Warning: getimagesize(/homepages/29/d433047971/htdocs/sites/meest-online.com/wp-content/uploads/2011/11/526-300x199.jpg) [function.getimagesize]: failed to open stream: No such file or directory in /homepages/29/d433047971/htdocs/sites/meest-online.com/wp-content/plugins/wonderm00ns-simple-facebook-open-graph-tags/public/class-webdados-fb-open-graph-public.php on line 948

Новини для українців всього свту

Wednesday, Jun. 26, 2019

Час збирати… помаранчі. Хроніка однієї недореволюції

Автор:

|

Листопад 24, 2011

|

Рубрика:

Після того, як у новому підручнику з історії України для 11-х класів жодним словом не згадали про Помаранчеву революцію, а Київський окружний адміністративний суд задовольнив позов столичної мерії про заборону святкування на майдані Незалежності сьомої річниці тієї події, аби вона не пішла в забуття, редакція «Моста» вирішила нагадати, як тоді все відбувалося.

31 жовтня 2004 року

За даними Центральної виборчої комісії (ЦВК), у першому турі президентських виборів узяли участь 74,48 % виборців, а більшість із них голосувала за Віктора Ющенка та Віктора Януковича — відповідно, 39,87 % і 39,3 %.

За підрахунками ж виборчого штабу Ющенка, за кандидатів віддали голоси, відповідно, 50,34 % та 27,8 % електорату. Та й закордонні спостерігачі, окрім представників країн — членів СНД, визнали, що голосування відбувалося без дотримання міжнародних стандартів.

6 листопада

За оцінками організаторів мітинґу на майдані Незалежності в Києві на підтримку Віктора Ющенка, на нього прийшло близько 100 тис. осіб.

21 листопада

Під час другого туру виборів опитування на виході з виборчих дільниць засвідчило, що кандидат Ющенко виграє з відривом 11 %. Але перші офіційні результати дали чотиривідсоткове лідерство кандидатові Януковичу. Тому після того, як Віктор Ющенко назвав вибори «тотальною фальсифікацією» й закликав народ вийти на вулиці, концерт на його підтримку на майдані Незалежності переріс у мітинґ під гаслом «Захистимо нашу перемогу!». І, зокрема, його учасники переповідали одне одному запевнення газети The New York Times у тому, що тодішній глава держави Леонід Кучма не прийняв того дня відставки Ігоря Смешка, голови Служби безпеки України (СБУ), який зарікся працювати з Віктором Януковичем. Але, як запевняло американське видання, президент Кучма нібито переконав главу СБУ, що коли замість нього призначать генерала, вірного панові Януковичу, то виникне ризик кровопролиття. The New York Times дійшла також висновку, що Сергій Попков, командувач Внутрішніх військ (ВВ), навряд чи віддав би без указівки Леоніда Кучми наказ 15 тис. своїх підлеглих розпочати в Києві та його околицях «навчання».

22 листопада

Генеральна прокуратура (ГПУ) запевнила, що Міністерство внутрішніх справ (МВС) і СБУ рішуче налаштовані покласти край мітинґам. Але Служба безпеки заявила, що громадяни мають право на політичні свободи, а політичні проблеми повинні вирішуватися лише мирним способом.

23 листопада

Між панами Кучмою, Януковичем і МВС відбуваються консультації щодо силового вирішення конфлікту. Адже саме до цього під впливом кількасоттисячної юрби людей на Майдані схилялися шальки терезів у таборі опозиції. Пан Ющенко самочинно склав у Верховній Раді (ВРУ) присягу Президента, а Юлія Тимошенко закликала тисячі людей на штурм адміністрації глави держави. Але опозиції вдалося лише заблокувати урядові будинки.

За словами Александ­ра Квасневського, тодішнього президента Польщі, Леонід Кучма телефонував йому й просив запевнити Захід, що в Україні не відбувається нічого страшного. Але той відповів своєму українському колезі, що йому не подарують фальсифікації результатів виборів, і радив не допустити кровопролиття. А в телефонних розмовах із керівниками найвпливовіших держав світу закликав їх стати посередниками в конфлікті в Україні. Джордж Буш, тогочасний президент США, дозволив панові Квасневському говорити в Києві й від його імені. Не проти місії поляків був і канцлер Німеччини Герхард Шредер. Та, водночас, він відмовився переконати Москву не перешкоджати місії президента Квасневського. Реакція Жака Ширака, тодішнього глави Франції, була ще прохолоднішою.

24 листопада

ЦВК проголосила перемогу Віктора Януковича з відривом 2,9 %. Однак і людей на майдані Незалежності побільшало, попри погрози влади привезти до Києва десятки тисяч гірників Донбасу. На нараді в Леоніда Кучми знову пролунали вимоги розігнати Майдан військами. Інтернет-сайт «Українська правда» обнародував записи телефонних розмов начебто членів штабу кандидата Януковича, які обговорювали процедуру фальсифікації результатів виборів. До неї «штабісти» вдалися, за словами одного з них, тому що в другому турі за Віктора Ющенка голосували 48,37 % виборців, а за Віктора Януковича — 47,64 %. Пан Смешко заперечив причетність СБУ до оприлюднення цих плівок, але його підлеглі визнали протилежне.

Кандидат Ющенко таємно зустрівся зі Смешком і домовився з ним про посилення безпеки свого штабу бійцями антитерористичного підрозділу «Альфа» й екс-працівниками СБУ, а також про публічні заяви СБУ в тому, що вона — на боці закону, а не одного з кандидатів. На прощання Віктор Ющенко ще й обійнявся з Ігорем Смешком. До Києва прибули польські посередники, яким кандидат Ющенко, за даними варшавської «Газети виборчої», сказав: «Якби ви спізнилися на один день, можливо, узагалі не булоби чого приїжджати».

25 листопада

П’ятеро працівників СБУ висловили на Майдані стурбованість із приводу адекватності результатів виборів і закликали Вер­ховний Суд (ВС), який оголосив, що розгляне скарги на ЦВК, до об’єктивності, а міліцію й військових — служити лише народу. На зустрічі з польськими посередниками президент Кучма погодився не застосовувати сили проти опозиції й організувати «круглий стіл» між учасниками конфлікту в Україні. Кандидат Янукович спершу відмовлявся від перемовин, але закордонні посередники переконали його, що коли Україною керуватиме президент, якого не визнає світове співтовариство, то з ним поводитимуться, як з Олександром Лукашенком.

26 листопада

До «помаранчевих» приєдналися курсанти Академії МВС. А після того, як Сергій Тігіпко, голова штабу кандидата Януковича, заявив, що на Майдан вирушать тисячі гірників, поляки апелювали до Леоніда Кучми, і той розпорядився «не пускати донецьких» до центру Києва. Кілька тисяч із них таки прибули туди, але їх «утихомирили» їжею й теплим чаєм.

А на «круглому столі» за участю тогочасного верховного представника Європейського Союзу з питань зовнішньої політики й політики безпеки Хав’єра Солани президент РП Квасневський, за інформацією польської «Газети виборчої», переконав Віктора Януковича, що, мовляв, коли в нього справді на мільйон прихильників більше, аніж у Віктора Ющенка, то йому нічого боятися повторного голосування. І хоч у Віктора Федоровича залишився арґумент: «Але закон не допускає повторного голосування», Александр Квасневський йому відповів: «Тоді ми зробимо так, щоби закон це допускав!»

Саме на пропозицію польського президента було організовано й телетрансляцію засідання ВС, що розглядав скарги, які виникли під час проведення виборів. Коли ж Борис Гризлов, голова Державної думи Росії, заговорив про «масові підтасування Ющенком результатів виборів у Західній Україні», то пани Солана й Квасневський скористалися цим як черговим приводом для повторення голосування.

27 листопада

На нараді в Леоніда Кучми Віктор Янукович вимагав призначити дату його інавґурації, оголосити надзвичайний стан і деблокувати урядові будинки. Але Ігор Смешко запевнив його, що «мало хто з військових воюватиме з народом».

28 листопада

Рада з нацбезпеки й оборони проголосувала за вреґулювання кризи мирним шляхом. Але табір Віктора Ющенка розділився на радикалів і «голубів». За твердженням Юрія Луценка, екс-голови МВС, «більшість хотіла захопити владу, займати нові урядові будинки»; «Ющенко був рішуче проти цього»; «він завзято наполягав на перемовинах, абсолютно леґальних, і на мирному переході влади». І хоч було розроблено три плани штурму, він таки не відбувся. А на зустрічі пана Кучми з паном Ющенком пролунало стільки тостів, що, за даними «Газети виборчої», охоронці першого з них навіть побачили на ньому… помаранчевий шарф.

Але, як писала The New York Times, о 22.45 із бази МВС під Києвом за наказом командувача ВВ Попкова до столиці вирушило понад 10 тис. працівників міліцейських спецпiдроздiлiв. 3 тис. з них були озброєні автоматами з бойовими набоями. Згодом генерал Попков запевняв, що зробив це самочинно. Але, водночас, стверджував, що «навмисно віддав наказ по телефону, знаючи, що його прослуховують».

Причин же відкликання ним свого наказу називають декілька. Уже у Василькові на шляху в його вояків стали місцеві опозиціонери, яких про похід на Київ попередила СБУ. А Віталій Ромащенко, керівник контррозвідки, й Олександр Петрук, начальник штабу Збройних сил України (ЗСУ), запевнили Сергія Попкова, що коли ВВ відкриють вогонь, то СБУ й ЗСУ «встануть на бік народу». Кількасот офіцерів розвідки перебувало на Майдані, антитерористичні групи СБУ ховалися в сусідніх квартирах і вантажівках без номерів, а їхні снайпери — на дахах.

Додзвонилися із СБУ й до посла США в Києві. А той новину про можливість у Києві кровопролиття переповів у Вашинґтон, а звідти панів Кучму, Януковича й голів українських силових структур застерегли, що тих, хто проллє кров, розглядатимуть як підозрюваних у скоєнні злочину проти людяності з усіма відповідними наслідками. Зокрема, заморозять їхні рахунки за кордоном, а їх самих уряд США розшукуватиме як злочинців.

1 грудня

ВРУ в цілому прийняла постанову про відставку Кабміну на чолі з Віктором Януковичем і формування уряду народної довіри. А в другому раунді «круглого столу» домовилися, що рішення про необхідність повторних виборів ухвалить ВС.

2 грудня

Леонід Кучма заявив, що відправить уряд Віктора Януковича у відставку й підпише зміни до закону про вибори, котрі би попередили можливість фальсифікацій у другому турі, тільки після проведення політреформи, яка обмежить владу президента України й створить передумови для того, аби ключовою фігурою в країні був прем’єр-міністр.

3 грудня

ВС скасував результати другого туру й порадив повторити його 26 грудня.

4 грудня

Опозиція зірвала засідання парламенту, відмовившись голосувати за політреформу до переголосування другого туру виборів. Частина опозиціонерів заблокувала дачу Леоніда Кучми.

6 грудня

На третьому раунді «круглого столу» домовилися, що парламент проголосує за зміни до закону про вибори в пакеті з політреформою.

8 грудня

ВРУ прийняла пакет 402-ма голосами «за» й змінила склад ЦВК. Президент Кучма підписав ці рішення в залі парламенту й звільнив генерального прокурора Геннадія Васильєва. Опозиція припинила блокаду урядових будинків, але не згорнула наметового містечка на Хрещатику й пікетів біля держустанов.

11 грудня

Лікарі австрійської клініки заявили, що під час передвиборної кампанії Віктора Ющенка отруїли діоксином.

26 грудня

У ході повторного проведення другого туру опитування на виході з виборчих дільниць засвідчили перемогу кандидата Ющенка з відривом понад 15 %.

27 грудня

За даними обробки в ЦВК майже 100 % протоколів, Віктор Ющенко був уже недосяжний для Віктора Януковича, «відірвавшись» майже на 8 % (понад 2 млн голосів).

29 грудня

Віктор Федорович відмовився піти у відставку й оскаржив результати виборів у ЦВК. Але опозиція не впустила його до знову заблокованого нею будинку уряду.

30 грудня

ЦВК відхилив скарги кандидата Януковича.

31 грудня

У новорічну ніч на Майдан прийшло до півмільйона прихильників Віктора Ющенка, який привітав народ «зі свободою». Віктор Янукович пішов у відставку з посади прем’єра.

10 січня

ЦВК затвердила підсумки виборів: у кандидата Ющенка — 51,99 %, у кандидата Януковича — 44,20 %.

19 січня

Далеко за північ ВС підтвердив перемогу Віктора Ющенка, відхиливши скаргу Віктора Януковича.

 Ігор Голод

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...