Новини для українців всього свту

Friday, Jun. 5, 2020

То хто ж справжні переможці в Другій світовій війні?

Автор:

|

Травень 13, 2020

|

Рубрика:

То хто ж справжні переможці в Другій світовій війні?

Сучасна Російська Федерація (РФ) оголосила себе правонаступницею СРСР. Передусім це стосується виконання зобов’язань міжнародних договорів, підписаних Радянським Союзом. Проте Росія намагається «на правах імперії»привласнити собі й усі досягнення СРСР. Зокрема, це стосується перемоги в німецько-радянській війні 1941-1945 рр. Забуваючи при цьому, що поняття «Росія» та «СРСР» не є тотожними, позаяк СРСР складався не лише з Росії, а й із 16 різних республік (не забуваємо про Карело-Фінську РСР).
2010-го Путін у прямому ефірі заявив, що Росія перемогла б в німецько-радянській війні і без допомоги інших радянських республік, бо «Росія — країна-переможець». Ніби Росія зазнала понад 70 % втрат Радянського Союзу, і саме тому війну виграли за рахунок людських та індустріальних ресурсів саме Росії. Відсутність логіки в словах Путіна очевидна. Адже який зв’язок може бути між кількістю людських втрат у війні й обсягом індустріальних ресурсів, використаних для досягнення перемоги? І взагалі, яким чином великі втрати можуть свідчити про великий внесок у перемогу?
Ось простий і очевидний приклад: Китай у Другій світовій війні також зазнав колосальних втрат — до 20 млн людей. Але про вирішальний внесок Китаю у перемогу над Японією чомусь не згадують. Усі знають, що вирішальний внесок у перемогу над Японією внесли США, людські втрати яких у десятки разів менші.
Найгірше, що може бути, це пишатися втратами свого народу у війні! Адже це — страшна ціна перемоги! Кожна з республік колишнього СРСР заплатила свою ціну за перемогу над нацизмом і фашизмом. Наприклад, в Україні, територією якої війна неодноразово прокотилася нещадним вихором, мобілізували до 7 млн жителів, що становило до 25 % воюючих у рядах Червоної армії. Українці становили значну частину вищого командного складу — серед генералів та адміралів їх було понад 300. Більше половини радянських фронтів очолювали маршали та генерали українського походження. В запіллі німецьких військ на території України воювали понад 50 тис. радянських партизанів, численні підпільні організації, збройні формування українських патріотичних сил.
За мужність і відвагу, проявлені в боях, українці та вихідці з України тільки від СРСР отримали 2,5 млн орденів і медалей (зі загальної кількості 7 млн). Близько 2,1 тис. українців стали Героями Радянського Союзу, 32 — двічі Героями, а льотчик Іван Кожедуб — найрезультативніший ас антигітлерівської коаліції — тричі Героєм. Загальні безповоротні втрати військовослужбовців українського походження становлять 3-4 млн осіб (убиті, загинули в полоні, зникли безвісти, померли в госпіталях). Кожен другий із тих, хто вижив, залишився інвалідом назавжди.
У зоні окупації загинули 4-5 млн мирних жителів. Окупанти знищили 714 міст і сіл міського типу, понад 28 тис. сіл, залишили без житла 10 млн людей. На території України створили понад 250 концентраційних таборів і таборів примусової праці. 2,4 млн вихідців із України вивезли на примусові роботи до Німеччини. Україна втратила більше 40 % свого економічного потенціалу, інтервенти знищили 419 тис. промислових об’єктів. Все це на довгі десятиліття вплинуло на характер розвитку промислового виробництва, сільського господарства, на матеріальний стан людей.
Крім українців і росіян, найбільше в рядах Червоної армії воювало вихідців із Узбекистану, Білорусі, Казахстану, Грузії, Азербайджану, Вірменії. Так, із Узбекистану до лав Червоної армії мобілізували понад 1,4 млн осіб, із яких понад 650 тис. загинули або зникли безвісти. 120 тис. громадян республіки нагородили бойовими орденами та медалями, 338 стали Героями Радянського Союзу. З Білорусі до лав Червоної армії мобілізували понад 1,3 млн осіб. 300 тис. білорусів удостоїли орденів і медалей. 441 білорус став Героєм Радянського Союзу, четверо — двічі героями. При цьому Білорусь, яка більше трьох років перебувала під окупацією, втратила близько 3 млн жителів. Окупанти зруйнували 209 із 270 міст і районних центрів, 9,2 тис. сіл, понад 100 тис. виробничих об’єктів.
Із Казахстану до Червоної армії мобілізували 1,2-1,3 млн осіб. Це надзвичайно високий показник, позаяк становив майже чверть усього населення республіки. З них на фронтах війни загинули 410-630 тис. Більше 500 уродженців Казахстану удостоїли званням Героя Радянського Союзу, двоє стали двічі героями. Грузія спрямувала до лав Червоної армії більше 700 тис. військовослужбовців, з яких понад 300 тис. загинули. 280 уродженців Грузії відзначили бойовими орденами та медалями, 164 стали Героями Радянського Союзу, один — двічі Героєм. З Азербайджану до лав Червоної армії мобілізували 600-700 тис. осіб, з яких кожен другий загинув. Понад 400 тис. уродженців Азербайджану нагородили бойовими орденами та медалями, 123 стали Героями Радянського Союзу, двоє — двічі Героями. Вірменія надіслала до Червоної армії понад 500 тис. осіб, із яких понад 200 тис. загинули. Понад 70 тис. уродженців Вірменії нагородили бойовими орденами та медалями, 107 стали Героями Радянського Союзу.
Також варто пам’ятати, що перемога СРСР у війні стала можливою завдяки підтримці союзників. Передусім — США, Великої Британії з її домініонами та колоніями, а також десятків інших країн у всьому світі. Адже бойові дії проти нацистської Німеччини вели в Європі, Африці, Азії та водах всіх океанів. Що стосується Об’єднаного Королівства, то ця країна воювала проти гітлерівської Німеччини зі самого початку Другої світової війни і до самого кінця — з вересня 1939-го по травень 1945 року. Тобто значно довше, ніж СРСР, який хоч і вступив у війну 17 вересня 1939-го, але проти Німеччини почав воювати лише в червні 1941 року.
Путін мовчить про те, що до початку війни СРСР був стратегічним союзником Німеччини, підтримуючи її масштабним постачанням зерна, нафтопродуктів, нікелю, марганцевої та хромової руди, фосфатів. Тобто безпосередньо підтримував нацистів у їхній війні проти британців. У таких умовах впродовж цілого року — між розгромом Франції та нападом Німеччини на СРСР, тобто з червня 1940-го по червень 1941 року — Велика Британія зі своїми домініонами і колоніями фактично самостійно протистояла Гітлеру та його союзникам. На відміну від Радянського Союзу, який ніколи самостійно не протистояв військовій могутності Німеччини. Чому ж тоді російські пропаґандисти продовжують використовувати старий міф про те, що СРСР витримав на собі «основну ношу війни» проти Німеччини? А як же Велика Британія?
Починаючи з 1940 року британці, а з 1942-го й американці, здійснювали стратегічні авіаційні бомбардування території Німеччини й її союзників. Вони зробили величезний внесок у підрив економік цих країн. Без масових ударів із повітря по об’єктах промисловості війна могла б затягнутися на невизначений термін. За такого сценарію Німеччина могла б встигнути завершити розробку ядерної зброї, а Сполучені Штати — застосувати свою ядерну зброю в Європі.
Також необхідно пам’ятати про ту допомогу, яку СРСР отримав від союзників за програмою ленд-ліз. Постачання здійснювали через Тихий океан, Іран, Арктику, Чорне море — залежно від ситуації на театрі військових дій. Упродовж 1941-1945 рр. СРСР отримав 22 150 літаків, 12 700 танків, 51 503 легкових позашляховиків і всюдиходів, 375 883 вантажних автомобілів, 35 170 мотоциклів, 8 218 гвинтівок, 131 633 одиниць автоматичної зброї, 12 997 пістолетів, 345 735 т вибухових речовин, 2,67 млн т нафтопродуктів, триста 31 066 л спирту, продовольство і медикаменти в величезних кількостях.
Значення ленд-лізу ілюструє, приміром, такий факт. За роки війни СРСР втратив більше танків і самохідних артилерійських установок, ніж створила радянська промисловість: 96 500 проти 95 252. Тобто без допомоги за ленд-лізом ситуація з бронетехнікою була б катастрофічною. Загалом СРСР отримав тільки від США допомоги на 11,3 млрд USD (це понад 163 млрд USD за сучасним курсом), з яких повернули лише 0,4 % суми (з урахуванням інфляції). А ще була допомога від Великої Британії!
Який же висновок можна зробити з вище сказаного? Росія не виграла б війну без України і допомоги інших республік колишнього Радянського Союзу. Більше того, СРСР не виграв би війну без допомоги інших учасників антигітлерівської коаліції. Сучасному поколінню в Росії варто з абсолютно однаковою повагою ставитися до вкладу кожної країни в перемогу над нацизмом і фашизмом. А також завжди пам’ятати про те, яку страшну ціну людство заплатило за мир. Тоді ні в кого не стануть виникати думки на зразок «можемо повторити». Навпаки — буде з’являтися бажання докласти всіх зусиль для того, щоб «ніколи знову»!
Підготував Український інститут національної пам’яті

About Author

Meest-Online