Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Aug. 21, 2018

Битва на Жовтих Водах

Автор:

|

Травень 16, 2013

|

Рубрика:

Битва на Жовтих Водах

Навесні 1648 року великий гетьман коронний (військовий міністр) Речі Посполитої Миколай Потоцький постановив придушити в зародку козацький бунт, очолений шляхтичем із-під Чигирина Богданом Хмельницьким: до нього дійшли чутки, що, засівши на Запорожжі, той планує спільний похід із кримським ханом Іслам-Ґіреєм ІІІ в Україну. Отож 21 квітня 1648 року він виряджає в дорогу свого 26-річного сина Стефана на чолі карального загону з майже 2,5 тис. реєстрових козаків, що перебували на платній службі в Речі Посполитої, і близько 1,5 тис. жовнірів із королівського (кварцяного) війська. Іншу частину реєстровців, а також відділ драгунів (разом 1,2 тис.) було вислано Дніпром на байдаках. ”Іди, і нехай історія напише тобі славу”, — напучував старий коронний гетьман Потоцького-молодшого.

Нерівні сили – не завада
Коло фортеці Кодак, у межах сучасного Дніпропетровська, обидва загони мали з’єднатися. А далі разом із кодацьким гарнізоном великий каральний корпус мав ”пройти степи та ліси, зруйнувати дотла мерзенне скопище козаків і привести зачинщиків на праведну страту”, як писалося в наказі. Кінцева точка походу — Микитин Ріг на місці нинішнього райцентру Нікополь, де тоді була розташована Запорозька Січ.
29 квітня в урочищі Жовті Води, на межі сучасних Дніпропетровської та Кіровоградської областей, загонові Потоцького-молодшого перетнуло шлях дев’ятитисячне козацько-татарське військо. Залунало ”алла” – і першими появилися татари перекопського мурзи Тугай-бея.
Після перших сутичок з уже озброєними татарськими роз’їздами поляки змушені були стати табором. Козаки підійшли під самі польські шанці, підкопалися, підвезли гармати, порох і розпочали наступ. Але поляки мали сильнішу артилерію й відбили напад. Тоді повстанці оточили польський табір, почали його обстрілювати й час від часу намагалися взяти приступом. 30 квітня козацька піхота за підтримки кінних татар Тугай-бея розпочала новий наступ. У поляків на вежах було 10 гармат. Хмельницький мав лише три — фальконети дрібного калібру. Здобути польський табір такою силою – марна справа.

Свій іде до свого!
Хмельницький знав, що Дніпром проти нього йдуть не лише поляки, а й реєстрові козаки. Пам’ятав він і приповідку: ”Козаками проти козаків воювати — усе одно, що вовком орати”. Тож коли надвечір 3 травня реєстровці пристали до берега біля сучасного села Дніпровокам’янки Верхньодніпровського району Дніпропетровщини, Хмельницький вирушив до них на розмову. Після того реєстрові козаки перейшли на бік повстанців. А перед тим перебили своїх начальників і їхні тіла покидали в Дніпро. Старшим, натомість, обрали Филона Джалалія.
Перебіжчики демонстративно промарширували повз табір Потоцького-молодшого, дали вітальний залп із самострілів на честь Хмельницького та вступили до його табору. Під впливом цього демаршу реєстрові козаки з обложеного табору також перейшли до повсталих. А під час однієї з атак так само вчинили й 200 драгунів, набраних із-поміж українських селян піхотинців, одягнених і озброєних за німецькою подобою. Козацько-татарське військо тепер зросло до 13–15 тис. вояків.
14 травня, під час перемовин Хмельницький і Потоцький-молодший домовилися, що поляки передадуть козакам усю артилерію з порохом і клейноди та їм дають змогу відступити.
У ніч на 15 травня польське військо розпочало марш до урочища Княжі Байраки в похідно-бойовому порядку: великим, порожнім усередині кінним чотирикутником, готовим до раптового нападу з будь-якого боку. Татарська кіннота невпинно атакувала, та польським воякам удалося просунутися на 8–12 км.

«Господь Бог допоміг»
В одній татарській поемі XVII ст. згадується, що з польського табору до головних сил вислали пса-листоношу з проханням про допомогу: ”Син Потоцького, не маючи новин за свого батька… надіслав туди муштрованим собакою листа. Але пса впіймали, листа перехопили. Собаку відправили назад”.
Попри укладену угоду, Тугай-бей прагнув серйозної сутички й рвався до бою. На світанні 16 травня Богдан Хмельницький увів до бою козацьку піхоту. Проти рухомого польського табору вона застосувала артилерію, маневруючи гарматами за допомогою верхових коней. Далі козаки перекопали шлях й зупинили марш польського війська. У першій половині дня поляків було розбито вщент. ”Густо падав труп, усе пішло в ясир”, — свідчив згодом учасник битви. Майже 3 тис. поляків потрапило в татарський полон.
Стефана Потоцького було важко поранено з рушниці в ліву руку. На четвертий день – 19 травня – він помер від гангрени на степовій дорозі до Криму. Утративши на Жовтих Водах сина, великий гетьман коронний Миколай Потоцький через десять днів сам потрапить у полон до татар — після поразки під Корсунем.
У листі до московського царя Олексія Михайловича від 8 червня 1648 року гетьман Богдан Хмельницький похвалився: ”Господь Бог допоміг нам здолати (поляків) на Жовтій Воді, в полі, посеред дороги запорозької”. Так розпочалася жорстока й кровопролитна визвольна війна, яку народ згодом назве Хмельниччиною.

Доброслава Хміль

До слова
Жовтими Водами колись називалося густо поросле очеретом урочище в долині річки Жовтої — лівої притоки Інгульця. Розташоване воно було посеред Дикого поля на перетині двох степових шляхів — Чорного, татарського, та Микитинського, січового. Запорозькі козаки, які мали тут свої зимівники, іменували цю місцину скоріш за все через забарвлення річкової води. Омиваючи виходи залізної руди, вона набувала жовтуватого кольору. Татари урочище називали ”Сари су” — Жовта Вода.
Історик Іван Стороженко із Дніпропетровська вважає, що точне місце битви 29 квітня — 16 травня 1648 року розташоване північніше райцентру П’ятихатки на Дніпропетровщині. Розгром польського війська 16 травня стався в районі нинішніх сіл Попельнасте Олександрійського району Кіровоградської області та Холодіївки й Григорівки П’ятихатського району Дніпропетровщини. Ставка Богдана Хмельницького тоді була в Княжих Байраках — неподалік нинішньої Григорівки. Це підтверджують і аерознімки території й археологічні знахідки. Тому більш правильним, на думку дослідника, вживати термін ”битва на Жовтих Водах”, а не ”під Жовтими Водами”.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...