Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Oct. 21, 2018

Чорне сонце над Україною свідчить від імені невинних жертв

Автор:

|

Грудень 14, 2016

|

Рубрика:

Чорне сонце над Україною свідчить від імені невинних жертв

«1933: І чого ви ще живі?»

Видавництво «Кліо» випустило великий збірник усних свідчень жертв, що неспростовно доводять ґеноцидну природу Голодомору 1932-1933 рр. Читати цю книжку настільки важко, нестерпно важко, що відчуваєш часом просто фізичний біль. Біль від усвідомлення того, на яку диявольську жорстокість, що не вимовити жодними словами, були спроможні двоногі кати в людській подобі. Вони перетворили сонце над Україною на чорне коло темряви, на тьмяний символ смерті. Найжахливішою з усіх смертей — мученицької смерті від голоду. То був ґеноцид, продуманий, спланований і холоднокровно здійснений імперською тоталітарною владою, Сталіним і його сатрапами. То був ґеноцид, який став можливим лише в умовах колоніального уярмлення України, коли вусатого тирана у Кремлі хвилювало лише одне: за будь-яку ціну зберегти свою владу.
То був ґеноцид, який уможливили наші ж таки «землячки» — від низових «активістів» у селах, котрі зі садистською жорстокістю забирали у людей геть усе їстівне, і до Косіора, Чубаря, Петровського, Балицького, Любченка, Юрія Коцюбинського.
Просте, але вічне й, по суті, єдино важливе запитання стоїть перед нами тепер: а як конкретно це відбувалося, на рівні ось цієї родини, ось цих реальних людей, ось цього села? Й як таке стало можливим? Є наукова дисципліна, яка спроможна суттєво допомогти в пошуках відповіді. Це — усна історія, або усні свідчення жертв Голодомору. Найбільш вражаючі за своєю силою зібрані у виданні зі страшною назвою «1933: І чого ви ще живі?» Загалом у збірнику є 1374 усні оповіді людей з переважної більшості областей України, різного віку, в абсолютній більшості — селян. Важливо зауважити, що практично стовідсотково це — свідчення жертв ґеноциду, а не, послуговуючись науковим терміном, «ґеноцидаріїв» (тобто — катів, вдаючись до людської мови). У виданні використано багато визнаних наукою джерел у галузі усної історії Голодомору: і тритомний збірник спогадів про Голодомор за редакцією Джеймса Мейса, і матеріали праці Володимира Маняка та Лідії Коваленко «Голод 33: Народна книга — меморіал», і документи з багатотомного видання «Український голокост 1932-1933: Свідчення тих, хто вижив», і документи з «Національної книги пам’яті. Області України».
Необхідно бодай коротко зупинитися на «загальнотеоретичній» проблемі: а що таке взагалі усна історія, зокрема усна історія з розповідей жертв Ґеноциду в Україні (а також Голокосту доби Другої світової війни, ґеноциду вірмен 1915-го, ґеноциду в Руанді 1994 року), в чому її найважливіші особливості? Як зазначає Тетяна Боряк, упорядник книжки, «важливість використання усної історії у дослідженнях ґеноциду пов’язана передусім із проблемою навмисно створюваної державою прогалини у джерельній базі, адже ґеноцидарії зазвичай приховують свої наміри про заплановане масове вбивство за ідеологічною риторикою. Ініціатори й виконавці ґеноциду не описують схем і механізмів виконання винищення. Натомість шляхом опитування свідків подій, що вижили, створюється масив усної історії, який використовують як історики для реконструкції подій, так і правники для покарання організаторів ґеноциду і виконавців. Свідки отримують можливість висловити власну версію подій, повідомити вголос про їхнє бачення. Тут, звісно, ненакладання двох історій — офіційної та персональної — може бути дуже суттєвим, якщо не повним. Такі розбіжності пояснюються, зокрема, тим, що іноді свідчення не може бути верифіковано шляхом зіставлення з іншими свідченнями членів родини чи громади, оскільки часто свідки — єдиний, хто вижив».
Цінність збірника передовсім у тому, що понад тисяча вибраних розповідей жертв і свідків Голодомору-Ґеноциду 1932-1933 рр. дозволяють чітко відтворити механізм нескладного, але ретельно продуманого Сталіним і його ближнім колом плану штучного голоду в Україні страшних масштабів. Українські історики Станіслав Кульчицький і Владислав Верстюк описують цей механізм так. Спочатку було встановлено завищені, нереальні плани хлібозаготівлі, які підвищувались у разі їхнього виконання. Потім, коли село залишилося повністю без продовольчого, фуражного та насіннєвого хліба, була запроваджена система натуральних штрафів. Вона передбачала вилучення у селян абсолютно всіх продовольчих припасів. Були й дуже важливі «страхувальні механізми» вбивства голодом, а саме фізична й інформаційна блокада селян. І ось, узяті разом, у сукупності, всі ці складові «терору голодом» і демонструють саме ґеноцидний характер Голодомору 1932-1933 рр., тобто те, що не визнає й ніколи в майбутньому не наважиться визнати імперська Москва.

Ігор Сюндюков, «День»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...