Новини для українців всього свту

Saturday, Jul. 20, 2019

Різдвяна ялинка до середини 1930-х була заборонена як «попівський пережиток»

Автор:

|

Грудень 27, 2012

|

Рубрика:

Різдвяна ялинка до середини 1930-х була заборонена як «попівський пережиток»

28 грудня 1935 року газета ”Правда” надрукувала статтю кандидата в члени Політбюро Павла Постишева ”Організуємо до Нового року дітям гарну ялинку!” Із різдвяної вона в Радянському Союзі, зокрема в Українській РСР стала, новорічною. А Вифлеємську зірку на вершку замінили на червону — як на кремлівських вежах.
Так іздвяна ялинка, що з початку XX ст. почала приживатися в Російській імперії, у Радянській Україні, як і в усьому Союзі, до середини 1930-х була заборонена як ”попівський пережиток”. Та в містах її все одно ставили. Прикрашали цукерками, горішками, домашнім печивом, яблуками та дефіцитними мандаринками на нитках.
Ті, хто бажав більшої «краси», варили клейстер із крохмалю, намочували в ньому вату та, як із пластиліну, ліпили з нього зайчиків, ведмедиків, пташок, грибочки. Коли фігурки висихали, розфарбовували їх акварельними фарбами. Із кольорового паперу клеїли ліхтарики, хлопавки, ланцюжки. Іграшки робили також з яєчної шкаралупи: із вати ліпили бороду та шапку й виходив Дід Мороз, ковпак, довгий ніс і комір — клоун. Із картону вирізали солдатів, зірки, пушки. Прикрашали ”сніжком” із вати.
Тим часом, Московський інститут іграшки розробив нові ялинкові прикраси: танки, літаки, дирижаблі з написом ”СРСР”, фігурки прикордонників і парашутистів. 1937-го випустили навіть серію кульок із портретами Сталіна та членів Політбюро. А 1940 року налагодили виробництво перших штучних ялинок — із курячого пір’я. Виготовленням новорічних прикрас здебільшого займалися артілі інвалідів. Наситити ринок вони, однак, не могли, тому в довоєнні та повоєнні роки ялинки надалі прибирали переважно саморобними прикрасами.
Скляні кульки з’явилися вже в 1950-х. Тоді в Україні вже діяли найбільші в СРСР заводи ялинкових прикрас у м. Костянтинівці на Донеччині та селищі Клавдієвому під Києвом. Скляні радянські супутники, хрущовську ”царицю полів” — кукурудзу, сріблястих космонавтів, шишки й бурульки відправляли вагонами по всьому Союзу. Після виходу фільму Ельдара Рязанова ”Карнавальна ніч” із Людмилою Гурченко в головній ролі з’явилися іграшки-годинники, на яких стрілки завмерли на ”за п’ять дванадцята”.
Спочатку фабричні іграшки розмальовували вручну, та із середини 1970-х на вітчизняних заводах запустили вакуумні машини для зовнішнього покриття ялинкових прикрас. Їхня якість одразу погіршилася. Вітчизняні іграшки були товстостінні, грубувато, зате яскраво розмальовані. Тому так цінувалися німецькі ялинкові набори – дзвіночки пастельних тонів, гноми та Білосніжка. Ці іграшки були такі делікатні, що майже одразу розбивалися. А радянські ”самовари”, ”шишки”, ”кукурудзки” і ”ракети” припадають порохом у старих коробках на горищах і в підвалах і досі. Нині вони не в пошані: 80 % світового ринку ялинкових іграшок — китайського виробництва.

Доброслава Хміль

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...