Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Nov. 20, 2017

Неправда й правда про розбійника. 10 березня минає 225 років від дня народження Кармалюка

Автор:

|

Березень 08, 2012

|

Рубрика:

Неправда й правда про розбійника. 10 березня минає 225 років  від дня народження Кармалюка

Тарас Шевченко називав його «славним лицарем». А Марко Вовчок — «смільчаком, красенем і розумницею». За казку, у якій про нього йшлося, письменниця 1871-го, через 36 років після загибелі реального Кармалюка, потрапила під суд у Петербурзі. Той оштрафував її «за схвалення такого способу дій, який супе­речить установленим у нас засадам власності». Виходить, ватажка «летючого» селянського загону на Поділлі 1810—1830-х боялися й у «ліберальні» часи імператора Олександра II.

Опитали близько 20 тис. свідків!

Боялися його й за радянської влади. Навіть притому, що ще 1938 року було знято стрічку про Кармалюка з Олександром Хвилею в головній ролі й було надруковано збірочку документів про його життя та книгу Володимира Канівця — у відомій серії «Жизнь замечательных людей», глибокої правди про Кармалюка в них не було. Бо правда була доволі кривавою. Варто згадати хоча би випадок із селянином, якого за наказом «славного лицаря» спалили живцем, загорнувши в солому.

Не надто афішують Кармалюка й нині. Правда про нього зберігається хіба що в стосах документів так званої Галузинецької комісії, яка працювала в 1833—1839 рр. Тоді чиновники отаборилися в сусідньому з батьківщиною Устима селі й допитували безпосередніх учасників і самовидців «війни Кармалюка». Опитали близько 20 тис. осіб. А загалом до різних форм відповідальності у «кармалюкових справах» за 1813—1839 роки було притягнуто 2 700 осіб. Із трьох повітів Подільської губернії дії «українського Робін Гуда» перекинулися до Новоросії та Бессарабії.

Що з іменем його?

Неправда про нього починається з «паспортних даних». По-перше, згідно із церковним метричним записом, Кармалюка звали не Устимом, а Севастіяном. На початку християнської доби святого Севастіяна розстріляли з луків, припнувши до стовпа, сильні світу цього. І скидається на те, що чиновники боялися назвати Кармалюка його справжнім іменем: у документах він значився то як Августин, то як Устиян.

По-друге — спотворене прізвище. Кажуть, прямі нащадки Кармалюка після його смерті мусили змінити прізвище й стали писатися «Карманами». Насправді ж вони повернулися до родового прізвища: дід Кармалюка був Карманом, батько — Карманюком. «Карман» — варіант слова «кишеня». Причому «карманом» називали не просто кишеню, а вишитий мішечок для всіляких дрібничок, який жінки прив’язували до пояса.

Кармалюк двічі брав церковний шлюб, мав п’ятьох дітей. Нинішні Кармани в селі Кармалюковому (колишніх Голов­чинцях) — переважно прямі нащадки його старшого сина від другого шлюбу — Остапа — у сьомому-восьмому поколіннях. Донька Настя вийшла заміж у сусіднє село та змінила прізвище на чоловікове. Наймолодший син Іван загинув у тюрмі, куди потрапив за причетність до батькових справ.

Чоловіча харизма

Жінки, принаймні за переказами, зіграли фатальну роль у житті Кармалюка. За однією з версій, у рекрути пан віддав його через інтриґи своєї дружини Розалії, якій Севастіян-Устим не відповів взаємністю. А загинув він через засідку в хаті Оляни Процикової, яка його запросила на «відві­дини». Село Оляни не таке вже й далеке від Кармалюкових Головчинців. Розповідають про ще кілька схронів у хатах удів і солдатських дружин.

Після всіх арештів, відсидок і втеч на Кармалюкові не було живого місця. Тільки на спині — сліди від 4000 ударів шпіцрутенами і 227 — батогами. Суцільний рубець. А 1827 року ще й обличчя було спотворене трьома клеймами «в.о.р.». Отже, ішлося не так про вроду, як про чоловічу харизму Устима.

«Портрет Кармалюка» Василя Тропініна із 1820 року не всі визнають правдивим. Чи художник дійсно на власні очі бачив Устима Кармалюка — не відомо. В 1820-х роках він нібито малював портрети засуджених, серед яких був і «український Робін Гуд». Хоча, скоріш за все, це — лише типаж подільського селянина. Бо де, на яких каторжних етапах художник міг писати Кармалюка з натури?

Паралельна влада

Одні історики нараховують чотири втечі Кармалюка зі Сибіру, інші — шість. Залізниці тоді не було, автомобілів — і поготів. Тож дорогами імперії Устим сходив десь із 15 тис. км. Утікав через розібраний дах Папської вежі в Кам’янці, переодягався поміщиком і генералом. Навіть брав участь в облавах на самого себе! Знав щонайменше три мови, окрім рідної, — польську, молдавську та єврейську. Далися взнаки роки козачкування при панському маєтку й відвідини Заходу з дітьми пана Пігловського.

Кармалюк цілком відповідав і панській літературній моді на «шляхетного розбійника», і козацькому стереотипові характерника. Звідти — і байки про Кармалюкову розрив-траву, від якої розсипалися кайдани, і про намальований вугіллям на тюремній стіні човен, що спливав просто з-за ґрат на воду. Ходили чутки, що Кармалюка вбили срібною кулею, як упиря. Убивця Федір Рудьковський і справді міг вірити в цей давній забобон. Згодом його викликали до двору Миколи I, й імператор особисто вручив йому діамантовий перстень і звільнив від податків як видатну особу. А пани у вітальнях «ганяли «Кармалюка» на більярдних столах — душу відводили.

Загін Устима діяв і як «соціальна швидка допомога» селянам Поділля проти свавілля панів, і як засіб з’ясовування стосунків між селянами-сусідами. За десять перших років діяльності Кармалюка 24 з 35 нападів було скоєно на селянські господарства. До загону входило чимало поляків, росіян і євреїв, у тому числі дворян і шляхтичів. Це була дієва та жорстока «паралельна влада» сільських громад Поділля, усіх його верств, окрім найвищої.

Головчинці лишилися після Устима одним із сіл, що були на підозрі в будь-якої влади. Так, 1919 року існувала Головчинецька республіка на чолі з Трохимом Зозулею. Кармалюківці та їхні нащадки знали собі ціну та знали ціну владі.

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...