Новини для українців всього свту

Saturday, Jul. 20, 2019

«Політично некоректний» Богдан

Автор:

|

Липень 10, 2014

|

Рубрика:

«Політично некоректний» Богдан
Дореволюційний знімок пам’ятника Хмельницькому

Дореволюційний знімок пам’ятника Хмельницькому

Вершник на Софійській площі з гетьманською булавою вже став однією з візитних карток Києва й України, своєрідним графічним символом української державності. Але перш ніж зайняти своє місце на постаменті , пам’ятник пережив цілу низку перевтілень.

Перший млинець – грудкою
Уперше ідея встановити пам’ятник Богдану Хмельницькому виникла з ініціативи історика й професора Київського університету Миколи Костомарова ще 1848 року. Роботу доручили молодому скульптору Михайлові Микешину. У першому створеному ним проекті вершник Хмельницький був оточений скульптурною групою: гетьманський кінь зіштовхував зі скелі єзуїта, шляхтича та єврея, а під нею сиділи білорус, малорос, червонорос і великорос, для яких грав сліпий кобзар. За задумом автора, в обличчі кобзаря мали вгадуватися портретні риси Тараса Шевченка. Барельєфи п’єдесталу зображували битву під Збаражем, Переяславську раду та сцену в’їзду козацького війська на чолі з Хмельницьким у Київ. Основна напис на пам’ятнику мав бути українською мовою: “Згине Польща, згине, а Русь буде панувати».
А оскільки проект затверджувався в Петербурзі, там це не дуже сподобалося. Наказали все переробити. І зокрема, не педалювати теми повалених і знеславленого народів, тому що це політичний процес. Тож із політичних та економічних міркувань з усієї скульптурної групи залишився один вершник, а замість першого варіанту напису з’явилося три нових.
Один текст був: “Богдану Хмельницькому єдина й неподільна Росія». Другий: “Волимо під царя східного православного». І третій: “Богдан Хмельницький» і дві дати через риску «1648-1888» (дата початку повстання Богдана Хмельницького та дата відкриття пам’ятника). Малоосвічена публіка дивувалася: як це так – 200 років прожити?

Упертий архітектор
Після отримання дозволу від уряду 1860 року спеціально для збору коштів було створено комітет, який очолив Михайло Юзефович, професором університету й голова Київської археографічної комісії.
Нарешті 1870 року розпочався збір коштів. Через те, що зібрали лише 37 тисяч рублів, комітет вирішив скоротити бюджет проекту з економічних причин, залишивши тільки центральну фігуру гетьмана.
А тим часом Микешин ніяк не хотів відступитися від початкового проекту пам’ятника й гаряче продовжував відстоювати перший варіант свого дітища. Він пускався в тривалі суперечки, посилався на якесь «височайше утвердження».
В одному зі своїх листів він їдко коментував думку комітету на чолі з Михайлом Юзефовичем щодо скорочення бюджету проекту: “Так, якщо дивитися тільки в економічне скло на пам’ятники, то й самі пам’ятники виявляться розкішшю і надмірністю, без яких можна обійтися , як обходилися наші предки не тільки без монументів, але й без шкіл і інших громадських споруд та закладів. Одна з відомих осіб, прочитавши показаний мною відгук Комітету, зауважила, що комітет і далі мав би йти шляхом економії та скорочення кошторису та і міг би позбавити гетьмана коня, та й, до речі, булави, на яку може піти від 1 1/2 до 2 пудів (пуд дорівнює 16,4 кг, – Авт.) металу… Я вважаю за свій обов’язок повідомити, що жодних змін у створенні цього пам’ятника я робити без Найвищої на те волі Государя не вправі”.

Гетьман – як живий!
Проте вже 1877 року була готова гіпсова модель пам’ятника гетьману Богданові Хмельницькому, на якій представлена раніше багатофігурна композиція вже була відсутня. А 1879-го на петербурзькому заводі Берда майстрами по металу Веліонським і Обером було відлито статую з 1 600 пудів (25,6 т) міді.
Портретні риси й особливості одягу Хмельницького були відтворені за допомогою керівника київської школи істориків члена-кореспондента Петербурзької академії наук Володимира Антоновича. Моделюючи обличчя вершника, Микешин уважно використовував іконографію Богдана Хмельницького.
Фахівці так коментують остаточну цілком динамічну композицію пам’ятника. У зображенні моменту різкої зупинки вершником змиленого коня закладено символ: вольовий воєначальник ніби перериває стрімкий рух, щоби вказати народу, котрий зібрався на площі, на північний схід. Складно не погодитися з тими, хто стверджує, що силует коня, вигин його ніг і голови, яку він відкинув назад, є надзвичайно виразними. Складки одягу вершника – теж вельми експресивні.

У незавершеному вигляді
Отож у жовтні 1880 року відлиті металеві частини пам’ятника з усіма запобіжними заходами було перевезено до Києва. І, як повідомляють архівні документи тих років, “по прибутті з вокзалу залізниці упаковані частини пам’ятника з дозволу пана Київського губернатора були складені у дворі Старокиївської дільниці й здані під розписку бранд-майору панові Пилипенку на зберігання надалі до встановлення пам’ятника”.
Так, під пильним оком бранд-майора Пилипенка, вони й пролежали майже рік. Встановлення скульптури почалося в серпні 1881-го. Уже 22 листопада того ж року приїхав із Петербурга майстер Яким Іванов й зібрав кінну статую, зафіксувавши її на цегляному постаменті, який мав слугувати основою для майбутнього п’єдесталу. Відтоді пам’ятник так і стояв на площі в незавершеному вигляді.
І лише 1885 року київський міський архітектор Володимир Ніколаєв створив більш економний варіант, запропонувавши використати для постаменту залишки каменю, які зосталися після будівництва ланцюгового мосту. Причому сам він працював безкоштовно, а на зекономлені гроші спроектував ще й огорожу з ліхтарями. Камені для постаменту були подаровані управою Київської фортеці.

Хвостом – до “Нерушимої стіни”?
А тепер звернімося до міської легенди. Вона свідчить, що, коли монумент вже зайняв своє місце, виявилося, що кінь некоректно повернутий хвостом до Михайлівського Золотоверхого собору. Хвіст аж ніяк не мав указувати на Софію…
Виявилося, що «винуватцем» усіх негараздів із пам’ятником було… київське духовенство. Священнослужителі написали в Синод скаргу, у якій зазначалося: “При проханні про Найвищий дозвіл на спорудження пам’ятника Хмельницькому місцем для постановки його передбачалася Бессарабська площа в Києві, перейменована тоді ж на площу Богдана Хмельницького. Тим часом київська міська дума в засіданні 16 липня 1881 року постановила: пам’ятник цей поставити на Софійській площі, у її центрі, проти вівтарної стіни Києво-Софійського собору, відомої під назвою “Нерушимої стіни”.
При зазначеному положенні й висоті пам’ятника на площі не тільки буде закритий вигляд на собор із боку Хрещатика та Михайлівського монастиря, де проходять маси богомольців, відбуваються церковні процесії й рухається міська публіка, але ще всякому, хто направляється із цього боку до собору, буде представлена вже не вівтарна стіна собору, а задня частина коня… Природно, таким виглядом збентежений буде кожен благочестивий християнин, що зазвичай творить на собі хресне знамення у напрямку до “Нерушимої стіни”.
Вважаючи таке положення кінної фігури перед св. Вівтарем непристойним і образливим для релігійних почуттів вірян і шанувальників православної святині, київське духовенство просило заборонити встановлення пам’ятник на Софійській площі.

Просто “Богдан Хмельницький»
І все ж остаточно місце пам’ятникові відвели на Софійській площі. Однак постамент розвернули, знайшовши прийнятну позицію, що задовольнила всіх. Але у зв’язку із цим булава, піднята в небо рішучою правицею гетьмана, яка, за задумом, нібито мала загрожувати Польщі, виявилася спрямованою кудись у бік Швеції (що, на думку проросійськи орієнтованих, теж є цілком логічним, з огляду на те, що вже за півстоліття після Переяславської Ради відбудеться найбільший бій Північної війни – Полтавська битва між російськими військами під командуванням Петра I та шведською армією Карла XII).
За іншою, не менш поширеною, версією, Богданова булава вказує на Москву (і в цьому випадку коментарі – такі, що Москву обрано як політичний орієнтир), проте дехто запевняє, що на Москву бронзовий Богдан-Зіновій не вказував ніколи.
А про московську орієнтацію пам’ятника певний час нагадували хіба що плитки з написами на постаменті: “Хочемо під царя східного, православного» і «Богдану Хмельницькому єдина неподільна Росія». Та в 1919 і 1924 роках два перших написи було знято. Залишився лиш лаконічний напис: “Богдан Хмельницький» з однією датою «1888», що зберігся донині.

Віталій Степ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...