Новини для українців всього свту

Sunday, Nov. 29, 2020

Пригоди російських терористів у Львові

Автор:

|

Жовтень 22, 2015

|

Рубрика:

Пригоди російських терористів у Львові
Іван Каляєв. Фотографія зроблена відразу після теракту

Іван Каляєв. Фотографія зроблена відразу після теракту

Перші російські терористи з’явилися у Львові ще на початку ХХ ст. Саме тоді у Львівському університеті певний час вчився Іван Каляєв, майбутній відомий бойовик партії російських есерів. Улітку 1904-го Каляєв узяв участь у підготовці замаху на міністра внутрішніх справ Росії В. Плеве, а 4 лютого 1905 року на Красній площі в Москві особисто висадив у повітря карету великого князя Сергія Олександровича, дядька царя Миколи ІІ.
На початку 1907-го у галицькій столиці почала діяти таємна школа «бомбістів». Більшовики змушені були перевести за кордон частину своїх людей, оскільки в роки першої російської революції партія зазнала болісних ударів із боку царської охранки. Людей та обладнання евакуювали таємно. Нелегально перетнути тогочасний російсько-австрійський кордон було зовсім не важко. До послуг еміґрантів, котрі з тієї чи іншої причин не бажали спілкуватися з прикордонною сторожею та митниками, була широка та добре розвинута організація контрабандистів.
Охочі таємно дістатися до Австро-Угорщини приїжджали в Кременець, де в «Ґранд-готелі» на вул. Чайній можна було домовитися про перехід кордону. Послуги провідника коштували порівняно недорого — 10-20 царських рублів. Далі система була відлагоджена, як годинник. Провідник віддавав частину грошей прикордоннику, забираючи в заставу затвор від його рушниці. Після того, як нелегали долали кордон, затвор разом із рештою належних за тимчасову глухоту та сліпоту грошей повертали солдатові. Траплялися випадки, коли російські прикордонники навіть допомагали переносити через кордон контрабандні вантажі.
Продажність російських прикордонників була відома далеко за межами Галичини. Про неї писали віденські газети, а молодий празький журналіст Ярослав Гашек навіть опублікував два оповідання, головними дійовими особами яких стали корумповані «російські пограниці».
Керівником створеної в січні 1907 року у Львові «школи бомбістів» став Микола Бородоніс. Спочатку ця школа діяла в Києві на Жилянській вулиці. Через переслідування її довелося перенести до Ростова-на-Дону, а вже звідтіля терористи вирушали в Галичину. На навчання до Львова прибули слухачі з цілої Російської імперії — України, Латвії, Фінляндії, Уралу.
У приватному помешканні Бродоноса обладнали навчальний клас, де під наглядом інструктора майбутні терористи опановували теорію та практику. Навчальний курс тривав два місяці. Слухачі школи вчилися розраховувати об’єми вибухівки, необхідні для підриву різних об’єктів і проектувати корпуси бомб. На практичних заняттях майбутні терористи виготовляли хімічні запальники, піроксилін, тринітротолуол та інші речовини. Особливою популярністю користувалася тоді «шимоза», високопотужна вибухівка мелініт, що ввійшла в моду після російсько-японської війни 1904-1905 рр. Навчання тривало з ранку до вечора, причому декому зі слухачів не раз ставало погано — давалися взнаки шкідливі для організму наслідки роботи з отруйними хімікатами. Цікаво, що добрим антидотом на отруєння небезпечними для здоров’я випарами вибухових речовин виявилася чорна кава. Як згадував згодом один із слухачів, росіяни охоче смакували цим напоєм.
Микола Бородоніс навчав слухачів робити бомби з ударними, натяжними, електричними, годинниковими механізмами. Вінцем навчання було самостійне конструювання кожним із слухачів «пекельної машинки». Терористи почувалися у Львові настільки впевнено, що білого дня ходили за місто, на старий артилерійській полігон, випробовувати там виготовлені запальники до бомб. Пізніше на тому ж полігоні висадили справжній вибуховий пристрій.
Австрійська поліція дивилася на діяльність у місті російських революціонерів крізь пальці. Як і всім добропорядним сусідам Росії, Ґабсбурґам було на руку послаблення Москви. А австрійська контррозвідка навіть опікала більшовиків.
Цікавою стала подія, що трапилася у Львові на початку 1910 року. Російська «охранка» вислала до Галичини свого таємного агента-провокатора Аврелія Милобецького, котрий видаючи себе за революціонера, намагався виманити зі Львова до Варшави осіб, причетних до підпільної діяльності. У польській столиці на них уже чекала засідка. Дізнавшись про місію Милобецького, львівська поліція (вочевидь, з подачі контррозвідки) заарештувала провокатора та вислала його з країни.
Користуючись такою ситуацією, російські терористи почувалися у Львові наче вдома й навіть влаштовували тут «розбірки». Найбільше конфліктували більшовики з анархістами. Часто ці дві партії намагалися перехопити одна в одної партії зброї та вибухівки, які через Львів поставляли в Росію.
Купити зброю в тогочасному Львові не становило проблеми. У місті працювали численні зброярські крамниці, де можна було придбати не лише мисливську рушницю, а й різноманітні пістолети та револьвери. Крім цього, існував і підпільний ринок зброї. Королем таємної торгівлі зброєю у Львові на початку ХХ ст. був єврей Штерн, котрий мешкав у Жовкві. Він був власником крамниці, що торгувала старим вбранням. Під цим прикриттям підприємливий торговець продавав зброю та боєприпаси, а також вибухівку та необхідні для її самостійного виготовлення хімікати. 1910-го Штерн осмілів настільки, що навіть подав до місцевої влади прохання дозволити йому відкрити легальний магазин зі зброєю.
Улітку 1907 року Львів став місцем принципових конфліктів між більшовиками й анархістами, котрі не змогли поділити закуплену в Бельгії зброю. Один із місцевих торговців зброєю, на прізвисько Чорт, отримавши гроші від обох сторін, залишив вантаж у себе. Більшовики вирішили не панькатися зі зрадником і вислали до Львова гінця, котрий мав відібрати товар силою. Останній примусив Чорта віддати йому вантаж, залякавши цілу його родину. Як пізніше повелися з Чортом анархісти, невідомо.
Львів не припиняє дивувати. Такі історії чомусь не викликають відразу, а ще більше зацікавлюють і змушують задумуватися над тим, які загадки Львова ще судилося дізнатися, а які вже давно поховані за запахом кави та бруківкою.

Роксана Тимків

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply