Новини для українців всього свту

Monday, Sep. 21, 2020

СРСР розвалила Декларація про державний суверенітет

Автор:

|

Липень 17, 2020

|

Рубрика:

СРСР розвалила Декларація про державний суверенітет

16 липня 30 років тому Верховна Рада (ВР) Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) ухвалила поворотний пункт в історії найбільшої країни в Європі — створення правового фундаменту її незалежності.

Пат Союзу
Радянський шпигун Йосиф Григулєвич (справжнє ім’я — Юозас Грігулявічус) 1969 року видав під псевдонімом Йосиф Лаврецькій біографію Беніто-Пабло Хуареса, президента Мексики, в якій розповів, по суті, і про Україну. Бо, прочитавши про те, як була проголошена 1821 року незалежність Мексики, можна зрозуміти загадкові, на перший погляд, обставини такої ж події в Києві. Адже першу з них відокремили й ті іспанці, котрі, володіючи у ній величезними латифундіями, побоювалися втратити їх. Позаяк на їхній батьківщині тоді відбувалася антифеодальна революція.
Коли запевняють, що Україна отримала 1991-го незалежність лише завдяки путчу «гекачепістів», то забувають, що він розпочався за день до підписання нового союзного договору, який заколотники вважали крахом СРСР. Російський журналіст Юрій Рост, котрий черпав інформацію в архівах Комітету державної безпеки СРСР, писав, що путч мав «не допустити переворот, який мав розпочатися 20 серпня підписанням союзного договору». І що заколотники прагнули «зміцнити владу, яка існувала до 19 серпня, бо з підписанням договору вони втрачали її цілком».
Тобто, якби не путч, підписання союзного договору стало б переворотом, котрий перетворив би СРСР на конфедерацію, вийти з якої Україна могла б без проблем. А з огляду на те, що претензії з приводу такого договору адресували керівництву УРСР, то в роботі над тією угодою воно таки дотрималося положення Декларації про суверенітет України від 16 липня 1990 року про те, що винятково принципи цього документу «використовують для укладання союзного договору».
Тому не лише позбавило легітимності союзний договір 1922-го та змусило розпочати роботу над новою угодою, а й унеможливило її підписання. Бо в Декларації зазначили: «Українська РСР є самостійною у вирішенні будь-яких питань свого державного життя» та «забезпечує верховенство Конституції та законів Республіки на своїй території», а її «відносини з іншими радянськими республіками будуються на основі договорів, укладених на принципах рівноправності, взаємоповаги і невтручання у внутрішні справи».

Удар у спину
За це 16 липня 1990 року проголосували 355 із 385 депутатів, зареєстрованих того дня у ВР. 85 % депутатів із них були комуністами. Їхній лідер Олександр Мороз запевнив 24 серпня 1991-го: «Пат союзному договору поставили ми».
Та якщо голоси комуністів за незалежність України 1991 року можна мотивувати прагненням уникнути кари за участь у путчі, то чому завдали удару в спину СРСР за рік до заколоту? Їхні наміри викрив у книзі «Про найголовніше» один із них — другий президент України Леонід Кучма. «Значна частина партійно-радянської еліти, не надто переймаючись проблемами державності і національного відродження, прагнула, однак, до незалежності — не стільки України від Союзу, скільки власної від центрального начальства, від московської номенклатури», — писав він.
Номенклатуру спонукала до дрейфу поза межі СРСР і те, що Михайло Горбачов постійно «тасував» її у бік усунення з неї найконсервативніших її представників. Тодішній депутат ВР Богдан Горинь згадував: «Для деяких республіканських керівників була велика нагода розширити свої права, вийти бодай частково з-під диктату і контролю Москви. Не важко було здогадатися, що керівники союзних республік не погодяться з тим проєктом Союзного договору, який їм запропонує Москва, і будуть ставити свої вимоги, які призведуть до конфліктів, а в кінцевому підсумку — до розпаду єдиної союзної держави».
Вітольд Фокін, тодішній віцеголова уряду УРСР, обурювався: «За республіками закріплене лише право добре працювати, а скільки чого при цьому споживати, встановлює центр». 95 % продукції виробляли в Україні на підприємствах, підпорядкованих союзним відомствам. Тому частка їхніх платежів у бюджеті УРСР становила 3,5 %.
Наслідком цього були порожні прилавки. А позаяк у поразці комуністів після наступних виборів не сумнівався ніхто, більшість із них встигли, як Юзеф Пілсудський, «зійти з потягу «соціалізм» на станції «незалежність».

Документ-предтеча
Щоправда, у Росії декларацію про її державний суверенітет прийняли на два тижні раніше, ніж в Україні. Але думали при цьому, звісно, не про вихід із СРСР. Бо після проголошення незалежності України російський парламент намагався утримати її в Союзі погрозами «відібрати Крим, Донбас і Новоросію». Йому та декларація була потрібна, аби його закони не заблокували 16 автономних республік Росії, які ВР СРСР зрівняла 26 квітня 1990 року у правах зі союзними.
Натомість уже сама назва Декларації про державний суверенітет України ставила під сумнів її перебування в складі СРСР. Але положення тієї Декларації про верховенство законів України над союзними ВР внесла до Конституції УРСР щойно після голодування студентів.
Таким чином «суверен-комуністи» намагалися втриматися при владі в Україні та водночас виправдати свої радикальні кроки перед Москвою. І навіть тоді, коли ВР УРСР проголошувала незалежність, правовою підставою для цього слугував пункт Декларації про неприпустимість «будь-яких насильницьких дій проти національної державності України».
Відтак в Акті проголошення її незалежності записали: «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною у зв’язку з державним переворотом в СРСР… та здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада урочисто проголошує незалежність України».
Тому 16 липня — не менш знаменний день, ніж 24 серпня. Але дарма вітати «винуватців» цього торжества — комуністів. По-перше, тому, що вони переймалися особистими інтересами — колгоспами-латифундіями та заводами, залишивши за собою неабиякий шматок цього добра. А по-друге — як Мексика, так і Україна неодмінно здобули б незалежність і без своїх латифундистів. Щоправда, у такому разі довелося б ще трохи зачекати, зате це було б демократичніше.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply