Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Oct. 24, 2017

Блаженної пам’яті Віра Зелінська

Автор:

|

Червень 28, 2012

|

Рубрика:

Блаженної пам’яті Віра Зелінська

Кілька тижнів тому ми почули звістку про відхід на вічний спочин милої особи блаженної пам’яті Віри Зелінської-Зазуляк. Про цю талановиту жінку можна написати багато томів. Сама назва капели «Золоті струни» була доказом, що ті струни своїми милозвучними співами та грою на бандурі звеличували гармонійними звуками світ. На цьому музичному інструменті є понад 60 струн й інколи вони розстроюються — і якраз одна струна в особі Віри вже обірвалася. Але бандура далі підкреслює своїм звучанням гармонійність пісень, які линуть по всіх куточках землі сущої.

Люди часто люблять дискутувати над усім, противитися навіть доведеним правдам і суперечити. Одні кажуть, що Бога немає, інші — що немає ані неба, ані чистилища, але ще не народився той, хто може сказати, що немає смерті. Проти цього не існує жодних арґументів і доказів.

Якраз у цих днях наближається День матері, то хочу пригадати всім присутнім, що найбільше клопотів і обов’язків лежить на кожній жінці і матері. Коли захворіла пані Віра, вона, як сильна жінка, мала велику віру в те, що буде жити. Саме слово «віра» — її ім’я — давало той поштовх. Я часто відвідував покійну, особливо в останні дні, бачив, що вона дуже хотіла жити. Коли був останній день, я був раненько біля неї після операції, також була присутня її внучка Юля. Пані Віра взяла своїми руками мої й потягнула мене до себе, просячи останньої помочі. Вона казала: «Отче Романе, я вірю тепер тільки в Бога й у вашу поміч, поможіть мені, дуже прошу, поможіть». А потім захотіла ще побачити свою кохану доню Оксану. Я відчув, що то вже кінець земного життя приходить, але не міг їй цього сказати.

Віра народилася 24 вересня 1952 року. Зростала в мальовничому сeлі Колиндянах Чортківського району, що на Тернопільщині, i була однією із чотирьох доньок у сім’ї Михайла та Стефанії Боднарів. Навчаючись у колиндянській загальноосвітній школі, у досить юному віці Віра почала відвідувати перші уроки гри на бандурі в дитячій Чортківській музичній школі. Віра мала особливу прив’язаність і повагу до свого першого вчителя Олега Васильовича Шумиловича — його настанови та напучування вона згадувала все своє життя. Пані Віра мала такий приємний спомин: «Уперше я почула звуки бандури, коли мені було п’ять років. До нас у село з концертом приїхала Чортківська капела бандуристів, якою на той час керував мій перший учитель. Він також виконав соло на бандурі — відтоді ці звуки назавжди запали мені в душу. Відразу ж після концерту я підійшла до Олега Васильовича й попросила його навчати мене гри на бандурі. А першою вчителькою співу була моя мама. Потім я ніколи не розлучалась із бандурою, та й не можу уявити своє життя без цього інструмента».

1972 року, після закінчення Тернопільського музичного училищa імені С. Крушельницької за класом гри на бандурi, Віра Зелінська почала свою довгу й багату педагогічну діяльність: спочатку у Зборівській музичній школі Тернопільської області, а згодом, 1973-го, у Червоноградській музичній школі Львівської області. Місто Червоноград стане рідним для Віри та її молодої сім’ї — чоловіка Петра Зелінського та першої донечки Надійки — на наступні 23 роки. Усі ці роки своєї творчої діяльності

п. Віра віддано присвятила педагогічній практиці, працюючи викладачем гри на бандурі.

Усе своє продуктивне життя Віра Зелінська виступала й у ролі виконавця: з 1975 року в складі тріо бандуристок «Горлиця», двічі лауреата Міжнародного конкурсу «Золоті трембіти» (1991—1992). Тріо завжди чарувало своїми народними перлинами та пісенною класикою не тільки слухачів в Україні, але й далеко поза її межами. Унікальна злагодженість голосів несла крилату пісню в різні куточки світу: Росію, Польщу, Австрію, Угорщину, Югославію, Арґентину та Канаду. Бандуристки здійснили записи на Львівському та Київському радіо й телебаченні, а також випустили власний диск. Найпам’ятнішим для тріо був 1993 рік, коли воно взяло участь у Міжнародному конкурсі бандуристів імені Г. Хоткевича та побувало з концертними виступами в круїзі Дніпром «Спадщина-93», який об’єднав українців цілого світу. Після одного з концертів у Торонто одна з шанувальниць тріo «Горлиця» в газеті «Новий шлях» написала такі слова: «У мене серце стискалося від щемного болю, коли Віра, Оля й Надя виводили своїми прекрасними голосами:

Коли збиравсь

за море від’їжджати,

Шукати щастя й долі

на землі,

Немов смерека,

на порозі хати

Стояла в горі

вистраждана мати

І зводила до неба мозолі».

По приїзді в Канаду 1996 року пані Віра почала працювати викладачем гри на бандурі при українській суботній школі імені Лесі Українки, а вже 2001-го заснувала капелу бандуристів «Золоті струни». До останнього дня вона залишалася головним керівником і дириґентом капели.

Цьогоріч капела бандуристів відсвяткувала свій десятилітній ювілей. За всі ці роки в школі бандури мало змогу навчатися понад 70 учнів із Торонто, Міссісаґи, Ошави, Кітченера; близько 300 концертів було дано капелою, дуетами, тріо та солістами капели. Щороку учні капели беруть участь в Українському музичному фестивалі Торонто. Багато про капелу писалось у пресі, зокрема в газетах «Новий шлях», «Міст», «Гомін України», журналі «Бандура» й інших українських і американських часописах. Часто виступи юних членів капели транслювалися по телебаченню в програмах «Світогляд» і «Контакт». Школа «Бандура» організувала десять літніх таборів, записала три компакт-диски та відео про роботу школи, відкрила офіційний сайт, а найголовніше — була організована поїздка капели до Польщі й України 2006 року. Капела відвідала з концертами Перемишль, Львів, Тернопіль, Київ, зокрема Шевченкову могилу, Карпати й закінчила свою подорож виступом на «Лемківській ватрі» в Польщі.

У серпні 1989 року Віра Зелінська отримала звання заслуженого працівника культури України, а 2009-го — звання заслуженої артистки України. Велика сердечна дяка висловлювалася п. Вірі за її неоціненний внесок у розвиток бандури як в Україні, так і в Канаді. Сотні дітей особисто на собі відчули її відданість, цілковиту присвяту, любов і терпіння. Багато її студентів закінчило вищі навчальні заклади в Україні: Львівську та Київську консерваторії, інститути тощо.

Після дворічної боротьби з хворобою 6 травня 2012 року упокоїлася в Господі заслужена артистка України, улюблена вчителька, засновник і керівник юнацької капели бандуристів «Золоті струни» — бл. пам. Віра Зелінська. Нехай душа пані Віри спочиває в мирі та Божій опіці. Ta що ще сказати в дорогу нашій дорогій п. Вірі: спи спокійно, люба сестро во Христі, і нехай золоті струни провадять Тебе своїми мінорними акордами до вічного щастя на небі Отця Всевишнього.

 Роман Паньків

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...