Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 27, 2020

У Нюрнберґу судили вибірково

Автор:

|

Листопад 21, 2020

|

Рубрика:

У Нюрнберґу судили вибірково
Військові злочинці в Нюрнберзі

У німецькому Нюрнберзі 20 листопада 75 літ тому розпочався перший в історії людства судовий процес над керівниками держави — головними зі живих на той час нацистських злочинців.

Естафета
4 листопада 2005 року вулицями Москви марширували, скандуючи «Росія — все, решта — ніщо!», тисячі місцевих нацистів. На своєму транспаранті вони стверджували: «Гітлер був великою людиною та генієм. Є німецькі воїни SS, є англійські skinheads, та чомусь немає нормальних російських бійців, глянувши на яких, можна одразу зрозуміти, що це — російські націонал-патріоти».
Коли 30 їхніх опонентів, вигукуючи «Щоб фашисти не розмножувалися!», закидали їх презервативами з водою, то потрапляли до поліційних автобусів. Натомість спалення гасла «Фашизм не пройде!», відібраного у них нацистами, правоохоронців не обурювало.
Так Москва підхопила естафету в Нюрнберґа, де у 1920-1940-х рр. відбувалися з’їзди нацистів і головні паради їхніх штурмових загонів. Але в більшості землян те місто асоціюється передусім зі судовим процесом у ньому над злочинцями-нацистами. Те, що вони не перевелися й досі, не в останню чергу спричинило висування справедливих обвинувачень лише одній зі сторін Нюрнберзького суду. Та все за порядком.
Ініціював цей процес Вінстон Черчілль, прем’єр Великої Британії. І хоч під його угодою з СРСР, США та Франції про Міжнародний військовий трибунал підписалися й 19 інших держав, той формувала лише четвірка засновників. СРСР представив у ній генерал-майор юстиції Нікітченко, заступник голови Верховного суду СРСР. Українське прізвище мав головний обвинувач від СРСР — прокурор УРСР Руденко.
Беззаперечну провину нацистів засвідчили на 403-х засіданнях трибуналу 5 тис. документами-доказами — 30 млн сторінок і метрів кіноплівки, на яких педанти-німці скрупульозно фіксували свої нечувані злочини. А вирок 22 головним із живих тоді нацистів зачитували з 30 вересня до 1 жовтня 1946-го.

Катюгам — по заслугам
До повішення засудили: спадкоємця Гітлера на його посадах і головнокомандувача німецькою авіацією Ґерінґа (отруївся напередодні страти), заступника вождя нацистської партії Бормана (уник арешту, а згодом знайшли й ідентифікували його труп), міністра закордонних справ фон Ріббентропа, начальника штабу верховного головнокомандування (ГК) німецьких збройних сил Кейтеля, керівника нацистських спецслужб Кальтенбруннера, міністра східних територій Розенберґа, генерал-губернатора Польщі Франка, міністра внутрішніх справ Фріка, гауляйтера Франконії Штрайхера, генерального уповноваженого з використання робочої сили Заукеля, начальника штабу оперативного керівництва ГК Йодля (1953-го на повторному розгляді його справи його повністю виправдали) і вождя австрійських нацистів Зейсс-Інкварта.
16 жовтня 1946-го десятьох із них (а 22 грудня того ж року — й засуджених до страти трибуналом над японськими воєнними злочинцями) повісив кат-доброволець, сержант-американець Джон Вуд. Ще одного, Штрайхера, він задушив руками, бо той пручався.
Завідувача відділом преси й радіо міністерства пропаґанди Фріче, одного з організаторів захоплення влади в Німеччині нацистами фон Папена й організатора переозброєння вермахту Шахта трибунал виправдав. Решту підсудних ув’язнили довічно або на тривалі терміни.
Та перед цим їх планували визволити офіцери дивізії СС «Едельвейс», котрих утримували в полоні під Нюрнберґом. Їхня спільниця завдяки фальшивій перепустці в Палац юстиції, де судили нацистів, розвідала всі входи та виходи в ньому, але одного зі змовників затримали на вулиці й він видав решту.

УПА не винна
Трибунал також визнав злочинними організаціями нацистську партію, СС, СД і Гестапо. Натомість спроба Сталіна «повісити» на нацистів розстріл поляків у Катині та визнати злочинцями вояків дивізії ваффен-СС «Галичина» й Українську повстанську армію йому не вдалася. На користь УПА, зокрема, «спрацював» висновок нацистів із їхнього архіву: «Організація Бандери зайняла явно бойове становище проти Німеччини і змагає всіма засобами, включно зі збройною боротьбою, до відновлення самостійности України».
11 грудня 1946 року нюрнберзькі присуди затвердила Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй. Але при цьому не наважилася визнати, що ті стосується й держав, представлених у Міжнародному трибуналі. Адже в його звинувачувальному висновку йдеться, що нацисти винні у розпалюванні воєн, розпочаті попри міжнародні договори та зобов’язання. А в ході тих воєн систематично застосовували убивства й заслання на рабську працю цивільного населення окупованих територій і військовополонених.
Але ж і Сталін розпочав Другу світову на боці Гітлера, порушивши договір між СРСР і Польщею про ненапад! А з теренів, анексованих тоді, вивезли понад мільйон українців, білорусів і поляків, багатьох із котрих знищили, змусивши їх до рабської праці.
На Заході знали про це принаймні від тих поляків, котрих Сталін випустив із ГУЛАГу воювати проти Гітлера, але вони воліли робити це за межами СРСР. Та й у ході «визволення» Польщі чекісти однаково розстрілювали вояків польської Армії крайової й УПА, котрі воювали проти гітлерівців.

А судді хто?
Наталія Гессе, котра була тоді радянським військовим кореспондентом, а згодом допомагала академіку Сахарову в його правозахисній діяльності, згадувала, що в радянській зоні окупації Німеччини «визволителі» зґвалтували усіх німкень у віці від восьми до 80 літ. Коли югославський комуніст Мілован Джилас заявив Сталіну протест проти ґвалтування «визволителями» сербок і хорваток, той відповів: «Не можете зрозуміти солдата, котрий пройшов тисячі кілометрів через кров, вогонь і смерть і хоче розважитися із жінкою?».
А нобелівський лауреат Солженіцин потрапив до ГУЛАГу за протести проти катування у Східній Пруссії до смерті усіх німців, у т. ч. немовлят. Та й британський історик Норман Девіс встановив: «Бухенвальд недовго простояв порожнім: на місці визволених в’язнів невдовзі прийшли інші. У січні 1945-го в концтабір Майданек уже зганяли бійців Опору (наших союзників), котрих НКВС вважав ворогами. Герої війни, закинуті на європейський континент британським Управлінням спеціальних операцій, опинилися у радянських казематах».
Чому ж про це мовчали в Нюрнберзі? Можливо, тому, що американський військовий кореспондент Едґар Джонс визнав 1946 року: «Ми холоднокровно розстрілювали полонених, руйнували шпиталі, обстрілювали з повітря рятівні шлюпки, убивали мирних громадян ворожих країн і знущалися над ними».
Британський історик Ричард Дрейтон процитував це у лондонській газеті The Guardian від 13 травня 2005-го і навів дані американського соціолога Роберта Ліллі про те, що його співвітчизники зґвалтували в Європі у 1940-х не менше 10 тис. жінок. За даними п. Дрейтона, в роки Другої світової у британських і французьких концтаборах в Африці також катували місцевих повстанців. І хоча союзникам СРСР не вдалося перевершити НКВС, та все ж…
Відтак, і «Нюрнберґ» над злочинами комуністів також навряд чи можливий. І не лише тому, що демократи бомбили в Сербії й Іраку мирних жителів — навряд чи в посткомуністичних країнах є політичні партії, у яких немає колишніх комуністів.

«Плаче за Росією»
Російський правозахисник Валерія Новодворська в інтерв’ю, опублікованому 10 листопада 2004 року в українському тижневику «Шлях перемоги» під заголовком «За Росією плаче Нюрнберзький процес», на запитання «А як би Ви оцінили нинішню ситуацію в Чеченії?» відповіла: «Це звичайний геноцид. За Росією плаче Нюрнберзький процес. На жаль, щоб над Росією з її масштабами, нафтою, газом і ядерною зброєю провести «Нюрнберґ-2», потрібно, щоб всі західні держави терміново відмовилися від наших корисних коралин, влаштували блокаду та ще й окупували б російську територію. Але ніхто за таке не береться, бо це дуже витратна справа, та ще доведеться годувати 150 млн «совків», котрі самі себе прогодувати не можуть. Ситуація в Чечні — це те, що робили гітлерівці. Невмотивована аґресія, винищення мирного населення, лише газових камер немає, бо газ краще продати, ніж на чеченців потратити. Таке терпіти не можна. Чеченці мають усі підстави для збройного опору. Вони все правильно роблять».
Як повідомляв «Міст», кримський прокурор ініціює «Нюрнберґ-2».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online