Новини для українців всього свту

Saturday, Oct. 19, 2019

Таємниця залізних дверей

Автор:

|

Грудень 19, 2018

|

Рубрика:

Таємниця залізних дверей

Звідки цей фантом — залізні двері, які зникають невдовзі після появи й які ніхто ніколи не відчиняє? Це не моє запитання, а Володимира Кобільника, знаного українського археолога першої половини ХХ ст., котрий вів розкопки в одному з найдавніших галицьких сіл Ступниці на Львівщині. Він назвав два такі місця — Ступницю і Тур’є.
Отже, класична історія — селяни чи будівельники копають під фундамент землю і надибують залізні двері. Їм страшно, і поки вони вагаються, що їм вчинити, стається обвал і двері зникають. Страшно, бо за дверима може бути що завгодно, навіть пекло. Архаїчний страх перед залізом і людьми, котрі з ним працюють, зберігся на підсвідомому рівні навіть у сучасної людини.
Коли д-р Кобільник приїхав до Ступниці на початку 1930-х рр., місцеві мешканці розповіли йому, що залізні двері знайшли, коли будували стайню під валами. Ця стайня, до речі, досі існує, вже не як стайня, а склад для реманенту. Покликали священика, і той сказав, аби двері не чіпали, бо за ними може бути «отруйне» повітря, й їх засипали. Володимир Кобільник намагався їх знайти, але марно. Тоді ще не було металошукачів. Він припустив, що це могли бути двері XV-XVI ст. від льохів, коли тут мали замок волоські воєводи.
Один чоловік казав, що вони також там копали зі сусідою, знайшли двері і пішли на обід, а коли повернулись, стався обвал. Чорним археологам тули зась — ступницькі селяни прогнали вже не одного. Сюди навіть з бульдозером намагалися прорватись, бо городище і підгородище буквально нашпиговане уламками кераміки.
У гірському селі Тур’є, де був схожий замок, також трапилась подібна історія. Так і не дізнались, що за тими залізними дверима.
І на Високому замку Гербуртів засипали ходи до підземелля, де діти також знайшли залізні двері. Вочевидь, що не йдеться про двері зі суцільного заліза, а просто металеве окуття. Ще на початку ХХ ст. сільськогосподарські знаряддя були почасти зі заліза, а почасти з дерева. Тому знайти підкову було щастям.
Куди могли вести ці двері? Найімовірніше, до льоху зі запасами пороху та амуніції, але всіляке може бути. Ясно, що до Ступницького городища, збудованого щонайпізніше у VIII ст., ті двері не мають стосунку. Але саме городище, вали якого дуже добре збереглися — це диво фортифікації. Вони мають висоту до 10 м і, як вважають декотрі археологи, нагорнуті вали обкладали деревом, яке спалювали, і глина перетворювалася на подобу цегли.
За тисячу з лишком років вали не втратили своєї форми і не заросли кущами. Дістатись до Ступниці можна з Дрогобича, а можна зі с. Городище, що на трасі Самбір-Дрогобич. Туди приїжджають тільки елітні туристи, котрі можуть оцінити вишуканість і гармонію довколишніх краєвидів, адже городище стоїть над рікою Бистрицею, і стара частина села не знищена вульгарною новітньою забудовою. Не порушені і дві брами, що розділяють вали. На колишньому дитинці зараз городи. А замочок був, либонь, у комплексі з церквою. Щоб дозволити собі залізні двері до пивниць, треба було бути дуже заможною людиною.

Галина Пагутяк, ZIK

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...