Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 16, 2018

Підтримка України американським Конґресом триває вже століття

Автор:

|

Жовтень 17, 2018

|

Рубрика:

Підтримка України американським Конґресом триває вже століття

Україні бувало cкрутно з міжнародною підтримкою, але можна впевнено сказати, що Конґрес Сполучених Штатів є чи не найліпшим її світовим другом упродовж вже ста років. Всю роботу Конґресу стосовно України об’єднує одна тема: підтримка свободи. Ще 1917 року конґресмен Джеймс Гемілл ініціював проголошення Дня України в Америці спільною резолюцією обох палат. Хоча Україна була тоді зовсім незнаною для Америки, резолюцію ухвалили, а президент Вільсон проголосив 21 квітня 1917-го днем збирання коштів для допомоги «потерпаючим русинам (українцям)». За один день зібрали 85 тис. USD (1,75 млн у теперішньому обчисленні). Пізніше при офісі конґресмена Гемілла створили Українське інформаційне бюро. Гемілл брав участь у спробі домогтися визнання Америкою незалежної України; зокрема, подав у грудні 1918 року проект такої резолюції, напередодні Версальської конференції. Але голосів для її прийняття тоді забракло. Восени 1991-го, коли резолюцію зі закликом до визнання української незалежності, вніс голова Гельсінської комісії Денніс Деконсіні та член комісії Дон Ріттер, вона отримала велику підтримку і була прийнята, незважаючи на незгоду з боку адміністрації президента Буша-cтаршого.

Період після Другої світової війни
То що ж відбулося в Конґресі між 1918-м і 1991 роком? У період між двома світовими війнами Конґрес займався українською темою мало, винятком була резолюція про сталінський Голодомор, подана конґресменом Гамільтоном Фішем 1934-го. Та після Другої світової війни українські питання отримали піднесену увагу. Закон про переміщених осіб 1948 року і додаткові до нього закони не згадували про українців напряму, але дали можливість прийняти у Сполучених Штатах близько 80 тис. українських біженців
У період із кінця 1940-х до кінця 1960-х українськими питаннями у Конґресі найактивніше займався Український конґресовий комітет Америки (УККА), особливо коли його очолював Лев Добрянський. Зокрема, він лобіював розвиток українського відділу в «Голосі Америки» та давав свідчення на слуханнях у різних комітетах Конґресу з питань стосовно України. Завдяки його впливу Конґрес прийняв резолюцію 1959 року про поневолені народи, а 1960-го — про встановлення пам’ятника Тарасові Шевченку у Вашинґтоні. Також Конґрес щороку відзначав річницю проголошення незалежності України — 22 січня 1918-го, роблячи заяви та влаштовуючи різні заходи.

До незалежності (1975-1991 рр.)
У ті півтора десятиліття, що передували здобуттю незалежності, Конґрес працював по українських питаннях активніше, ніж будь-коли до того. Головна увага перейшла до індивідуальних прав людини, відповідно до положень Заключного акту Гельсінської угоди 1975-го. Особливо заговорили про важке становище політичних в’язнів, у тому числі спостерігачів Гельсінських груп. Після виходу на волю чимало з гельсінських активістів брали участь у діях українського «Руху»; серед них — Mихайло Горинь і В’ячеслав Чорновіл.
Заснування Комісії з безпеки та співпраці в Європі Конґресу США (широко відомої як Гельсінська комісія) створило інституційний ресурс для активнішої уваги Конґресу до України, бо ця Комісія мала повноваження тиснути на радянський уряд із вимогами дотримання прав людини.
У 1980-х рр. прийняли резолюції у зв’язку з 50-літтям Голодомору. Комісія з питань голоду в Україні багато зробила для вивчення та висвітлення цього доти майже невідомого світові ґеноциду. Також зусилля Гельсінської комісії зосередилися на важкому становищі офіційно забороненої Української греко-католицької церкви.
Конґрес пропонував відкрити консульство США у Києві та висловив своє невдоволення, коли 1985-го державні органи відмовили в наданні притулку українському морякові Мирославу Медвідю — він утік із радянського корабля, стрибнувши у воду неподалік від Нью-Орлеану. Чимало з таких звернень та кампаній відбувалися з ініціативи громадських організацій — УККА, Український Народний Союз (УНС), Союз українок Америки, які «сипали перець» своїм конґресменам і сенаторам телефонними дзвінками, листами, факсами, зверненнями під час зустрічей. Значна увага була привернута до України й унаслідок Чорнобильської катастрофи 1986 року, і з цієї теми також було проведено чимало слухань і прийнято резолюції.
Видатну роль у критично важливі роки напередодні та відразу після здобуття незалежності зіграли вашинґтонське представництво УНС (1988-1995) та комітети на підтримку Руху й «України-2000». Роберт Мак-Коннелл, директор із міжнародних питань комітету «Україна-2000», давав свідчення стосовно України на слуханнях у Конґресі понад 40 разів за неповні два роки. Вагомий внесок зробила й українсько-американська преса, найбільше — The Ukrainian Weekly.

Після здобуття незалежності (1991-2013 рр.)
За роки після здобуття незалежності Україні присвячена увага у законодавчих актах Конґресу, слуханнях і брифінгах, зустрічах із українськими депутатами й іншими посадовцями, особливо з дипломатами Посольства України у Вашинґтоні, а також у візитах делегацій Конґресу до України. Ця діяльність найбільше спрямовується Гельсінською комісією Конґресу, Групою з українських стосунків (українським кокусом) Конґресу, Комітетом міжнародних стосунків Сенату і Комітету у закордонних справах Палати представників. Проводяться слухання про політичну ситуацію в Україні — іноді за участі українських посадовців високих рангів; прийнято законодавчі акти про створення Меморіалу Голодомору у Вашинґтоні, про встановлення постійних нормальних торгівельних відносин із Україною (тобто, про скасування обмежень, визначених «поправкою Джексона-Веніка»). Було прийнято резолюцію зі закликом до ухвалення Плану дій для прийняття України у НАТО; резолюцію з привітанням демократичних успіхів України.
Були прийняті й такі важливі законодавчі акти, як Закон Нанна-Луґара, що надав 1,3 млрд USD допомоги на безпечне утримання та демонтаж зброї масового ураження, а також низка асигнувальних законів, які сукупно профінансували за два десятиліття майже 5 млрд USD прямої допомоги Україні від Сполучених Штатів.
Кілька років поспіль у середині 1990-х Україна займала третє місце в світі за обсягом прямої допомоги від США. Ця допомога стосувалася не лише сфер оборони та безпеки, а також економіки, енергетики, гуманітарної сфери, охорони здоров’я, демократизації й якісного урядування.
В потрібні моменти Конґрес також підіймав питання прав людини та недостатніх демократичних реформ. Така увага Конґресу була особливо помітною напередодні, під час і після Помаранчевої революції. Конґрес завжди засуджував порушення прав людини та недемократичні дії уряду, особливо в пізній період президентства Кучми, а також у роки президентства Януковича.

Після Майдану (2014-2018 рр.)
Увага Конґресу до України ще більше зросла під час «Революції гідності» на Євромайдані. Американські сенатори кілька разів відвідали Майдан. На початку 2014-го обидві палати Конґресу прийняли резолюцію на підтримку прагнень українського народу до свободи та демократії. Вони також закликали до розгляду санкцій проти осіб, відповідальних за застосування сили проти мирних демонстрантів.
Ще щільнішу увагу Конґрес приділяє Україні після грубого порушення Росією міжнародних норм, незаконної окупації Криму й аґресії на Донбасі.
Що зробив Конґресу після вторгнення Росії? Ще ніколи не було стільки офіційних заяв, прес-релізів, листів до посадових осіб Адміністрації, слухань, брифінгів та зустрічей з українськими посадовцями, як у період від початку 2014 року. Як ніколи багато членів Конґресу, особливо сенаторів, відвідали Україну, особливо в 2014 і 2015 роках — у найбільш гострій фазі війни. Відбулося як ніколи багато публічних слухань з приводу України, особливо у Комітеті з питань зовнішніх відносин Сенату, який відіграє ключову роль у політиці США щодо України. Ще ніколи сенатори й конґресмени так багато не виступали у ЗМІ стосовно України та російської аґресії. Ніколи раніше не було такої активної взаємодії між членами Конґресу (і сенаторами, і конґресменами) та виконавчою гілкою влади у питаннях України та тиску з боку Конґресу на Адміністрацію для більш твердої політики США проти аґресії Росії. І давайте згадаємо виступ президента Петра Порошенка на спільному засіданні палат Конґресу у вересні 2014 року. Не так часто керівник іноземної держави має можливість виступити перед Конґресом; а цей виступ президента Порошенка був прийнятий дуже схвально.. Важливо зазначити, що це був вже другий виступ українського президента перед Конґресом, бо у квітні 2005 року тут урочисто приймали президента Віктора Ющенка. В цьому відношенні Україна приєдналася до обраної групи особливих друзів та союзників Америки — тих країн, чиї лідери неодноразово виступали у Конґресі, та ще й в межах одного десятиліття.
Після початку війни питаннями України у Конґресі серйозно займається більша кількість підрозділів Конґресу. До 2014 року основну увагу Україні приділяли Гельсінська комісія та Українська група (кокус) Палати представників. Важливу роль відігравали також підкомітети Комітету з асигнувань Палати представників і Сенату, бо вони виділяли фінансову допомогу Україні. Після російської окупації Криму Україна стала на порядку денному в Комітеті з питань міжнародних відносин Сенату та в Комітеті з питань закордонних справ Палати представників. У лютому 2015-го було започатковано Український кокус у Сенаті — його очолили республіканець від Огайо Роб Портман і демократ від Ілінойсу Дік Дурбін.
Конґрес також виступив на підтримку України в міжнародних організаціях наприклад, у Парламентській асамблеї НАТО та Парламентській асамблеї Організації з безпеки та співпраці (ОБСЄ) в Європі. Наприклад, на засіданні Парламентської асамблеї ОБСЄ, яке відбулося в Баку (Азербайджан) 2014 року, голова Гельсінкської комісії Сенатор Бен Кардін ініціював резолюцію про порушення Російською Федерацією (РФ) міжнародних зобов’язань унаслідок анексії Криму та прямої участі у збройному конфлікті в Україні. За резолюцію проголосували три чверті учасників, попри бурхливий спротив РФ.
3 квітня 2014-го, незабаром після вторгнення РФ, президент Обама підписав закон «Про підтримку суверенітету, цілісності, демократії та економічної стабільності України». Цей закон дозволив надання Україні допомоги у проведенні реформ та її підтримку в сфері безпеки. Президент також підписав закон, що зобов’язував «Радіо Свободу» та «Голос Америки» збільшити обсяг мовлення у Східній Україні та в Криму.
18 грудня 2014 року президент Обама підписав Закон про підтримку свободи України, який дозволив запровадити санкції проти російських оборонних, енергетичних та інших підприємств і фізичних осіб.
Те, що Конґрес США прийняв два великих закони, присвячених одній країні впродовж дев’яти місяців, — явище унікальне! Адже переважна більшість законопроектів у Конґресі законами не стають.
Чи не найважливішим із усіх «не фінансових» законів щодо України за останні кілька років є закон про санкції проти «американських супротивників. Його прийняли майже одностайно сенатори і конґресмени від обох партій, і неохоче підписав Дональд Трамп у серпні 2017 року.
Конкретні положення стосовно України були включені до об’ємистого закону про виділення коштів на національну оборону. Закон асигнує 250 млн USD Міністерству оборони 2019-го для бепекової допомоги Україні, в т. ч. 50 млн USD для летального озброєння. Закон також містить важливі положення проекту закону «Про кібербезпеку України, затвердженого у Палаті представників на початку 2018 року.
Отже, Конґрес США вже сотню років перебуває на передових позиціях у захисті та підтримці свободи для України та свободи в Україні. Конґрес може пишатися сильною двопартійною підтримкою України. Але ще треба багато зробити далі, допомагаючи Україні протистояти російській аґресії та підтримуючи процвітаюче, демократичне європейське майбутнє, яке вільно обрали українці.

Орест Дейчаківський

About Author

Meest-Online

Loading...