Новини для українців всього свту

Tuesday, Jul. 16, 2019

Руська Троя

Автор:

|

Липень 25, 2013

|

Рубрика:

Руська Троя

Ми вже розповідали, що акурат на Зелені свята список Всесвітньої спадщини Організації Об’єднаних Націй із питань освіти, науки й культури (ЮНЕСКО) поповнився українською номінацією – дерев’яними церквами Карпат. Іще однією радісною новиною буквально через три дні стало внесення до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО іншої української номінації – кримського заповідника «Херсонес Таврійський».

Особливе місто
Херсонес Таврійський – унікальна історико-археологічна пам’ятка України, давньогрецьке місто-держава на південному заході Кримського півострова. Протягом двох тисяч років місто було помітним осередком античної й візантійської культури на кордоні з безкраїм варварським світом.
Cлово “херсонес” перекладається з грецької як “півострів”. Місто дійсно було розташоване на невеличкому півострові проміж двох бухт. Таври – войовниче плем’я, що заселяло сусідні гористі місцевості, – спричинилися до появи означення “Таврійський”, тобто, “розташований на території таврів”. Це місто-держава мало довге життя – майже дві тисячі років – і його історія є частиною історії Древньої Греції, Древнього Риму та Візантії.
Херсонес виник наприкінці VI ст. до н.е. й проіснував до початку XV ст. н.е. Протягом двох тисячоліть, у часи розквіту стародавньої Греції, Риму та Візантії, Херсонес був значним центром культури на Кримському півострові. Місто відіграло особливу роль у відносинах між Візантією та Київською Руссю, а також було провідним центром поширення християнства на східнослов’янських землях.

Руїни поховала земля
Місто було огороджене могутніми оборонними стінами й розплановане за схемою, характерною для тогочасного грецького та римського світі. До наших днів збереглося багато давніх споруд. Серед них – елліністичний театр, римська цитадель, середньовічні християнські храми, житлові квартали, вулиці, гончарні майстерні, рибозасолювальне обладнання, криниці тощо.
Околиці міста були заселені різноманітними племенами, мирними та ворожими, а в середньовіччі, коли Херсонес набуває статусу християнської столиці півострова, навколо нього з’являється безліч монастирів і скитів, а також знамениті печерні міста. Наприкінці XIV ст. навала кочівників поклала край існуванню міста, а його руїни поховала земля.
Лише 1827 року на цьому місці розпочалися розкопки, які майже одразу принесли Херсонесу ще одну назву – “Руська Троя”. Територія досліджується археологами вже 185 років. За цей час відкрито понад третину міста. Серед археологічних знахідок є унікальні предмети – присяга громадян Херсонеса, декрети, фрески, мозаїки, шиферні ікони християнських храмів, написи-присвяти, численні побутові речі. Загалом музейні зібрання заповідника налічують понад 200 тис. експонатів.

Єдине в Європі
До складу заповідника входить п’ять археологічних комплексів: городище Херсонеса Таврійського, некрополь Херсонеса в Карантинній, фортеця Чембало, фортеця Каламіта, античні земельні наділи та садиби; й 11 пам’яток архітектури на території городища та фортеці Каламіта.
Знахідок було так багато, що досить швидко з них склалася вельми цікава експозиція – так виник археологічний музей. 2012-го йому виповнилося 120 років. Масштаб досліджень і велика кількість археологічних пам’яток, що потребують збереження, призвели до створення державного заповідника, якому 1994 року Указом Президента України було надано статус національного закладу культури.
Комплекс пам’яток, що входить до складу заповідника “Херсонес Таврійський”, має не тільки національне значення, а й міжнародне, так як це місто – єдиний подібний приклад у Європі, який дає змогу зрозуміти систему організації господарської діяльності та розподілу території між громадянами античного міста.
Останніми роками інтерес до Херсонесу з боку спеціалістів зарубіжних країн суттєво посилився. Унікальна цілісність археологічних знахідок дає змогу створити на базі заповідника Національний археологічний парк. 1996 року рішенням ЮНЕСКО Херсонес Таврійський було занесено до ста найвидатніших пам’яток світової культури.

«Заповідні» пристрасті
Іще одна новина – у Криму в межах проекту Євросоюзу «Диверсифікація та підтримка туристичного сектора Криму» завершено роботу з підготовки досьє Ханського палацу (Бахчисарай) для внесення до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Звісно, уся ця діяльність із метою збереження скарбів Кримського півострова не може не тішити. Та водночас, над деякими іншими національними заповідниками Криму нависла небезпека. Зокрема, ідеться про Ялтинський природний гірсько-лісовий заповідник.
За інформацією Кримської екологічної асоціації “Екологія і мир”, в Адміністрації президента України лежить кілька проектів президентських указів щодо заповідників. Серед них, вірогідно, й указ про зміну меж Ялтинського гірсько-лісового. Проект цього указу передбачає додати заповіднику 3 тис. га на північних схилах гір, але одночасно – забрати майже 1 000 га цінних лісів навколо Ялти. Відібрані землі призначаються для індивідуального житлового будівництва, отож цілком зрозуміло, що ліси буде вирубано. А саме вони роблять клімат Південного берега Криму курортом, мають велике водоохоронне та ґрунтозахисне значення для туристичних комплексів та населених пунктів частини кримського узбережжя.
Крім того на території заповідника росте 13 % видів рослин, занесених до «Європейського Червоного списку тварин і рослин, що перебувають під загрозою знищення у світовому масштабі», 8 % видів флори заповідника належать до категорії ендемічних, тобто не зустрічаються більше ніде у світі.

Дарина Галицька

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...