виглядало як зведення порахунків усередині еміграції. Замах був розкритий Службою безпеки ОУН.
На початку 1948-го з Польщі в Західну Німеччину прибув агент МДБ Володимир Стельмащук (“Жабські”, “Ковальчук”), капітан підпільної польської Армії Крайової. Стельмащукові вдалося вийти на помешкання Бандери, але, зрозумівши, що ОУН стало відомо про його агентурну діяльність, він утік із ФРН.
1950 року СБ ОУН дізналася про підготовку базою КДБ у столиці Чехо-Словаччини Празі замаху на Бандеру.
Наступного року дані про Бандеру почав збирати агент МГБ, німець із Волині Степан Лібгольц. Пізніше КДБ використовував його в провокації, пов’язаній з утечею вбивці Бандери – Сташинського – на Захід. У березні 1959-го в Мюнхені німецька кримінальна поліція заарештувала такого собі Вінціка, нібито працівника чеської фірми, який посилено розшукував адресу школи, де навчався син Степана Бандери Андрій.

Смертельний постріл
І нарешті — Богдан Сташинський, уродженець села Борщовичів, що біля Львова. На початку 1960 року Сташинський познайомився з німкенею Інге Поль, із якою потім одружився. Забігаючи наперед зазначимо, що, очевидно, Інге Поль відіграла велику роль у тому, що в Сташинського відкрилися очі на комуністичну радянську дійсність. Зрозумівши, що КДБ, замітаючи сліди, знищить його, Сташинський утік із дружиною в американську зону Західного Берліна.
Після заручин з Інге Поль у квітні 1959 року Сташинського викликали в Москву й від імені “вищої інстанції” наказали вбити Бандеру. Але тоді, у травні, прибувши в Мюнхен і вистеживши провідника ОУН, Сташинський в останню хвилину злякався й утік.
2 жовтня того ж року, за 13 днів до загибелі Бандери, СБ ОУН за кордоном отримала інформацію про рішення Москви вбити провідника. Але вберегти його не вдалося… Коли 15 жовтня Бандера повернувся о першій годині додому, на сходах його підстеріг Сташинський і зі загорнутого в газету двоканального “??пістолета” вистрілив йому в обличчя синильною кислотою…

А все — не так?
Однак і через більш ніж півстоліття щодо загибелі провідника ОУН висуваються нові й нові версії. Так, інтернет-ресурс «Волинь» надркував статтю Любомир Пахолка «Агент КДБ Сташинський розправився над двійником провідника ОУН». Подаємо уривок із цієї публікації:
«Якось колишній підполковник КДБ Едуард Мартинець розповів знайомому журналістові, що Степана Бандеру розстріляли фашисти ще 1942 року. Виявилось, що всі повоєнні роки діяв не Бандера, а його двійник.
— Ми про це знали ще в академії КДБ. Власне, через те вбивця так званого Бандери наш агент Сташинський і був нагороджений лише орденом Червоного прапора, — пояснив колишній кадебіст.
Про страту Бандери повідомлялось і в таємній доповідній записці українського штабу партизанського руху Центральному комітету КП(б)У «Про діяльність українських націоналістів на окупованій території України». Зокрема, там було сказано: «…Передбачаючи серйозну небезпеку з боку оунівців і відчуваючи їх нещирість до себе, німецько-фашистські власті почали репресії щодо оунівців і насамперед прибічників Бандери як найнебезпечніших своїх «друзів». Бандеру, за останніми даними, які надійшли нам, німці розстріляли, а Мельник пропав безвісти». Цей документ підписали начальник Українського штабу партизанського руху майор держбезпеки Строкач і начальник розвідувального відділу капітан держбезпеки Мартинов 7 січня 1943 року.
У тому ж документі Строкач тричі повторив, що гітлерівці розстріляли Степана Бандеру ще в 1942 році, а в печах Освенціма спалили братів провідника ОУН, по всій Україні фашисти ганялись за послідовниками Бандери. Безперечно, про це знала не тільки верхівка уряду України, а й відали найвищі урядовці Москви. Знали, але замовчували. Так само не розголошували й гітлерівці, бо готувались замінити Степана Бандеру іншою людиною. Московський уряд мав іншу підставу: якби він оголосив, що провідника ОУН німці розстріляли, то тим самим визнав би, що Бандера не гітлерівський посіпака, а патріот й антифашист. Зрозуміло, що Сталіну це було не на руку».

Віталій Степ

До слова
17 серпня ц.р. Україну та українців по всьому світу сколихнула новина про те, що на могилі Степана Бандери у Мюнхені вчинено акт вандалізму. Голова Міністерства закордонних справ України Павло Клімкін поінформував, що невідомі вандали скинули хрест із постаменту й частково розкопали могилу лідера ОУН. А поки німецька поліція розслідувала цей інцидент, у Києві задумалися про перенесення поховання голови Організації українських націоналістів до столиці України. Зокрема, лідер української партії ВО «Свобода» Олег Тягнибок запропонував: «Прах Провідника, інших Героїв час переносити в Україну, на Пантеон Української Слави! Пантеон має бути в Києві, де поруч із прахом Бандери, Коновальця (ще один український націоналіст ) спочивали би герої «Небесної сотні» й герої війни з Московією».

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...