Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Sep. 24, 2018

Таємниці та легенди Високого Замку у Львові

Автор:

|

Вересень 22, 2016

|

Рубрика:

Таємниці та легенди Високого Замку у Львові
Вигляд на пагорб і залишки замку у міжвоєнну добу, поштівка 1920-х рр.

Вигляд на пагорб і залишки замку у міжвоєнну добу, поштівка 1920-х рр.

Львів, як і Рим, стоїть на семи пагорбах серед лісів у долині ріки Полтва і розташований на перетині основних середньовічних торговельних шляхів. Гористий рельєф місцевості з наявністю гори «оборонного вигляду», що є «дивом природи й єдина в Сарматії», надає Львову винятково вигідне стратегічне положення. Місто закладене у 1240 рр. Левом Даниловичем під проводом батька на місці давньоруського поселення і назване на честь засновника.
Дослідження, проведені у 1955-1956 рр. на території Високого Замку та біля його підніжжя, підтвердили, що поселення тут існувало задовго до першої літописної згадки. Давньоруське поселення, зі зведенням дерев’яної фортеці з кам’яними вежами на горі «оборонного вигляду», стає містом.
Наявність кам’яних веж на Замковій горі підтверджують повторні розкопки, проведені 1975-го у зв’язку з організацією історико-архітектурного заповідника. На південно-західному краю Замкової гори виявили залишки круглої кутової вежі, що мала зовнішній діаметр 8,8 м, внутрішній — 5,6 м із товщиною стін 1,6м, збереглися завали каміння, скріплені вапняковим розчином і фундаментні рови. Серед завалу каміння виявлено уламки посуду ХІІ-ХІV ст., що дало підстави дослідникам датувати ці споруди зламом ХІІ-ХІІІ ст.
В укріпленнях Львова вбачали серйозну загрозу татари. 1259 року присунула незліченна орда «окаянного» хана Бурундая, за наказом котрого князеві Леву довелося «розметати» укріплення Львова. Лев Данилович належав до найвидатніших військових діячів Руського королівства і відіграв велику роль у становленні та розвитку військової справи у Галицько-Волинській державі. Як далекоглядний політик і стратег він розумів велике оборонне значення та стратегічно винятково вигідне розташування Львова, на відміну від Галича, якому загрожувала близькість угрів. Імовірно, з огляду на слабкість зруйнованого Галича, князь вирішив перенести свою столицю до Львова.
Для убезпечення столиці 1270-го за новими методами оборони було збудовано замок із княжим палацом і кам’яними стінами, використовуючи попередні вежі. Лев Данилович складає в замку князівські клейноди, скарби, трофеї й арсенал зброї.
Декотрі дослідники Високого Замку вважають, що Лев будував замок нашвидкуруч із колод дерев, зрубаних на вершині гори. Та дерев на горі ніколи не було, бо Замкова гора споконвіку лиса зі скельними виступами. Для стримування набігів татар Лев будував замок із каменю. Як тільки був зведений Високий Замок, згідно з тогочасними правилами містобудування, то князь одразу переніс туди всі свої скарби, не покладаючись більше ні на Київську, ні на Галицьку твердині.
Головним аргументом польських авторів про те, що руський замок був дерев’яний, було наступне: при руйнуванні замку були знайдені серед купи вугілля підвалини нез’ясованої споруди зі спрохнявілих дубових колод. Споруда була розташована глибше за фундаменти кам’яного замку. Саме цю спорхнявілу споруду з колод польський дослідник Високого Замку Чоловський представив «первісним замком Лева». Але він не звернув увагу на те, що серед спорохнявілих колод і купи вугілля була знайдена урна з вугіллям і недопаленими кістьми, що може свідчити: тут відбувалися язичницькі жертвоприношення.
Те, що гора була лиса і використовувалася нашими пращурами для язичницьких ритуалів, описує польський середньовічний історик Ян Длуґош: «Лиса гора, або Світло-гора нависає над містом Львовом. Ця назва в Польщі є також дуже поширена, тому що відносилася до віри Світовиду. Всі Лисі гори переважно пов’язані з найстарішими поселеннями на нашій землі, а отже і Львів, і львівська Лиса гора, на якій стояв одвічний замок, належать до найдавніших часів».
Розповідає про одвічний (руський) замок і мандрівник Мартин Груневег в «Описі Львова» (1601-1606): «Хоч тепер замок виглядає зле, все ж видно, що князь Лев спорудив його з великою пильністю і великим накладом коштів. Замок займає весь верх гори… Праворуч від брами — глибокій рів у твердому камені. Понад ним — зведений міст до княжого палацу, який стоїть покритий ґонтами, наче великий будинок посеред замку… У цьому будинку є чудові зали, кімнати й інші приміщення усякого виду. Згори є каплиця, прикрашена на руський спосіб, у якій молився князь. Лише за нею, з боку міста, є капличка з католицьким вівтарем, обидві зараз пусті… У замку багато староруської зброї — різних арбалетів, щитів».
Надійність збудованого кам’яного замку показали і події 1287 року, коли на львівську землю, після невдалого походу на Краків, присунули орди «найкривавішого» золотоординського хана Тала-Буги. Галицько-Волинський літопис описує, що два тижні палив і грабував Телебуга навколишні села, але на штурм замку так і не відважився.
Трагічні події сталися 7 квітня 1340-го, коли бояри отруїли «князя Руського королівства» Юрія ІІ. Почувши цю звістку, польський король Казимир ІІІ з найманцями та військом рушає на Львів. Завдяки зраді та підступу захоплює Високий Замок і забирає коронаційні клейноди та казну. Аби позбавити можливості боронити місто, підпалює дерев’яні конструкції Високого Замку, а з награбованим добром рушає на Краків. У другому (кінець червня) поході на Львів Казимир зазнає нищівної поразки від руських воїв під проводом бояр Детька та Данила з Острога. Галичиною починає правити Руська боярська рада на чолі з Детьком. 1342 року Боярська рада відновлює спалені дерев’яні конструкції замку, його структура не змінюється аж до появи вогнепальної зброї.
Про унікальність оборонного мистецтва в Руському королівстві підтверджує і двір (палац) князя Лева у Львові. Коли у музеї біля Домініканського собору проводили ремонтно-реставраційні роботи, відбулося відкриття цокольного поверху палат князя Лева, які зараз є підземеллям.
Попередні дослідження показують, що цокольний поверх будувався за княжих часів. Давні хроністи Львова і матеріали львівського монастиря Домініканів подають дані про закладення князем Левом палацу біля підніжжя Замкової гори. Згідно з останньою гіпотезою, віднайдені при реконструкції двору Львівського музею історії релігії колони у монастирських стінах походять із палацу князя Лева.
На прохання дружини Констанції Лев передав домініканам капличку в палаці. Зараз це — підземелля, однак колись був цокольний поверх палацу. Можна стверджувати, що перед нами бочкоподібні та хрестово-стовпові кам’яні склепіння, які є характерною ознакою романської архітектури. Історики припускають, що ця будівля є залишком від княжого палацу Лева Даниловича. На фундаментах цокольного поверху був збудований мурований костел Божого Тіла домініканів. До речі, мешкальний палац князя Лева на Замковій горі також був збудований із цокольним поверхом без вікон для кращої обороноздатності.
Після революції 1848 року народи, що населяли Австрію, почали підіймати питання федерального устрою Австрії на правах автономій. Залишки замку князя Лева не вписувались у канони федералістів «польського» Львова, бо підкреслювали український його пріоритет. 1869-го, на честь 300-річчя Люблінської унії, для утвердження польськості Львова, розпочалося спорудження копця Люблінської унії. Не зважаючи на протести української інтелігенції, було розпочато цілеспрямоване нищення Руського замку, який височів над «польським» містом.
Львівський магістрат негайно скликає комісію, яка постановляє наступне: «Аби при насипанні копця ані фундаменти, ані інші мури колишнього замку не були порушені». Все це не бралося до уваги і нищення мурів замку вважалося за патріотичний обов’язок поляка. Сам Смолька запропонував Магістратові (1869), аби з гори залишити тільки місце, яке займе сам копець, а решту гори використати для каменоломень і тим самим остаточно знести гору. Мури замку штучно підкопували та завалювали, потім дощенту знищували їхні фундаменти, а місце, на якому стояли, сплановували.
Так закінчується славетна 600-річна історія Високого Замку, підвалини якого заклав князь Лев. Зараз про те, що на Замковій горі був замок, нагадують лише тільки кілька поштівок з написом Lwоw. Ruiny zamku Lwa na Wysokiem Zamku we Lwowie. Поштівки-сепії були випущені 1906-го Я. Кляйном в Кракові. Там є залишок стіни, який вдалося відстояти А. Шнайдеру. Третя кольорова обігова поштівка була випущена 1916-го в Кракові з печаткою польської військової цензури 28 серпня 1919-го.

Микола Давидович

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...