Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Nov. 18, 2017

«Непоступливий» митрополит. 29 березня 40 років тому після тяжкої хвороби помер професор Іван Огієнко

Автор:

|

Березень 22, 2012

|

Рубрика:

«Непоступливий» митрополит. 29 березня 40 років тому після тяжкої хвороби помер професор Іван Огієнко

Митрополита Іларіона в радянській Україні називали «фашистом у рясі».

Чернечий постриг під іменем Іларіона й архієрейські свячення професор Іван Огієнко прийняв у 58-річному віці, коли овдовів. Маючи 62 роки, став митрополитом Холмським і Підляським. Сьогодні ці землі входять до Польщі. Із 1951-го до 1972-го був предстоятелем Української православної церкви в Канаді. Він дожив до 90 років і до останку працював.

Був майже диктатором

У Вінніпезі він прожив майже чверть століття. Його кімната від підлоги до стелі була заставлена теками з паперами, написаними переважно від руки. Тут він працював, сидів над журналами й газетами. Він мав близько тисячі публікацій. 200 з них до окремих видань — брошур і книжок. Напівсліпий, завжди ходив у окулярах. Коли майже втратив зір, багато творів диктував своїм секретарям.

Іларіон часто ходив до кафедрального собору Святої Трійці пішки, не дочекавшись водія. Ішов на Службу Божу в архієрейському одіянні вулицями Вінніпеґа й не зважав, що на нього озиралися перехожі. У цьому місті — центрі Української православної церкви в Канаді — митрополитові Іларіонові жилося досить комфортно.

Він був чудовим оратором. Виголошував проповіді по 40 хвилин, а то й по годині. Простий люд його дуже любив і шанував. Конфліктував Іларіон тільки з єпископами та священиками. Бо за характером митрополит був майже диктатором. Усе мусило бути так, як він сказав. Особливо в глибокій старості, уже після 80 років. При цьому в багатьох випадках мав рацію, бо відстоював правильні принципи, але нав’язував їх, а не переконував інших у дискусії.

Під враженням від Шептицького

То чому професор Іван Огієнко, мовознавець, богослов, у 58 років вирішив прийняти духовний сан і став владикою Іларіоном?

В 1920—1930-х він із родиною жив у еміґрації в Польщі, до якої тоді належали переважно греко-католицька Галичина та православні Західна Волинь, Холмщина й Підляшшя. Велике враження на нього справив митрополит Української греко-католицької церкви Андрей Шептицький. Хоч Іван Огієнко завжди твердо дотримувався православ’я, однак бачив високу освіченість греко-католицьких священиків, добре розвинене шкільництво. І вважав, що такого ж рівня слід досягнути й у Православній церкві.

До духовного служіння Огієнко внутрішньо готувався задовго до постригу в ченці в жовтні 1940 року. Переклав Біблію, писав праці на церковні та богословські теми. 1937 року він овдовів — померла його дружина Домініка. Діти — сини Юрій і Анатолій та донька Леся — уже були дорослі. Коли Іван Огієнко під ім’ям Іларіона прийняв чернечий постриг і невдовзі був висвячений на архієпископа Холмсько-Підляського, а

1944-го — на митрополита, тривала Друга світова війна. Владика одразу взявся за гуманітарну роботу. Допомагав українським біженцям, які перед наступом радянських військ утікали на Захід із Волині, із Наддніпряншини. Водночас був місіонером і духовним опікуном для своєї пастви — українців Холмщини та Підляшшя. Коли ж більшовики підійшли до Холма, де митрополит Іларіон мав резиденцію, владика сам мусив утікати. Спочатку перебрався до Словаччини, далі — до Австрії, Швейцарії. А вже звідти 1947 року — до Вінніпеґа в Канаді.

Для ворогів був «фашистом у рясі»

Він ніколи не тримав у руках зброї, не служив у війську, та його вважали одним із найлютіших ворогів більшовицької влади. У монографії «Зарубіжні фальсифікатори української літератури» радянський професор Олександр Мазуркевич називав його «фашистом у рясі», «жовто-блакитним клерикальним органщиком», «запроданцем».

Новий переклад Біблії українською він здійснив як професор Іван Огієнко, а його виходу дочекався вже як митрополит Іларіон. Загалом, до Огієнка існував український переклад Біблії Пантелеймона Куліша. Окрім того, Іван Пулюй переклав Псалтир, і ще кілька книг Старого Заповіту, яких не встиг до смерті завершити Куліш, — Іван Нечуй-Левицький. На кінець 1920-х — початок 1930-х цей переклад уже застарів, бо то була мова ХІХ століття. А вона ж розвивалася, відбулися зміни, унормовувався правопис. Огієнко як професійний філолог і знавець класичних мов розумів це, тому й узявся за новий переклад Святого Письма. Розпочав роботу 1931 року, а завершив 1938-го.

Огієнків переклад — найкращий!

У Британському біблійному товаристві, яке має право координувати в усьому світі переклади зі старогрецької й староєврейської мов на сучасні, Огієнків переклад довго рецензували, давали фахівцям зі слов’янських країн. Один сербський богослов багато місяців прискіпливо рецензував, чіплявся до деяких слів і фраз. Нарешті переклад схвалили. 12 червня 1962 року з Лондонської друкарні митрополиту Іларіонові прислали розкішно виданий том — повний канонічний переклад Біблії українською мовою.

Тепер українці мають уже п’ять повних перекладів Біблії рідною мовою. Але Огієнків уважається одним із найкращих. Ориґінальні тексти Біблії фактично були поемами, тож Іван Огієнко прагнув до ритмічної побудови кожного речення. Коли читаєш Псалтир у його перекладі, одразу відчуваєш поетичну ритміку. Так само в 16 пророчих книгах і Новому Заповіті. Хоч для сучасного читача мова цього перекладу вже трохи незвична, надто вишукана, у ній — багато слів нині маловживаних, раритетних. Та все одно Огієнків переклад Святого Письма залишиться класикою української бібліїстики.

Доброслава Хміль

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...