Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Dec. 17, 2018

Як запорожці шведів воювали Тактика козаків бувала кращою за західноєвропейську військову науку

Автор:

|

Листопад 03, 2011

|

Рубрика:

Як запорожці шведів воювали  Тактика козаків бувала кращою за західноєвропейську військову науку

Цікавими й маловідомими сторінками військової звитяги українців є їхня участь у війнах між європейськими країнами. В одних козаки виступали найманцями, а в інших — як складова збройних сил держави — Речі Посполитої. Однією з таких воєн була Інфляндська (Інфляндією тоді називалися естонські землі) кампанія 1600—1602 років.

Позбутися урядових заборон

На кінець XVI ст. загострилося протистояння між Річчю Посполитою та Шведським королівством за Естонію. Улітку 1600 року прикордонні сутички переросли в повноцінну війну. Першу кампанію проти шведів вело переважно Велике князівство Литовське, позаяк Польща в цей час воювала проти Молдови. Наступного року, після успішного завершення воєнних дій на Дунаї, поляки перекинули 9000 війська на північ. Козацтво мало зацікавлення в спільних походах із королівськими військами, оскільки це було єдиною можливістю позбутися урядових заборон, покладених на нього після поразки повстання Наливайка.

Козаки приєдналися до поляків під Валмієрою 6 листопада 1601 року. Українське військо становило самостійну, окрему за своєю структурою й організацією військову машину. Загальна чисельність бойового складу налічувала 2 032 вояки. Крім козаків, при обозі перебувало 100—200 вільнонайманих селян.

На чолі з’єднання стояв уславлений гетьман Самійло Кішка. Він мав свій штаб, що складався з обозного, писаря та восьми осавулів. При гетьмані перебував невеличкий загін «прапороносців, сурмачів, бембеничів і трембачів». Обозному підпорядковувалися 20 візничих, які безпосередньо керували обозним персоналом, і 12 гармашів. Кожен гармаш відповідав за конкретну гармату (фальконет чи сороку), а вже обслугу набирали з простих козаків. Стандартною зброєю кожного вояка були мушкет і шабля. Крім того, деякі козаки мали луки й пістолі. На озброєнні також були списи та бойові коси.

Іти в аванґарді армії

Керівник кампанії, коронний гетьман Ян Замойський, доручив Самійлові Кішці йти в аванґарді армії. Козаки мали проводити розвідку й розширити безпечну від ворога зону навколо польського війська. Український полководець блискуче виконав завдання. Коли козацька розвідувальна сотня підступила під місто Ергеме, січовики розіграли панічну втечу, виманивши ворожий гарнізон у поле, де шведський загін було оточено та знищено. За два тижні козаки розігнали всі ворожі гарнізони, фуражні й розвідувальні команди ворога навколо польського війська. У підсумку шведське командування остаточно втратило зв’язок з обложеними, а поляки, своєю чергою, змогли зосере­дити всі сили на облозі.

19 грудня гарнізон Ергеме капітулював. Це сталося досить вчасно, оскільки Кішка за шість днів до цього попере­джав Замойського про рух дев’ятитисячного шведського війська з метою деблокади міста Валмієри. У день капітуляції Валмієри шведи вибили українців із міста Карксі, де була козацька штаб-квартира. Того ж дня ворог розгромив розвідувальний загін запорожців. Проте вже за кілька днів Кішка фланговими маневрами змусив шведів відступити.

Однак запорожці висловлювали невдоволення умовами служби. Зростала кількість загиблих, поранених і хворих. До того ж, за браком фуражу почався падіж коней. Але Замойському за допомогою обіцянок і виплат з особистого фонду вдалося втримати козаків на фронті. Уже 30 грудня Кішка рушив навздогін за шведами.

Звести ризик до мінімуму

Січень ворожі війська провели в бездіяльності. Невеликі сутички відбувалися лише між розві­дувальними й фуражними командами. На початку лютого польське військо пішло на Тарту. Шведи спробували ґвалтовною атакою розгромити їх на марші. Проте українська та польська кінноти вчасно помітили ворога й змусили його відступити. Під час переслідування запорожці 28 лютого атакували місто Полтсамаа. Уночі вони захопили місто, розбивши розквартированих там рейтар, а на ранок атакували цитадель. Проте під її стінами козаків спіткала невдача, запорожці втратили загиблими й пораненими кілька десятків чоловік. Найболючішою втратою стала загибель Самійла Кішки.

Новим гетьманом січовики обрали Гаврила Крутневича, теж старого та досвідченого вояка. Наприкінці березня коронний гетьман вирішив розпочати облогу Вільянді. Здійснити її силами самих польських полків він не міг, бо їх чисельність унаслідок бойових втрат і дезертирства скоротилася до 4 тисяч осіб. Тому Замойський наказав Крутневичу якнайшвидше приєднатися до головних сил. Проте виконати цей наказ було не так легко: давалися взнаки втрати кількамісячних боїв (запорожці мали півтори тисячі дієздатних бійців). Аби звести ризик до мінімуму, Крутневич вирушив бойовим табором із возів — улюбленим і перевіреним на півдні похідним порядком. Сам гетьман із кількома сотнями кінноти пішов уперед, а обозний Оришевський тягнувся табором за ним. Шведський полководець побачив, що запорожці вийшли із шанців і рухаються повз нього в оточенні возів (їх ефективність як пересувного захисту в тогочасній Європі вважали доволі низькою), зібрав усі наявні сили й атакував Оришевського.

Шведи захопили першу лінію возів, але розірвати повністю табір і дістатися його середини не змогли. Обозний зосередив на лінії ворожого наступу максимальну кількість стрільців, які щільним і влучним вогнем зупинили ворога. Після цього запорожці в рукопашній сутичці відкинули шведів від возів. У цей час підійшла шведська піхота й Нассауський повторив наступ. Поступово поле бою затяглося щільним димом від пострілів, атаки шведів змінювалися контратаками українців. Коли ворог увів у бій останні резерви, на полі бою з’явилася козацька кіннота. Як виявилося, Крутневич швидко довідався про початок битви, проте не став атакувати одразу, а непомітно обі­йшов шведів і чекав, коли вони втягнуться в бій. У потрібний момент розпочав атаку. Одночасно з ним і вояки Оришевського вдарили на шведів. Ворожа кіннота, намагаючись уникнути оточення, одразу втекла до Тарту, а кілька сотень шведської піхоти було вирізано під корінь.

Доброслава Хміль

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...