Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Oct. 15, 2018

Поліетиленовий бум

Автор:

|

Листопад 29, 2012

|

Рубрика:

Поліетиленовий бум

Так, то були зоряні часи для цього звичайного побутового предмету, вузьке призначення якого розширилося до культового елемента, модного аксесуара, що визначав статус його власника, та й просто знамення того часу (після розвалу СРСР навіть гуляв жарт, що, мовляв, ці самі поліетиленові пакети його й знищили). Пересічні українці відчували незрозумілу гордість, ходячи вулицями з поліетиленовими пакетами, де було зображено кілька іноземних слів або букв, значення яких для більшості людей не мали значення й так і залишалися загадкою.

Поліетиленові пакети на радянському просторі почали входити в ужиток десь із кінця 1970-х. Але спершу повернімося в минуле, яке передувало цій поліетиленовою ері, і згадаймо, які предмети побуту виконували в ті часи «обгорткову» й «транспортувальну» функції з універмагу або з базару до скромного радянського помешкання.
Проблема упаковки продуктів і товарів в Україні в радянські часи вирішувалося дуже просто. В універмагах, крамницях і на ринках обходилися звичайним обгортковим папером. Щільна, надійна, майже картонна обгортка, сірувато-пісочного кольору була завжди під рукою в радянських продавців. У цей папір загортали все – починаючи від жирної «Любительської» ковбаси й закінчуючи білизною.
На зміну або, може, для посилення паперової обгортки та для додачі комфорту радянському побуту з’явилася сітка-«авоська». Унікальна за функціональністю, надійністю й простотою, вона стала одним із радянських символів. Про її функціональність можна було писати дисертації. Ця сумка навіть своєю назвою, яка прийшла в Україну з «найстаршої з республік-сестер» Росії, відображала сподівання радянської людини на можливість здійснити неждану покупку в часи тотального дефіциту: «Авось (укр. – можливо ), щось викинуть на прилавок, а я без сумки». Авоську дорослі постійно носили з собою про всяк випадок.
Перехідним варіантом між авоською й поліетиленовим пакетом стали торби, здебільшого з мішковини, прикрашені вишивками, значками, аплікаціями портретів знаменитостей тих часів Висоцького, Пугачової, «Бітлз» і інших кумирів.
Наступний етап – поліетиленові пакети – подібно до жувальної гумки, у Радянському Союзі стали символом долучення до закордону, який, як казав Остап Бендер, «нам допоможе».
Наприкінці 1970-х пакети можна було придбати у фарцовщиків. У підземних переходах на їх за захмарними цінами продавали цигани. На руках пакети коштували досить дорого – 3-15 крб. Так, за Пугачову з Боярським просили від 3 р крб, а різнокольоровий «фірмовий» кульок пропонували за 15.
Із такими пакетами щасливі власники спеціально виходили гуляти в центр міста або вулицями, щоби покрасуватися закордонної річчю перед перехожими.
Поліетиленові пакети в СРСР набули ще одну, не притаманну їм на Заході, властивість – вони стали багаторазовими. До них дбайливо ставилися, підклеювали, підшивали. Щоби продовжити термін експлуатації в новий пакет вкладали вживаний. Поліетиленові пакети прали з милом або порошком і навіть збризкували одеколонами або парфумами. Побачити випрані пакети на мотузках із білизною було звичним явищем.
Сьогодні ретро-упаковка вже давно втратила властивості модної штучки. Швидше навпаки – держави, що дбають про екологію, усіляко намагаються позбавитися поліетиленового пакету. Та в Україні наразі він міцно засів у побуті.

Олексій Гай

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...