Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, May. 19, 2019

Таємниця могили князя Лева Даниловича

Автор:

|

Грудень 12, 2018

|

Рубрика:

Таємниця могили князя Лева Даниловича

Церква у Лаврові

На цю тему багато написано. Є ще люди, готові перекопати територію Лаврівського монастиря, що у Львівські області, заради того, щоб знайти кості князя Лева Даниловича, а чорні археологи — особливо.
В XIII ст. монастир полюбив князь Лавр Тройденович, роздобув для нього мощі св. Онуфрія, що зробило скромний монастир вельми привабливим місцем для прочан. Небіж Лавра — Лев Данилович також прикипів серцем саме до цього монастиря, хоча мусів насамперед підтримувати монастир Спаса, літню резиденцію та сховок перемишльських єпископів. Розум його був у Спаса, а серце в Лаврові.
Перед смертю Лев постригся у ченці в монастирі Спаса, але поховали його у Лаврові. Бо Лаврів був уже тоді найпрестижнішим місцем поховання в Галичині. Там похований навіть єрусалимський патріарх, двійко молдовських господарів, митрополити київські, вінницькі і багато єпископів. Але жодне поховання так не інтригує, як поховання князя Лева Даниловича, хоча не відомо, чи він був там похований взагалі.
Церква оборонного монастиря вже не та, що була. З крипти винесли за Австрії кості й усі перепоховали на Івановій горі. Монастир врятували від руйнації наприкінці XVIII ст., створивши там німецьку школу.
Таємниця поховання князя вартує авантюрного роману, але то все пусте на тлі того, що відчуваєш, потрапивши до Лаврова. Місце магічне і прекрасне, надзвичайно приязне до кожного. Відразу за Старим Самбором є дорога на село Тершів, яка веде до Лаврова. Гарнішої дороги годі знайти. Праворуч — зелені пагорби, ліворуч — річка і чудовий краєвид на гори. Дорога не втомлює, вона як медитація. Найбільше тішать око зелені схили, хоча в давнину вони були порослі лісами.
На занедбаній монастирській будівлі на дверях висять малюнки з квіточками і написами «Рай», «Фавор», «Віфлеєм», «Сад Гетсиманський». За тими дверима для незрячого ока — просторі запилюжені кімнати, порожні та закинуті, але для зрячого… Один старий монах розповідав про монастир. Коли мова зайшла про могилу князя Лева, він засміявся: «Хай шукають, все одно не знайдуть! Я знаю, де вона. Прийде час і все відкриється». Певно, ті хто ховав князя, розуміли значення його постаті для майбутнього Галичини, і сховали тіло надійно. Треба поважати їхнє рішення. А місце явилось панотцю, мабуть, уві сні.
На Івановій горі колись була каплиця, яку зруйнували австріяки, залишилася лише частина крипти, порожньої, ясна річ. Останки з Лаврівської церкви перепоховали не в спільній могилі. Залишилося кілька надгробків кінця XVIII ст. з побитими хрестами, і лише на одному зберігся напис про те, що тут перепохований митрополит київський Антоній Винницький, котрий спочив у Бозі 1686 року. Антоній Винницький був воїном у рясі, палким противником унії, ніколи не здавався. І навіть тепер, серед стертих надгробків його надгробок єдиний вцілів. Він також дуже любив цей монастир і опікувався ним.
Лаврівський монастир пережив пожежі, руйнацію, на його території був інтернат для розумово відсталих дітей, свинарник, його розграбували дощенту. Але він і далі випромінює світло, обіцяє захист. Князь Лев є його патроном і тому відкриє місце свого останнього спочинку, коли прийде час. Не всі таємниці треба відкривати, особливо, у наші цинічні та безсоромні часи.

Галина Пагутяк, ZIK

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...