Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Sep. 23, 2017

Україна XII ст. мала одну з найдемократичніших правових систем

Автор:

|

Травень 25, 2017

|

Рубрика:

Україна XII ст. мала одну з найдемократичніших правових систем

Володимир Мономах

Культурно-творчий дух народу виявляється у музиці, театрі, монументах мистецтва й архітектури, у літературних текстах і теоріях філософів, то рівень цивілізації має відбиття у системі права, суспільних стосунках, пошані до закону і людського життя, і в тому, що називаємо політичною культурою народу та його еліти. На жаль, не є таємницею, що в сучасній Україні цивілізаційний рівень незадовільний, неспівмірний із нормами Європи. Чому саме? Які історичні причини цього стану? Крім наших українських проблем, справа ще в тому, що Україна уже понад 250 років існує і будує суспільні структури у неприродній для нашої традиції системі права та політичної влади. Віками позбавлені історичної пам’яті, українці часто й самі не знають, які справжні основи нашої правово-політичної культури. Дарма, що Україна відіграла ключову роль в історії східної Європи, бо на наших землях була створена перша в реґіоні врегульована система законів.
Найдавнішим монументом цієї системи є «Руська правда», створена в Києві у кількох редакціях упродовж ХІ і ХІІ ст. Це був кодекс державних законів, закріплених у час розквіту Київської держави — від Ярослава Мудрого до Володимира Мономаха. І навіть зараз вражає високий рівень цивілізованості законів Київської Русі, від яких могли б повчитися багато теперішніх держав. Приміром, «Руська правда» не передбачала смертної кари, не закликала до тілесних покарань. «Правда Ярослава» ще давала дозвіл на «криваву помсту» за вбитого родича, але обмежила цей брутальний звичай. А пізніші редакції зовсім відкинули «криваву помсту», замінивши її штрафами.
За правління Володимира Мономаха цей процес вдосконалення і демократизації законів досягнув вершин. В Уставі 1113-го Мономах увів 69 нових законів, які радикально покращували права суспільних низів. У час, коли в західній Європі вели дебати про те, чи селяни є такими ж людьми, як і аристократи, Володимир Мономах визначив законом покарання вельможам за побиття не лише вільних селян, але й напіврабів, котрі потрапили в неволю через борги.
А в «Поученії дітям» цей мудрий і хоробрий володар рішуче виступав проти смертної кари й убивства, закликаючи «ані правого, ані винуватого не вбивайте!» А князям заповідав: «Усього ж паче убогих не забувайте, наскільки змога годуйте і помагайте сироті, і за вдовицю вступіться самі, не дайте сильним погубити людину». Недарма історик Наталія Полонська-Василенко писала, що «для ХІІ ст. заповіт Мономаха — це подиву гідний документ гуманності». Та хіба ж у ХХІ ст. не здалася б пам’ять про ті людяні засади теперішнім володарям України?
Спираючись на закони «Руської правди» київські мислителі творили правила політичної культури. В ХІ ст. у «Слові о законі й благодаті» митрополит Іларіон ствердив принцип рівності усіх народів і висунув як найвищу мету держави потребу забезпечення інтересів усіх підданих, а не лише владної верхівки. А Данило Заточник закликав князів прагнути до середнього достатку, бо надмірне багатство породжує безсердечність, а бідність спонукає до злочину заради збагачення. Ці принципи досі не втратили актуальності.
Та й уплив «Руської правди» й ідеалів політичної культури Києва на довгі віки пережили упадок Київської Русі. Адже «Руська правда» мала силу закону в Литовському князівстві, а згодом стала основою для «Литовського статуту», який був свого часу чи не найбільшим здобутком юридичної думки в центрально-східній Європі. Правда, в ньому була смертна кара і, під польським впливом, помітна суспільна нерівність, але коли статут відредагували в козацькому Гетьманаті 1743-го, то це була одна з найдемократичніших правових систем центральної Європи. Повна противага авторитарним законам Росії. А демократизм козацької політичної думки знайшов утілення в Конституції гетьмана Пилипа Орлика 1710 року, пізніше ці традиції були продовжені в ідеях Кирило-Мефодіївського братства, а відтак у першій політичній програмі українського руху Михайла Драгоманова.
Однак зі скасуванням козацького Гетьманату наприкінці ХVІІІ ст. Україна перетворилася на провінцію Російської імперії і стала суб’єктом імперських законів. На заміну значним особистим свободам для більшості народу прийшло кріпацтво. Замість місцевої автономії — паралізуючий централізм імперської влади. Замість демократичних законів — деспотична каральна система сперта на авторитарні традиції Московії.
Адже, хоч на словах російське право спиралося на ту саму «Руську правду», та насправді, як це висловив один із найавторитетніших істориків російського права Федір Леонтович, «між «Руською правдою» і законодавством московським лежала велика нічим не заповнена прірва». Леонтович, перший ректор Одеського університету, на основі джерел показав, що «Руська правда» була кодексом законів саме Русі, тобто України, а не в Суздалі, з якої пізніше виникла Московія. Він пов’язав реальні початки Московського права зі системою монгольської Золотої Орди.
А щодо московської політичної культури, то є дослідження гарвардського історика Едварда Кінана. Ще до розпаду СРСР і появи сучасної кланово-олігархічної влади, він задокументував тотожні механізми влади в Московії середніх віків. Він показав, як централізована олігархічна система з фігурою абсолютного володаря, система, де право є лише формальним засобом у руках владної верхівки, виникла з огляду на потребу втримати під контролем величезну, відсталу країну, загублену в бездоріжжі північних лісів.
А тепер цю неприродну для України систему нав’язують спадкоємці московських традицій. На жаль, більшість українців досі пасивно сприймає чужі правила гри. І дуже шкода, що книжка Кінана, видана українською ще 2001-го, так і не знайшла вдумливого відгуку серед української інтелігенції. Адже зміни на краще неможливі без зрозуміння джерел проблеми й усвідомлення альтернатив, які нам дає наша власна традиція.

Марко Стех, ZIK

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...