Новини для українців всього свту

Friday, Sep. 25, 2020

Українці рятували світ, зокрема, і 1920 року на Віслі

Автор:

|

Серпень 12, 2020

|

Рубрика:

Українці рятували світ, зокрема, і 1920 року на Віслі
Мапа битви під Варшавою

Сто років тому 15 серпня українці та поляки спільно зупинили під Замостям радянську Першу кінну армію, яка загрожувала оточенням війську Речі Посполитої під Варшавою.

Свідчення учасників
Тодішній глава британської дипмісії у Польщі д’Абернон назвав битву під Варшавою настільки ж важливою для усього світу за її наслідками в галузі культури, науки, релігії та політичного розвитку людства, як битви під Седаном і на Марні, що відбулися в ході Першої світової. «Якби совєтські війська подолали опір польської армії й захопили Варшаву, — запевняв дипломат, — більшовизм поглинув би Центральну Європу, а, можливо, й увесь європейський континент».
Глава Революційної військової ради більшовиків Троцький погрожував: «Червона армія іде назустріч європейському пролетаріату, який знає, що ця зустріч може відбутися лише над трупом білогвардійської Польщі». Та й командувач совєтським Західним фронтом Тухачевський запевняв: «Якби перемогли на Віслі, то полум’я революції охопило б увесь європейський континент».
А у вступі до польового статуту Червоної армії командарм писав, що її похід зламався під Замостям, де 1-ша кінна Будьонного, яка входила до складу Південно-Західного фронту більшовиків, загрожувала запіллю поляків, котрі відкинули Західний фронт.
Якби українці та поляки її не зупинили, то потрапили б у кліщі. Глава Польської держави Юзеф Пілсудський згадував: «Усе здавалося мені похмурим і безнадійним. Єдиним просвітком на моєму горизонті була відсутність на тилах кінноти Будьонного». Бо розцінював її, як грізну небезпеку, що зробила б марними усі зусилля поляків.

Змінило б хід
Польський історик Лєх Вищельський визнав: «Обрали надзвичайно ризикований варіант проведення битви. Під Варшаву стягнули практично усі війська зі Східної Галичини та Люблінського воєводства. На першому етапі битви оборона мала символічний характер. Коли б Червоній армії вдалося організувати взаємодію Західного та Південно-Західного фронтів, то це повністю змінило б хід Варшавської битви. Та після боїв під Замостям 1-ша кінна Будьонного вже не могла вести наступальних дій».
Пілсудський писав, що південніше від Холма ворогу протистояла лише 6-та Січова стрілецька дивізія армії Української Народної Республіки. Але, як розповів начальник оперативного відділу її штабу Андрій Домарадський, що 37-річному командирові січовиків, уродженцю Токмака, випускнику академії російського генерального штабу, полковнику (із жовтня 1920-го — генерал-хорунжому) Маркові Безручку підпорядкувалися й польські 31-й полк і два кінні сотні.
Позаяк Січову мала змінити 10-та польська, одна бригада 6-ї від’їхала на фронт. Але 10-та спізнювалася, а решту січовиків притримали. Вкупі з поляками їх було до 3,4 тис., озброєних трьома бронепотягами, 20 гарматами та сотнею кулеметів.
29 і 30 серпня вони відбили атаки 12 тис. будьонівців. Позиції для оборонців Замостя посеред 18-кілометрового заслону з колючого дроту (подекуди — з чотирьох рядів) намітив начальник штабу 6-ї Січової, полковник (із жовтня 1920-го — генерал-хорунжий) Всеволод Змієнко, уродженець Одеси, котрий також закінчив академію генштабу. А спорудив інженерний курінь підполковника Володимира Бокітька.

Замовчування нащадків
Коли у ніч на 31 вересня їх прорвали на відтінку польського батальйону, то ворога відкинули українці. Генерал-полковник армії УНО Олександр Удовиченко згадував: «Штурм Замостя, під яким Будьонний зазнав великих втрат, остаточно зламав йому зуби й ослабив його. З боями він мусів відвести свою армію в район Володимира-Волинського, де вона вже втратила свою роль молота. Відсіч, яку зустрів Будьонний під Замостям, остаточно розбила широко будовані стратегічні плани Червоної армії. У порушенні цих планів активну участь узяла 6-та українська дивізія».
Але під час святкування 75-річчя «дива на Віслі» Александр Кваснєвський, тодішній президент Польщі, спершу дякував лише військовим радникам і дипломатам із Франції за те, що не покинули Варшаву 1920-го й лише після нагадування Посольства України віддав належне нашим співвітчизникам. А в звіті про відкриття міністрами оборони Польщі й України пам’ятної таблички з нагоди 80-річчя оборони Замостя стверджувалося, що 1920-го січовики обмежилися спорудженням укріплень.
Але військовий радник Пілсудського, французький генерал Максим Вейґан, засвідчив у листі до Товариства колишніх вояків Армії УНР зовсім інше: «Високо оцінюю операцію, проведену командувачем 6-ї дивізії вашої армії. Ця операція затримала наступ корпусів Будьонного і дозволила нам належним чином провести бої в районі Варшави». А російський генерал Головін, викладаючи у французькій Вищій військовій школі, запевняв, що оборона Замостя від чисельнішої, ніж його захисники, армії, й їхнє вдале маневрування в запіллі у ворога були безпрецедентними явищами в історії воєн.
Але поляки замовчують їх, вочевидь, тому, що соромно визнати два ув’язнення ними їхніх рятівників у таборах військовополонених та інтернованих — до й після оборони Замостя. Та й походили вояки 6-ї переважно з Галичини, окупованої поляками, воювали ж у складі найстійкішого в армії УНР корпусу січових стрільців, командиром якого був творець і керівник ОУН Євген Коновалець, а начальником штабу — Безручко.
1921-го Пілсудський вибачався перед ними, але цього не чули тисячі померлих у таборах від епідемій і голоду. А Безручко відмовився від імені українців прийняти польські нагороди за колючим дротом. 1944 року його застрелили невідомі досі вбивці.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

  • Svetlana Afof

    Річ Посполита була ліквідована 1795 року. Тому: Сто років тому 15 серпня … яка загрожувала оточенням війську
    ДРУГОЇ Речі Посполитої (ПОЛЬСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ) під Варшавою.