Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Dec. 12, 2017

Розкопки столиці козацької держави Батурина у 2016-2017 рр.

Автор:

|

Вересень 21, 2017

|

Рубрика:

Розкопки столиці козацької держави Батурина у 2016-2017 рр.

Батурин

Війна й економічні негаразди в Україні ускладнили, але не зупинили планомірні розкопки у Батурині Чернігівської області, які щоліта проводить українсько-канадська археологічна експедиція. У цьому є велика заслуга спонсорів Батуринського історико-археологічного проекту: Канадського інституту українських студій (КІУС), Понтифікального інституту середньовічних студій (ПІСС) і дослідного інституту «Україніка» у Торонто. Зенон Когут, попередній директор КІУС і провідний історик Гетьманщини, є академічним радником Батуринського проекту. Президентом дослідного інституту «Україніка» є Орест Стеців, екзекутивний директор Крайової управи Ліґи українців Канади (ЛУК).
Висловлюємо щиру подяку Східноєвропейському дослідному інститутові ім. В. Липинського у Філадельфії за щедрий ґрант на археологічні дослідження Батурина в 2016-2017 рр. Крім цього, у 2005-2017 рр. Чернігівська обласна державна адміністрація щорічно виділяла субсидії на розкопки цього міста.
2016-го у розкопках Батурина взяли участь 70 студентів і археологів із університетів Чернігова, Глухова та Сум. Минулого літа, за браком сумських студентів, Батуринська археологічна експедиція зменшилася до 50 членів. Її очолює археолог Юрій Ситий із Чернігівського національного університету. Д-р Володимир Мезенцев (КІУС, Торонто) є виконавчим директором Батуринського проекту в Канаді. Мартін Дімнік (ПІСС), відомий історик Княжої Руси, також бере участь в історичних дослідах Батурина.

Розкопки

Зародок міста, батуринський замок, заснували 1625 року за польського володіння Чернігово-Сіверщиною. 1669-го там була розбудована велика та міцна фортеця, яка пізніше стала політичною та військово-адміністративною столицею козацької держави. Батурин процвітав і досяг зеніту свого розвитку за гетьманування Івана Мазепи (1687-1709), найшанованішого на Заході серед українських гетьманів. 1708 року Мазепа у союзі зі Швецією підняв повстання за звільнення центральної України від зверхності Москви. 1-2 листопада того року повсталий Батурин атакувало російське військо. За допомогою зрадника воно вдерлося до фортеці, пограбувало та спалило місто дощенту і винищило козацьку залогу й усіх мешканців, загалом 11-14 тис. українців. За наказом царя Петра І нападники намагалися навіки стерти з лиця землі Мазепину столицю, помститися непокірному гетьманові та його прибічникам і придушити антимосковський збройний виступ жорстоким терором, аби залякати всю Україну.
Через півстоліття руїни та запустіння Батурина гетьман Кирило Розумовський (1750-1764) привласнив і відбудував місто та повернув йому статус столиці козацької держави. 1764-го Російська імперія скасувала Гетьманат. Проте Розумовський продовжував розбудовувати та заселяти Батурин і розвивати його промисловість аж до своєї смерті 1803 року. Після того останнього піднесення колишня гетьманська столиця занепала і стала відроджуватись лише у незалежній Україні.

Обкладинка брошури

По завершенні масштабних натурних реконструкцій замку-цитаделі, гетьманських палаців, церков, державної скарбниці та судової палати, розбудови музеїв старожитностей і туристської індустрії починаючи з 2009-го Батурин став популярним центром туризму України. Впродовж останніх трьох років зростає кількість відвідувачів музеїв та архітектурних пам’яток міста з України і з-за кордону (до 150 тис. туристів 2016-го).
У 2016-2017 рр. археологи продовжили розкопки на батуринській околиці Гончарівці. Наприкінці 1690-х рр. Мазепа збудував там свою головну резиденцію — прегарний цегляний палац на три поверхи з мансардою. 1708 року московське військо пограбувало та спалило цей визначний твір української архітектури.
Аналіз матеріалів розкопок фундаментів і розвалу стін, письмових джерел і малюнка руїн Мазепиного палацу на Гончарівці 1744-го дозволила дослідникам відтворити його архітектурне рішення і декор. Вірогідно, на замовлення гетьмана палац спорудили й оформили загалом у стилі зрілого центральноєвропейського бароко. Однак, за дослідженнями д-ра Мезенцева, оздоблення фасадів тієї будівлі керамічними полив’яними розетками було самобутнім прийомом архітектури Гетьманщини.

Фрагмент кахлів

Під час розкопок залишків гончарівської вілли у 1995-2013 рр. знайшли багато фрагментів розеток. Кругла форма цих деталей нагадує тарілки зі сферично вигнутою центральною частиною та пласкими бортиками. Лицьова опукла сторона має рельєфні зображення розеток у вигляді стилізованих квіток різних фасонів і вкрита поливою білого, жовтого, зеленого, блакитного, бірюзового і темно-синього кольорів.
Цього року В. Мезенцев і художник Сергій Дмитрієнко з Чернігова проаналізували численні світлини знайдених уламків і підготували гіпотетичні кольорові реконструкції шести типів цілих розеток технікою комп’ютерної графіки. Кожний тип має відмінний рельєфний квітковий і геометричний орнамент та переважно три-чотири підтипи розеток із варіаціями кольорів глазурі, загалом до 21-го підтипу.
Ці деталі прибивали цвяхами на фриз антаблементу низкою з чергуванням різних типів і підтипів. За реконструкцією екстер’єру палацу Гончарівки д-ра Мезенцева, на усіх трьох поверхах ці фризи прикрасили розетками різних діаметрів від 30 см до 40 см. С. Дмитрієнко підрахував, що на його фасадах розмістили приблизно 264 розетки.

Хрестики

Фахівці відзначають високий технічний і мистецький рівень пічних кахлів, розеток і вставок із Мазепиним гербом гончарівського палацу, визнають їх цінними творами архітектурної майоліки українського бароко. Розетки були одною з найбільш численних і типологічно розвинутих категорій керамічного вбрання цієї споруди.
Висновки В. Мезенцева про оздоблення палацу Гончарівки розетками шести типів із 16-21 підтипом і палітрою не менше шести кольорів поливи доповнюють результати попередніх досліджень про використання там семи-дев’яти способів мощення й орнаментації підлог глазурованими й теракотовими плитками, біля 30 різновидів чепурних полив’яних різнобарвних пічних кахлів і двох варіантів теракотових і глазурованих геральдичних плит. Ці дані свідчать про надзвичайну ошатність, коштовність і різноманітність керамічного декору головної резиденції гетьмана Мазепи у Батурині.

Фрагмент статуетки

За В. Мезенцевим, прийом оформлення її екстер’єру керамічними розетками перейняли зі сакральної архітектури Києва у 1696-1700 рр. Це узгоджується з думкою Ю. Ситого про виготовлення усього набору керамічного вбрання палацу — розеток, пічних кахлів, геральдичних вставок та плиток підлог — досвідченими кахлярами, яких гетьман запросив з Києва. Очевидно, вони відформували розетки з місцевої глини у Батурині, але могли привезти з собою готові різьблені дерев’яні форми, в яких виробляли розетки для тогочасних храмів Києва.
У XVII-XVIII ст. за їхнім взірцем і, можливо, за участю київських майстрів керамічними розетками опорядили кілька монастирських церков Київщини, Чернігівщини та Полтави. Зазначимо, що палац Гончарівки був єдиною відомою мурованою житловою будівлею в Україні, яку прикрасили керамічними розетками (в т. ч. пізні імітації кам’яниць козацької доби).
Таким чином, виняткове використання у декорі головної резиденції Мазепи в Батурині вищерозглянутого прийому оздоблення храмів передової київської архітектурної школи свідчить про унікальність, багатство та національний колорит цієї споруди. Триповерховий дизайн, високохудожні керамічні глазуровані поліхромні облицювання та своєрідне поєднання західної й української орнаментації барокового стилю виділяли столичний палац гетьмана серед цивільних будинків козацької держави.
2017-го археологи частково розкопали підмурки та котлован невідомої зруйнованої цегляної споруди Мазепиної садиби на Гончарівці. Досліди та визначення цієї будівлі завершать наступного літа.
Розкопки 2016 року на теренах фортеці та південного посаду Батурина виявили рештки дерев’яних хат міщан і козаків, 11 срібних і мідяних польських і російських монет, чотири пряжки й шість декоративних накладок із бронзи та латуні від козацьких шкіряних поясів, портупей і кінської збруї, уламок мідної гарди шаблі, чотири свинцеві мушкетні кулі, чотири кремені від замків рушниць, залізне стремено, чотири мідяні ґудзики, три фрагменти мідних перснів і керамічну гральну фішку XVII-XVIII ст.
Торік на південному посаді знайшли натільний хрест із мідяного сплаву XVII ст. Там рельєфно зображено Голгофський трираменний хрест зі знаряддями Страстей Христових по боках. На фортеці знайдено й різьблену кам’яну матрицю для відливання натільних хрестів. Ю. Ситий підтверджує їхнє виробництво у Батурині в XVII — на початку XVIII ст.
У 2016-2017 рр. експедиція продовжила розкопки маєтку генерального судді Василя Кочубея (після 1700-го) на західній околиці. У другій половині XVIII ст. гетьман Розумовський тимчасово володів ним і спорудив там три дерев’яні будинки. На думку Ю. Ситого, вони були управами гетьманської адміністрації, які розібрали у XIX ст.
Археологи розкопали частини фундаментів із цегли, що підтримували дерев’яні стіни двох споруд К. Розумовського. Вони опалювалися печами, обличкованими вишуканими керамічними кахлями. Торік там знайшли два фрагменти вузьких кахлів другої половини XVIII ст., прикрашені витонченим рослинним орнаментом, нанесеним темно-синьою глазур’ю по білому й жовтому фонах.
2016 року у фортеці знайшли половину малої прямокутної пласкої пічної кахлі, що розписана кобальтовою та білою поливою у голандському пізньобароковому стилі. Там вціліли малюнки будинку та половини великої квітки. Кахлі такого формату, кольорів і стилю полив’яного розпису другої половини XVIII ст. знайдені у значній кількості в Києві, Ніжині та спорудах Розумовського у Батурині. В його батуринському палаці-музеї експонується п’ять цілих аналогічних плиток із малюнками ранньомодерних західноєвропейських будинків, веж і стилізованих птахів і половинок квіток по боках.
За В. Мезенцевим, знайдені у Батурині 2016-го вузькі та мала прямокутна кахлі складали декоративні паски та карнизи на фасадах печей голандського зразка між рядами більших плиток із головними композиціями, сюжетами й орнаментами. Репрезентативні знахідки таких великоформатних кахлів із споруд К. Розумовського у Батурині виставлені в його палаці-музеї. Вони вкриті переважно кобальтовою та білою й іноді коричневою, зеленою, жовтою і бежево-тілесною емаллю. Там збереглися фрагменти найбільш артистичних реалістичних і стилізованих зображень чоловіків у європейському одязі XVIII ст., квіток і краєвидів ранньомодерних західних міст і портів із вітрильниками, обрамлених пишними рослинними та геометричними візерунками.
Ймовірно, гетьман Розумовський імпортував кращі та найдорожчі синьо-білі кахлі із Нідерландів для оздоблення груб і ватранів у його амбітних палацах і державних установах. Він міг також використати певну кількість дешевших імітацій модних голандських кахлів, котрі виробляли в Росії з початку XVIII ст. та, можливо, у гончарному цеху, який гетьман заснував у Батурині 1750-го. Можна гадати, що знайдені в Батурині пласкі кахлі періоду К. Розумовського, розписані брунатною, зеленою, жовтою та бежево-тілесною поливою, були українською продукцією. У малюванні таких плиток помітні впливи манери, сюжетів і орнаментів голандської декоративної кераміки та їхня своєрідна народні інтерпретація в техніці різнобарвної глазурі.
Торішнього літа на фортеці уперше в Батурині знайшли малу порцелянову фігурку пана у європейському вбранні XVIII ст. Скульптура досконало виконана у реалістичній манері, але без деталізації, і пофарбована у шість кольорів. На думку В. Мезенцева, статуетка була виробом порцелянової мануфактури у м. Мейсені в Саксонії та привезена до Батурина за Розумовського. Вона могла прикрашати світлицю козацького старшини, шляхтича, чи заможного міщанина, або служити іграшкою для його дітей. Знахідки цінних пічних кахлів голандського стилю та німецької порцелянової скульптури свідчать про європейські комерційні контакти та багатство, рафінованість і вестернізацію культури та побуту еліти Батурина у період його останнього піднесення за К. Розумовського.
Цього року Ю. Ситий опублікував важливу статтю про дослідження нашою експедицією цвинтарів на батуринських околицях. В ній аргументовано, що серед 25 похованих XVII-XVIII ст., яких археологи ексгумували на околиці Теплівці 2005-го, більшість становлять жертви нападу на гетьманську столицю царського війська 1708 року. Там виявили кістяки дітей і чоловіків, а також жінок різних поколінь — членів кількох родин.
На південному посаді Батурина 2006-го розкопали поховання дитини в дерев’яній будівлі, що спалили 1708-го. У попередні роки в різних частинах міста археологи також виявляли могили мешканців, вириті поруч або серед руїн згорілих хат XVII — початку XVIII ст. Таких похованих Ю. Ситий впевнено ідентифікував як жертв каральної акції.
2017-го на Гончарівці експедиція дослідила залишки дерев’яного житла початку XVIII ст., що спалили разом із сусіднім подвір’ям Мазепи 1708-го. В котловані цієї оселі знайшли чавунне ядро від гарматного обстрілу міста того року.
Розкопки Батурина 2016-го поповнили міський Музей археології рідкісними артефактами, які є важливими для вивчення керамічного декору житлових і адміністративних будинків гетьманської столиці та культури побуту гетьманів, старшини, шляхти та міщан. Нові археологічні дані розширили наші знання про місцеве виробництво металевих прикрас, хрестів-оберегів, предметів спорядження гетьманських козаків та їхніх коней, зброї й архітектурної майоліки, а також про західноєвропейські імпортні товари та мистецькі віяння у Батурині XVII-XVIII ст. Аналіз матеріалів поховань, розкопаних нашою експедицією на околицях, виявляє археологічні свідчення про загибель цілих родин під час поголовного вигублення населення Мазепиної столиці.
Її останні студії детально висвітлені у щедро ілюстрованому науково-популярному буклеті «Археологічні досліди Батурина 2016 року. Керамічні оздоби палацу Івана Мазепи» (Торонто: Гомін України, 2017). Це видання можна придбати у канцелярії Крайової управи ЛУК у Торонто за 10 CAD (тел.: 416-516-8223, e-mail: luc@lucorg.com) та у видавництві КІУС в Едмонтоні (тел.: 780-492-2973, e-mail: cius@ualberta.ca, http://www.ciuspress.com/catalogue/history/361/arhaieologheichni-deoslidei-baturina-2016-r).
Наступного літа археологи продовжать польові дослідження міста. Однак обтяжена воєнними витратами Українська держава, мабуть, не зможе надалі фінансувати цей науковий проект. У мирний час доброчинна підтримка українців США та Канади досліджень Батурина була дуже важливою, а в теперішніх умовах вона врятує цей проект.
Найщедрішими меценатами вивчення батуринських старожитностей є бл. п. поетеса Володимира Василишин та її чоловік, мистець Роман Василишин (Філадельфія), Андрій Малецький і Мотря Кизич (Нью-Йорк), Олександра Жолобецька-Місьонг (Лівонія, Мічиґан), д-р Юрій Іванчишин та д-р Вільгельміна Дегрот (Торонто). У 2016-2017 рр. археологічні студії Батурина і підготовку публікацій підтримали дотаціями: Крайова Управа Ліґи Українців Канади (голова — Роман Медик), ЛУК, відділ у Торонто (голова — Борис Михайлець), торонтський відділ Ліґи українок Канади (голова — Галина Винник), Союз українок Канади, відділ ім. св. княгині Ольги (голова — Наталя Ємець), кредитова спілка «Будучність» (головна управителька Оксана Процюк-Чиж і менеджер кадрів Христина Бідяк), фундація «Прометей» (голова — Марія Шкамбара), Українська кредитова спілка (головний управитель — Тарас Підзамецький), ресторан «Золотий Лев» (власник — Анна Кісіль), аптека Healing Source Integrative Pharmacy (власники — Омелян і Зеня Хабурські) у Торонто, канадські меценати Фонду кафедр українознавства при Гарвардському університеті та Український історико-просвітній центр у Савт-Бавнд-Бруку, Нью-Джерзі (директор — Наталя Гончаренко).
Археологи звертаються до українських організацій, фундацій, компаній, громад і добродіїв у Північній Америці з проханням надалі підтримувати історико-археологічні дослідження Мазепинської столиці й публікацію їхніх результатів. Канадських громадян ласкаво просимо надіслати ваші чеки з пожертвами на адресу: Orest Steciw, M. A., President, Ucrainica Research Institute, 9 Plastics Ave., Toronto, ON, Canada M8Z 4B6. Просимо виписувати чеки на: Ucrainica Research Institute (memo: Baturyn Project).
Мешканцям США радимо надіслати пожертви на адресу: Mr. Stan Kamski, Treasurer, Pontifical Institute of Mediaeval Studies, 59 Queen’s Park Cr. E., Toronto, ON, Canada M5S 2C4. Будь ласка, виписуйте ваші чеки на Pontifical Institute of Mediaeval Studies (memo: Baturyn Project). Ці наукові інститути надішлють канадським і американським громадянам офіційні посвідки для сплачування податків. Усім установам і жертводавцям буде висловлено подяку в публікаціях і публічних лекціях, пов’язаних із проектом.
Додаткову інформацію про Батуринський проект можна отримати в д-ра В. Мезенцева у Торонто за тел.: 416-766-1408 чи електронною поштою: v.mezentsev@utoronto.ca. В Україні за довідками просимо звертатися до Юрія Ситого, керівника Батуринської археологічної експедиції при Чернігівському університеті, за тел.: +38-462-774-296, або електронною поштою: yurisytyi@gmail.com. Дослідники Батурина щиро дякують українцям Канади та Сполучених Штатів за щедру багаторічну підтримку цього проекту та розуміння його наукового, культурного та патріотичного значення.

Д-р Володимир Мезенцев (Торонто), Юрій Ситий (Чернігів)

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...