Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Aug. 15, 2018

26 травня 365 років тому відбулася переможна битва під Корсунем

Автор:

|

Травень 23, 2013

|

Рубрика:

26 травня 365 років тому відбулася переможна битва під Корсунем

У травні 1648-го польське коронне військо, очолюване великим гетьманом коронним Миколою Потоцьким і польним гетьманом коронним Мартином Калиновським, спішило до Жовтих Вод на поміч Стефанові Потоцькому, сину коронного гетьмана. Але поблизу Чигирина вони натрапили скривавленого жовніра. Новина, яку повідомив той, приголомшила гетьманів: військо Потоцького-молодшого було цілковито знищене 16 травня під Жовтими Водами. А сам він – один із тих небагатьох, хто врятувався. Після прискіпливих розпитувань Потоцький-старший дізнався, що син не зміг дати гідну відсіч об’єднаному козацько-кримськотатарському війську, очоленому Богданом Хмельницьким і Орським мурзою Тугай-беєм. Ба більше, він був важко поранений, потрапив у полон, де й помер від ран. Після такої звістки польським гетьманам уже треба було думати не про знищення козацького війська, а про порятунок власного. Вони постановили повернути назад і через селище Городище почали відступати в напрямку міста-фортеці Корсуня, сподіваючись сховатися в Білоцерківському замку.

П’ять чи двадцять п’ять?..
Але дістатися фортеці Біла Церква їм не судилося. Звістка про те, що коронне військо рушило до Корсуня, дуже швидко дійшла до союзників. Хмельницький і мурза Тугай-бей, перепочивши три дні, 20 травня спішно спрямували свої війська в бік Корсуня. Дорогою до козацького війська приєднувалися нові загони. Через чотири дні об’єднані війська вже стояли під Городищем.
Тим часом польська армія, досягнувши Корсуня, переправилася через річку Рось і зупинилася на високому пагорбі, неподалік річки. Дізнавшись про те, що міське населення симпатизує козакам, Потоцький дозволив своїм солдатам розграбувати місто, а потім наказав його спалити. Поляки розбили табір, який оточили окопами і обставили возами. Причиною зупинки стала звістка, що на допомогу поспішає князь Ярема Вишневецький із шеститисячним військом.
Точна кількість коронного війська залишилося невідомою: козацькі літописці говорять про 20-26 тис., польські джерела вказують цифру 5 тис. Це було добре озброєне регулярне військо, проте його обтяжував панський обоз, що рухався дуже повільно і заважав маневрам.
Об’єднане військо союзників, яке налічувало близько 15 тисяч козаків та 4 тисячі кримських татар під командуванням Орського бея, ішло обхідним шляхом, через Стеблів, наближаючись до Корсуня із заходу.

Військова хитрість
25 травня гетьман Хмельницький спорядив шеститисячний загін козаків на чолі з вільшанським полковником Максимом Кривоносом і через Квітки та Стеблів спрямував його в обхід польського табору. Головною метою цього маневру було влаштувати засідку на ймовірному шляху польського війська.
Що ж до поляків, то в їхньому таборі панував гнітючий настрій. Два гетьмани – великий і польний – не могли узгодити план подальших дій. Потоцький і Калиновський не ладнали один з одним, робили накази наперекір один іншому: перший хотів продовжити відступ, а другий – вступити в бій з козаками. Тому, коли на пагорбах біля Корсуня було помічене велике військо, у польському таборі почалася паніка. Поляки не очікували, що повстанці наздоженуть їх так швидко.
Майже відразу почалися перші наскоки кримськотатарської та козацької кінноти. Поляки відстрілювалися з окопів. Але така відсіч була малоефективною. Місце для оборони було обране невдало.
Хмельницький вирішив здійснити ще один маневр, який багато істориків вважає легендарним. Полягав він у тому, що до польського табору під виглядом утікачів (або дезертирів) було підіслано кількох добровольців, що мали збити з пантелику польських керівників. Одним із таких був Самійло Зарудний (в одному з літописів фігурує Микита Галаган).
Спершу поляки не йняли віри його розповіді про кількість і подальші наміри козацько-татарського війська. До втікача застосували тортури, після яких він розповів, що військо в Хмельницького – величезне, до того ж, йому на допомогу прийшов татарський хан з усією ордою. Крім того “зрадник” повідомив, що є місцевим жителем і може провести польське військо безпечним шляхом. Гетьмани повірили “зраднику”, вони ж-бо гадали, що після таких катувань неможливо приховувати правду. Поляки взяли собі в провідники одного російського хлопа, який, як видно, з наміром був підісланий Хмельницьким.
Тим часом, розрахувавши наперед, куди підуть поляки, козацький ватажок заздалегідь вислав своїх козаків і наказав їм при спуску з гори в долину, звану «Крута Балка», обрізати гору й зробити обрив, що перепинить шлях возам і коням.

Засідка на ворога
Між тим, загін Кривоноса в Стеблеві перейшов Рось і підійшов до хутора Горохова Дуброва. Поряд із хутором лежала глибока й широка балка з крутими схилами, порослими лісом і чагарниками. Дно балки було заболочене, а схил із боку Корсуня – зруйнований весняними дощами. Цією балкою проходив Богуславський шлях, і саме тут Кривоніс вирішив зробити засідку.
Козаки нарізали великих колод і облаштували з них своєрідні барикади. Дорогу перекопали ямами і ровами, а в хащах на схилі встановили гармати. На світанку 26 травня засідка була готова. Історики припускають, що в цьому козакам чимало посприяли жителі Стеблева.
Налякана величезним військом повстанців, а ще більше – чутками про чисельність кримськотатарської кінноти, і зважаючи на власне невигідне становище, частина поляків разом із Потоцьким наполягала на відступі. А щоби поліпшити маневреність війська серед ярів Росі гетьмани наказали деяким кінним хоругвам спішитися. Відступ спочатку був досить організованим, але козацькі й кримськотатарські вершники насідали на польські колони, створюючи метушню й хаос.

Поляки – у пастці
Неподалік Горохової Дуброви поляки почали спускатися в балку, яка після цих подій отримала назву «Різаний Яр». Схил був дуже ковзьким. Закуті в залізо польські вояки мали проблеми зі спуском. Коні не могли втримати громіздкі обозні вози на крутому схилі, ті почали котитися. І тут із протилежного схилу вдарили гармати Кривоноса.
Поляки геть запанікували. Частина вояків і челяді спробувала втекти. Але куди було тікати, коли з боків і з тилу вже насідали головні сили Хмельницького? Частина війська гетьмана стала переслідувати поляків, але основні загони обійшли польську армію з флангів: лівим – рухалися колони Хмельницького, правим – кримські татари під керівництвом родича Тугай-бея.
Біля Різаного Яру поляки вже були фактично оточені, але Хмельницький вичікував. Лише коли жовніри дісталися заболоченого днища балки, козаки почали наступ.
Передові загони польського війська потрапили в болото й почали грузнути. Крім того, вони не могли піднятися на перекопаний і захаращений колодами схил, із якого невпинно лупили гармати. Задні загони виявилися повністю затиснутими: попереду шлях їм перегороджували власні товариші, які застрягли в болоті, ззаду на них котилися вози й насідали повстанці. Численна артилерія поляків через величезну тисняву виявилась фактично не придатною до бою. Польське військо потрапило в пастку.

Повний розгром
Битва в Різаному Яру (точніше, бійня) тривала чотири години й завершилася приблизно о другій-третій пополудні. Козаки цілковито розгромили армію Речі Посполитої. Переважна більшість солдатів супротивника загинула. У полон потрапили 80 великих вельмож разом із гетьманами Потоцьким і Калиновським, 127 офіцерів, 8 520 жовнірів. Козаки захопили обоз, 41 гармату, багато вогнепальної та холодної зброї, військові припаси. Кримськотатарська кіннота переслідувала втікачів іще понад 30 км. З усього війська від полону й загибелі уникло тільки 1,5 тис. осіб.
У підсумку польське коронне військо зазнало нищівної поразки. Обидва гетьмани стали ясиром Тугай-бея, який мав намір відправити їх у Бахчисарай як заручників.
Ця битва стала справжнім тріумфом у перші роки Визвольної війни. Це – не просто одна з гучних перемог війська Богдана Хмельницького, а зразково-показова військова операція, проведена на найвищому рівні. Це шедевр військової стратегії й тактики, який свідчить про величезний полководницький талант гетьмана Богдана. Навіть маючи в активі лише цю перемогу, Хмельницький увійшов би до світової історії як великий воєначальник.

Доброслава Хміль

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...