Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 24, 2017

Тіні забутих кельтів

Автор:

|

Січень 14, 2016

|

Рубрика:

Тіні забутих кельтів
Мапа кельтського світу

Мапа кельтського світу

На цій землі кельти залишили багато слідів. Зокрема, на горах Галіш і Ловачка біля Мукачева віднайдено та досліджено стародавнє кельтське городище, до речі, найсхідніше в Європі. Це була остання точка дисклокації кельтських племен на цих теренах. На Виноградівщині є теж не менш цікава місцина, у долині річки Ботар (притоки Тиси). Це давній кельтський металургійний центр, один із найбільших в Європі. Щоправда, ні біля Мукачева, ні в Ботарському степу ви не знайдете скансенів із реконструкціями жител і побуту кельтів, як це робиться в Європі. Неподалік, в чеському Летовіце, такий скансен діє і приносить чималі прибутки до місцевого бюджету. А на Закарпатті цим ніхто офіційно не займається. Тим не менше, підприємливі закарпатці непогано заробляють на кельтах.

У жилах кожного десятого — кельтська кров
В одному з найвідоміших замків Закарпаття — Сент-Міклош, влаштують кельтські ігрища на честь їхнього свята Самайн. Це, як пояснив гід Макс Адаменко, автор ідеї, щось на кшталт кельтського Нового року. «Самайн — святкування закінчення світлої пори року та початку темної, також це — свято закінчення збору урожаю, — розповідає він. — Традиційно на Самайн ділили зібраний урожай, а також вирішували, яка частина стада переживе зиму, а яка — ні. Кволих різали для запасів на зиму. Також під час святкування палили вогнища, між ними проходили люди задля ритуального очищення. Деякі з цих моментів святкування ми відтворюємо на святкуванні Самайну біля замку. Також будуть кувати ковалі, адже ковальство — традиційне ремесло для кельтської культури. Буде кельтська музика та танці».
Гід також зазначив, що разом із активістами періодично планують проводити такі свята з календаря кельтів. А також — оформити пішу тематичну екскурсію схилами Ловачки, де був знаменитий кельтський опідум (центр).

Гори Галіш і Ловачка

Гори Галіш і Ловачка

Також діє в цьому напрямку Юрій Клованич, власник агросадиби під Ловачкою, котрого в Мукачеві жартома називають «головним кельтом». На базі своєї садиби він пригощає туристів реконструйованими кельтськими напоями та стравами. А поки туристи смакують, п. Юрій розповідає про городище, яке було тут тисячоліття тому.
«Мало хто зі закарпатців знає, що в жилах кожного десятого з нас тече кельтська кров. І це — не вигадка, адже тисячоліття тому нашу землю населяли племена кельтів, — розповідає п. Клованич. — І найбільше стародавнє городище кельтів, як свідчать археологічні розвідки, було саме на Ловачці. Власне, одна з оборонних стін цього міста вціліла, вона нависає над рестораном «Ловачка», обтесані брили скелі добре видно з траси».

Городище в Мукачеві роздали під дачі
Щоправда, потрапити зараз на гору — проблематично: землі біля її підніжжя роздані під дачі й інші об’єкти, це — приватна власність. Юрій Клованич погодився провести імпровізовану екскурсію давнім містом кельтів, який учені називають Галіш-Ловачка.
Його розквіт припав на І ст. до н. е. Це кельтське поселення багато кого цікавить. Один київський професор написав про нього дві наукові книжки. На початку ХХ ст. тут проводив розкопки Тиводар Легоцький. Його знахідки були унікальними, вони показали, що це було не просте поселення, а центр, де жили воїни та духовенство. Тут була знайдена зброя, прикраси, кераміка, литво, господарський реманент. Знайшли навіть форму для монет, які тут відливали.
Можна припустити, що на вершині Ловачки було святилище друїдів, п. Юрій показує вірогідне святилище кельтів. Це — невеличка ділянка, тут росте багато вікових дубів, є кратер. «Гора Галіш має 327 м над рівнем моря, Ловачка — 304. Кельти завжди селилися на пагорбах над долинами річок. У ті часи Латориця протікала акурат під цими горами, — розказує етнограф. — Учені виявили тут навіть фортифікаційні укріплення: можемо бачити їхній залишок. Це — природна скеля, що висить над трасою. Її ідентифікував археолог із Мукачева Котигорошко. Укріплення спускалися аж до річки. Вони не збереглися, бо в середньовіччі все каміння було використане для будівництва замку та перших кам’яниць міста».

Кельтський друїд у парку Шенборна

Кельтський друїд у парку Шенборна

У мандрівці уявним городищем п. Клованич розповів, що по Карпатському хребту проходив східний кордон кельтського світу. На думку багатьох дослідників, Карпатська улоговина й інші західні райони стали базою, звідки кельти робили свої набіги на інші країни, і бастіоном, що захищав самих кельтів зі сходу. Ця гіпотеза підтверджують археологи: вже розкопано чимало кельтських городищ у Галичині, а також в басейні Тиси, де кельтські поселення були найчисельнішими. Опідум Галіш-Ловачка був найсхіднішим містом кельтів, відомим у Європі. Поруч із цією місцевістю було виявлено близько 200 поховань кельтів.
«У нормальних країнах на місцях таких поселень діють скансени, — каже п. Юрій, — аби люди могли безпосередньо торкнутися свого коріння. Вони бачать ті відновлені хатки, елемент побуту, реконструкцію артефактів. І на душі світлішає».
«Це — добротна автентична атракція для туристів, — вважає дослідник. — У Мукачеві ж про те, що тут колись жили кельти, знають лише одиниці. Та й відновлення скансену неможливе — землі, де був опідум, давно роздані. Тут є дачі, ресторани, готелі, заправки — все, крім тематичного музею. Хоча насправді це місце має статус археологічної пам’ятки державного значення, що підтверджується чотирма постановами уряду. Час від часу, коли міська рада вчергове розкраює Галіш і Ловачку під приватні наділи, чеські та словацькі науковці протестують: мовляв, що ж ви робите, це — унікальна пам’ятка загальноєвропейського значення! Проте на них не зважають».
«Тому у мене виникла ідея бодай частково відтворити щось подібне на кельтський скансен, — провадить далі аматор. — Я працюю в цьому напрямку на базі своєї агросадиби під Ловачкою. Відтворив кельтську глинобитну піч, реконструював страви та напої, які вживали кельти. Частуємо ними туристів за розповіддю про унікальність Галіш-Ловачки. У них очі загораються, а закарпатці про це не знають. Наступного року планую поставити кельтську хату, а також зайнятися бортництвом — кельти дуже поважали мед. У планах маю створити камерну сцену, куди можна було б запрошувати колективи, що показують кельтські танці. Готовий заплатити митцям, котрі виховають «під мене» кельтський колектив».

Артефакти є, а побачити їх ніде
«Такі атракції — це хоч щось, що можна зробити в напрямку розвитку «кельтської тематики» в туризмі Закарпаття, — вважає відома закарпатська гід Олена Кудря. — Серед моїх туристів спостерігаю цікавість до цієї теми. Вони аж збуджуються, коли чують, що тут жити кельти, що тут були їхні опідуми, діяли центри ремесел. Інша річ, що люди, почувши це, хочуть побачити акуратно огороджені території, на яких жили кельти, з розкопками та віднайденими артефактами. Проте, в силу різних факторів реконструйованих городищ ми показати не можемо. Але артефакти є, вони лежать у запасниках Закарпатського обласного краєзнавчого музею. Нещодавно там, до речі, відкрили кімнату Легоцького, і тепер там можна побачити дещо зі знайденого ним на схилах Галішки та Ловачки. Але більшість артефактів залишаються недоступними загалу, хоча на це є попит серед туристів. Нам треба навчитися на цьому заробляти — розкручувати кельтів, як свого часу в Україні пропагували так звану трипільську культуру. На це був шалений попит. Гадаю, якщо правильно використати кельтський фактор, для туристичної галузі Закарпаття це був би прорив».

Артефакт
Ужгородський туризмознавець Федір Шандор каже, що закарпатці й так непогано заробляють на кельтах. «Цю тему добре розкручують ентузіасти, — вважає він. — От, наприклад, відомий шоколадний кондитер Валентин Штефаньо відродив кельтський тар — пісочне тістечко на основі місцевих сортів яблук. Юрій Клованич робить кельтські напої — елі, кальвадоси, сидри, плюс його агросадиба має стосунок до локації кельтів Галіш-Ловачка. У Воєводино зараз запрацювала атракція-квест «Пригоди кельтів». У місцевому парку є друїдський календар, там дерева насаджені спеціальним способом, плюс встановлено тематичні скульптури на кельтську тематику. Це цікаво туристам. А найпопулярніша кельтська атракція на Закарпатті наразі — це чан, кельтська лазня.
На жаль, найближчим часом ніякого скінчену тут не буде. Бо для того, щоб такі поселення-реконструкції виникали, потрібна воля згори. Влада має створити об’єкт, а не ентузіасти. Вже потім подібні туристичні атракції починають обростати об’єктами малого та середнього бізнесу, новими проектами й ідеями, що в сукупності дає дохід місцевому бюджету, й влада в результаті має зиск. Але спочатку треба створити об’єкт як освітній заклад для дітей. Та владі це не цікаво. Чому? Бо не дає швидкого прибутку.

Тетяна Когутич, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...