Новини для українців всього свту

Tuesday, Nov. 12, 2019

На Покрови споконвіку вшановують захисників України

Автор:

|

Жовтень 16, 2019

|

Рубрика:

На Покрови споконвіку вшановують захисників України
Марш ветеранів російсько-української війни

Покрова Богородиці — єдине, водночас, релігійне й національне свято в Україні, до нього приурочили День зброї та дату заснування УПА її командувачі, бо руські воїни та запорозькі козаки вважали Матір Божу своєю покровителькою. З цієї ж причини 14 жовтня відзначають Дні українського козацтва та захисника Вітчизни.

Порятунок приречених
Коли в жовтні 910 року в обложеному арабами Константинополі втратили надію на порятунок, слов’янину Андрію Юродивому, як запевняє «Житіє» цього святого, та його учню Єпіфанію під час богослужіння у Влахернському храмі, де зберігалися ризи Матері Божої, в оточенні пророків, апостолів та янголів явилася Богородиця. Помолившись за грішників, Матір Божа зняла зі себе покривало-омофор і розпростерла його над присутніми в храмі на знак того, що бере під свій захист християн.
Андрій пересвідчився тоді в Єпіфанія: «Чи бачиш, брате, Царицю й Богиню всіх, яка молиться за весь світ?».
Учень запевнив свого учителя: «Бачу, святий отче, і жахаюся!»
А тодішній патріарх Константинопольський Фотій згадував у посланнях єпископам: «Її ризу, для відігнання облягаючих і для охорони осаджених, обносило зі мною (по периметру кріпосних стін. — Авт.) все місто і ми зносили сердечні молитви та відправляли літії».
Звістка про з’явлення Богородиці окрилила захисників Константинополя та за кілька днів вони змусили арабів відступити. Однак Покрова Богородиці була у ній не лише всенародним святом. Оскільки Матір Божу величають і на її Різдво, Успіння, Введення в храм й в інші церковні дати, на згадку про сприяння Богородиці перемозі над невірними своєю опікункою Покрову обрали собі візантійські воїни.

Берегиня Русі
Після остаточного прийняття християнства 988-го на Русі також вважали своєю покровителькою Матір Божу не лише всі її жителі, а передусім їхні захисники. На думку істориків, культ Матері Божої прийнявся на Русі ще й тому, що постава Богородиці на іконах могла нагадувати нашим пращурам зображення язичницької богині землі, покровительку й оборонницю шлюбів, і богиню-матір Ладу, яка, згідно з віруваннями наших пращурів, покривала траву листям, небо — хмарами, землю — снігом, воду — льодом, а дівчат — весільним вінцем.
На перших іконах Богородиці, привезених 988 року до Києва донькою й сестрою візантійських імператорів і дружиною князя Володимира Анною, Мати Божа також покриває християн своїм омоформом, який тримає піднесеними вгору руками.
Історик Борис Рибаков вважав, що руки Богородиці, піднесені на цих іконах із покривалом, міг нагадати нашим предкам зображення іншої поганської богині — покровительки родючості Макоші. За його словами, «на рушниках для весняних обрядів Макошу вишивали з піднесеними руками, вона немовби молить верховне небесне божество зросити дощем зорані та засіяні поля».
Відтак і на фресках у головній апсиді собору святої Софії Київської Богородиця — також із піднесеними руками. Такий різновид зображення Діви Марії отримало назву «Оранта» («Богоматір, яка молиться за людей»).
Однак культ Матері Божої як заступниці всього людства набув на Русі, звісно ж, значнішого сакрального змісту, ніж культ поганської богині родючості Макоші.

Козацька Мати Божа
Тим паче, що Богородиця явилася 1675 року й на головному куполі Свято-Троїцькою церкви Почаївського монастиря, обложеного 50-тисячним турецьким військом — знову розпростерла покрову-омоформ і турецькі кулі й ядра почали повертатись у ворожий табір. Тож услід за візантійськими та руськими воїнами Покрову Богородиці обрали своєю покровителькою й українські козаки.
За підрахунками академіка Дмитра Яворницького, на Запорозькій Січі, яка кілька разів міняла своє розташування, за всю її історію було… 13 церков Покрови Богородиці (ще вісім — святого Миколи, а три — архістратига Михайла).
Історик стверджував, що запорізькі козаки, «відшукавши якийсь величний острів або приглянувши височенький «ріг», тобто мис на березі Дніпра, обирали найкрасивіше й відкрите місце і на ньому, перш за все, зводили церкву, найчастіше Покровську, а вже згодом — інші, необхідні житлові споруди». Саме церкви Покрови Богородиці переважають і в слободах запорозьких паланок.
Похідна церква Покрови й ікони Матері Божої завжди супроводжували запорожців і в походах. Оскільки всі образи Богородиці вони, звісно, взяти із собою не могли, ті її ікони, що залишалися на Запорожжі, ховали в густих плавнях дніпровських приток.
Іноді в іконописців навіть замовляли дописати на образах Покрови портрети не лише гетьманів, запорозьких кошових та інших старшин, а й рядових козаків. Відомо, що гетьман Іван Виговський читав перед своєю стратою саме акафіст до Богородиці.

День благодійництва…
Відомі всьому світу й чудотворні ікони Матері Божої на українській землі — Вишгородська (знана ще й як Володимирська), Почаївська, Козельщанська, Охтирська, Касперівська й інші. Зрозуміло, що культ Покрови шанували не лише козаки й їхні гетьмани.
Цього дня всі українці обов’язково йшли на богослужіння, а кожна жінка покривала образ Матері Божої рушником у себе вдома та дарувала їх церквам на ікони Покрови. Називалися ці рушники «обітними».
На Покрову вперше клали вогонь у печах, аби в домі було тепло упродовж усієї зими. При цьому промовляли: «Свята Покрово, покрий нашу хату теплом, а господаря добром!». На Покрову, вважали також наші предки, аби добре жилося, треба ще й добре покрити землю співанками.
Свято Покрови було колись і днем благодійництва. Жінки дарували сиротам і бідним калікам сорочину, покриваючи односельчан, обділених долею, своїм покровом, освяченим молитвою доброчинності. А парубки збиралися напередодні на толоку, аби покрити хати вдовицям і сиротам та справити їхні огорожі й шопи.
Дівчата ж із самого ранку бігли на Покрову до церкви ставити свічку, бо вірили, що та з них, котра зробить це першою, скоріше вийде заміж. Увечері вони молилися перед образами Матері Божої, прохаючи Богородицю цієї ж осені накрити їм голови хустинами, тобто зробити «дружиною з гарною дитиною»: «Святая Покрівонько, покрий мені голівоньку. Не стежкою, не квіткою, а чесною наміткою». Адже дівчина, вийшовши заміж, ніколи вже не з’являлася на людях простоволосою.
А про вся випадок ще й ворожили. Вішали на дереві рушник і співали — «Покровонько-Покровочко, покрий мені головочку, заквітчай її у барвінок, аби борзо мала вінчик», після чого бігли до дерева. Бо вірили — хто першою схопить рушника та покриє ним голову, то невдовзі вийде заміж.

…та зброї
Оскільки Покрову вважали своєю покровителькою попередники вояків Української повстанської армії — руські воїни та запорізькі козаки — саме до цього свята приурочили День Зброї та заснування УПА її командування. А 24 серпня 2014 року Президент України Порошенко заявив під час військового параду в Києві: «В багатому на подвиги літописі українського воїнства безліч битв і дат, гідних стати Днем захисника Вітчизни. Я наголошую, Україна більше ніколи не відзначатиме це свято за військово-історичним календарем сусідньої країни. Ми будемо шанувати захисників своєї Батьківщини, а не чужої!».
Відтак 14 жовтня 2014-го Петро Порошенко указом Президента України «з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності й територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві та на підтримку ініціативи громадськості» розпорядився щорічно відзначати на Покрови День захисника України. Й, відповідно, скасував указ Президента України Леоніда Кучми 1999 року, згідно з яким День захисника Вітчизни відзначали 23 лютого, знаного за радянських часів як «День Радянської армії і Військово-морського флоту». А 5 березня 2015 року Верховна Рада України ухвалила президентський законопроєкт, в якому запропонували проголосити День захисника України 14 жовтня вихідним днем.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Loading...