Новини для українців всього свту

Wednesday, Oct. 16, 2019

«Жуков випробовував на нас атомну бомбу!»

Автор:

|

Липень 17, 2019

|

Рубрика:

«Жуков випробовував на нас атомну бомбу!»
Іван Кос

Герой чи м’ясник? У Харкові не стихають пристрасті довкола перейменування проспекту Петра Григоренка (український генерал-дисидент, репресований радянською владою. — Ред.) — на проспект маршала Жукова (воєначальник сталінського періоду із дуже сумнівними подвигами. — Ред.). «Жуковською» харківська магістраль стала через протегування міського голови Геннадія Кернеса і підконтрольних йому депутатів. Громадськість вважає, що таке перейменування суперечить закону про декомунізацію та здоровому глузду.
А мер Харкова стверджує, що Жуков заслуговує на вшанування, бо, мовляв, визволяв від фашистів Україну, зокрема, й Харків. Опоненти Кернеса кажуть протилежне: на совісті Жукова мільйони загублених життів українців — а тому виявлені йому почесті є не чим іншим, як наругою над пам’яттю цих жертв.
До цієї світоглядної дискусії долучився Олександр Левченко, колишній посол України у Хорватії, Боснії та Герцеговині. За його дослідженнями, через бездарне керівництво колишнього начальника Генерального штабу Червоної армії Жукова у перші дні німецько-радянської війни 1941-1945 рр. потрапили в оточення і не вийшли з нього 92 з 170 дивізій, 50 артилерійських полків, дев’ять танкових бригад. На совісті Жукова і те, що із 2,5 млн ополченців, котрих кинули у бій без належного озброєння й обмундирування, серед живих залишилося заледве 150 тис. У провину Жукову ставлять інше страшне число: через цього «видатного полководця» 1941-го у полон потрапили 4 млн радянських воїнів. Тодішнє керівництво СРСР, у т. ч. генералісимус Сталін і маршала Жуков, назвало їх ворогами і дезертирами. Значну частину їх згодом репресували.
Історики кажуть, що саме Жуков послав на вірну смерть 1,5 млн українців, котрі жили на окупованих землях. Наказував не щадити їх, бо, мовляв, чим більше їх загине, тим менше доведеться згодом відправляти на Сибір.
Ну, і ще два слова про «військову шляхетність» Жукова. Партійне керівництво СРСР встановило, що маршал був причетним до мародерства: вагонами вивозив зі звільненої Німеччини для власних потреб награбовані його солдатами золото, срібло, хутро, дорогі картини, посуд, меблі, тканини. За таке моральне падіння у КПРС йому оголосили «останнє попередження» і понизили на посаді.
Жуков був також керівником військових навчань із кодовою назвою «Сніжок», під час яких у вересні 1954 року на території Тоцького полігону (Оренбурзька область Росії) випробовували атомну бомбу, її вплив на людей, військову техніку. Очевидцем цього антилюдського діяння був наш краянин Іван Йосипович Кос, тепер 88-річний житель села Пісочної, що у Миколаївському районі на Львівщині.
«На той час мені було 22 роки, служив у бронетанкових військах, був танкістом. Про випробування атомної бомби на Тоцькому полігоні ми не знали нічого. Лише згодом дізналися, що об’єктами для цього експерименту, крім 45 тис. таких, як я, солдатів, стали села Орловка, П’яновка, Баклановка. А також сотні демонстраційних літаків, гармат, одиниць колісної та гусеничної техніки, домашні тварини на відкритих майданчиках, які після вибуху згоріли дотла, розплавилися, — розповідає чоловік. — Служив я у піхотному полку, у другому батальйоні. Підняли за тривогою. Від епіцентру вибуху атомної бомби наші позиції розташували за 4,5 км. Сиділи під землею у бетонних кільцях. Наші танки та бронетранспортери розміщувалися неподалік у сховищах. Був наказ: вибігати зі сховищ за хвилину після атомного вибуху, сідати у техніку і йти в атаку, форсувати річку. Жуков, котрий був присутній на тих випробуваннях, підкорегував це завдання: за його наказом покидати свої сховища після вибуху атомної бомби ми мали на кілька секунд швидше. Тобто дозу радіації отримати більшу
Як нині, пам’ятаю сам вибух. Почувся страшний удар. Над нами пройшли три великі вибухові хвилі. У бетонних кільцях-сховищах нас, солдатів, трусило наче тенісні м’ячики. Згідно з планом навчань, після атомного вибуху удару по «ворожих» позиціях завдала авіація, потім почалася артилерійська підготовка. Все довкола горіло. У таких умовах ми кинулися форсувати на танках річку поблизу Орловки. Від цього села не залишилося нічого. Після цих навчань я, колись фізично здоровий сільський хлопець, почувався зовсім зле. Постійно паморочилося в голові, вона боліла, зник апетит. Я тяжко перехворів. Якби не поради одного лікаря і дбайлива опіка родини, не вижив би. Все життя їздив по лікарнях-санаторіях».
Тому Жукову нема за що ставити пам’ятники і називати його іменем вулиці — він не дбав про людей, а знищував їх! Дивно, що багато українців цього досі не знають.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...