Новини для українців всього свту

Tuesday, Aug. 20, 2019

Пропаґанду використовують у будь-якій війні

Автор:

|

Травень 05, 2016

|

Рубрика:

Пропаґанду використовують у будь-якій війні
Команда «Карпатської Січі»

Команда «Карпатської Січі»

Напередодні Першої світової війни Карпатська Україна стала квінтесенцією зусиль усіх русинів. Тогочасна самостійна держава мала свій власний уряд, що складався з 400 депутатів, і 15-тисячну армію — «Карпатську Січ». Однак держави-сусіди не могли змиритися з таким осередком української суверенності. Постійні залякування та масштабна пропаганда призвели до того, що тогочасні герої Карпатської України були просто забуті.
Чому ж русини упродовж десятиліть не згадували про Карпатську Україну вголос? Коли у березні 1939-го 400 депутатів Сойму Карпатської України проголосували за створення своєї незалежної держави, Угорське королівство, за підтримки Третього Рейху, розпочало відкрите вторгнення на терени Срібної землі.
Незважаючи на переважаючі сили противника, війська «Карпатської Січі» гідно тримали удар. Адже русини з усієї України, навіть з-за кордону підтримували січовиків у боротьбі. А тогочасні події називали Другою українською революцією (після перевороту 1917-1920-х рр.). Було гасло «Не віддамо Карпатську Україну за мадярську солонину». Вона стала уособленням усіх зусиль, які тільки могли бути — з еміґрації, Галичини, Великої України — всі підтримували визвольну боротьбу русинів Закарпаття. «Йшло військо євреїв, малих і старих, всі витягували руку вперед і кричали «Слава Україні!», — розповідає Святослав Липовецький, дослідник Карпатської України.
Однак Срібну землю населяло чимало угорців, а ворожі пропагандисти тоді працювали навіть краще, ніж сучасні рупори Кремля. «Вони вигадували ще гірші нісенітниці, ніж розп’ятий хлопчик на Донбасі», — зазначає Володимир Кришеник, ще один дослідник Карпатської України.
Крім цього, тодішня влада, як і наступна, зробила все, щоб згадка про боротьбу русинів за свою Срібну землю назавжди зникла з пам’яті як учасників та очевидців тих подій, так і їхніх нащадків. «Було зроблено все, щоб люди навіть боялися згадувати про ті події. Мої батьки не розповідали про Карпатську Україну, бо боялися кари, переживали за моє майбутнє та мого брата. Сусід міг видати сусіда, застрелити і таке інше. Таких випадків було дуже багато», — розповідає п. Кришеник.
Тож навіть тепер, коли історія, здавалося б, відкрита, на рідних теренах немає жодного пам’ятника чи відзнаки загиблим бійцям.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...