Новини для українців всього свту

Wednesday, Aug. 21, 2019

ОУНівське підпілля на Донбасі

Автор:

|

Квітень 28, 2016

|

Рубрика:

ОУНівське підпілля на Донбасі
Євген Стахів

Євген Стахів

Сьогодні важко повірити, що на територіях, де зараз тимчасово окопалися проросійські терористи, у Другу світову війну та в повоєнний період діяла розгалужена мережа Організації українських націоналістів» (ОУН), а Горлівка й її околиці, де зараз звили собі гніздо сепаратисти, в 1950-х рр., вважалися найбільш пробандерівськи налаштованим реґіоном.

Перші «совєти»
Передумови для появи на Донбасі українського націоналістичного підпілля з’явилися ще у 1930-ті рр. Їх створила сама радянська влада своєю політикою. Голодомор і насильницька русифікація значно зменшили кількість прихильників комуністичного режиму. Окремо слід згадати про репресії, зокрема вже після початку Другої світової війни. Так, у жовтні 1941 року під час евакуації радянських установ та організацій знищували всіх, хто чинив спротив, а кого не могли забрати — розстрілювали. Про це свідчать масові розкопки в різних містах Донеччини. Приміром, на Рутченковому полі в Донецьку були знайдені рештки розстріляних в’язнів, на вулиці Артема — трупи, замуровані в стінах тюрми. В Макіївці були знайдені рештки розстріляних учнів фабрично-заводської школи, котрим було лише 15-17 років.
Дехто вважав це вигадкою німців. Але 1989-го студенти провели розкопки на місцях розстрілу, і виявили, що тіла муміфікувалися. Це дало змогу ретельно вивчити рештки. А через те, що зберігся верхній шар ґрунту, було врятовано й усі документи, що розкрили правду стосовно тих подій.
У радянських документах перші дані про ОУНівське підпілля з’являються ще до приходу на Донбас німецької влади. Так, 1940 року на території Харцизського району Донецької області заарештували Йосипа Коця, працівника копальні «Великан». На слідстві він підтвердив факт його засилки з території Львівщини підпіллям на Донбас. У ході слідства було виявлено групу осіб, яку він встиг організувати на копальні. Слідство у зв’язку з початком війни не було завершено і Коця поспішно розстріляли як німецького шпигуна.

Німці
Після початку радянсько-німецької війни перший рій ОУНівських підпільників був зафіксований на Донбасі 8 жовтня 1941-го в Маріуполі. Він складався з 12 осіб, котрих очолював Володимир Болгарський-Булавський. У лютому 1942 року німці арештували групу та вислали її членів. Болгарський-Булавський за чотири місяці встиг організувати великі групи під проводом ОУН у Горлівці, Костянтинівці, Волновасі та Маріуполі. В Донецьку ОУНівці частково взяли під контроль поліцію й обласне агроуправління.
Із кінця лютого 1942-го на Донбасі почала діяти група Євгена Стахіва й Івана Клима. Утворюються два проводи ОУН (б), що об’єднали південні та північні райони області. Похідна група ОУН (м) з’явилася у Донецьку наприкінці 1941 року. Її керівником був Орест Зибачинський. Вони знайшли прихильників української ідеї серед працівників поліції. Але Гестапо викрило керівництво групи та депортувало його.
Загалом, за підрахунками дослідника Олександра Добровольського, кількість учасників ОУНівського руху, народжених у Донецькій області, складало приблизно половину членів усієї організації на Донеччині. Вихідці з Галичини та Волині складали лише близько 10 %. Приблизно 40 % підпільників були вихідцями з центральної України.
Умови діяльності українських націоналістів на Донеччині були складними, враховуючи багатонаціональність населення. «Ми не можемо похвалитися боями, бо не організували збройної боротьби. Адже збройними виступами спровокували б німців нищити тисячі людей, — розповідає п. Стахів. — Наша мета була — пояснити людям у східній Україні, що треба воювати не за Сталіна чи Гітлера, а змагатися за самостійну Україну. Гасла на листівках були — «Смерть Гітлеру, смерть Сталіну!»
Патріот називає факт переходу на бік підпілля цілого батальйону організованого з полонених Червоної армії. «Перед полоненими червоноармійцями стояла дилема: загинути голодною смертю в німецькому полоні або «добровільно» зголоситися до німецького війська. Таких «добровільних» батальйонів було в Україні кілька. Один стояв у Сталіне, в його склад входили кавказці, кубанці й інші. Коли я нав’язав контакт із батальйоном і роздав самостійницьку літературу, весь батальйон станув під стяг української самостійницької боротьби. Члени батальйону доставляли зброю, перевозили і розкидали листівки, робили пропаганду в інших батальйонах, виконували атентати на німців, займалися кур’єрською службою, а коли дістали наказ перейти до УПА в Холодний Яр, вони вистрілявши німецьку команду, перейшли в ліс» — згадує п. Стахів.
Враховуючи історичні обставини, та національний склад населення, головною проблемою в роботі Донецького обласного проводу була максимальна інфільтрація агентів НКВД до його керівного складу як у містах області, так і в самому Донецьку. До прикладу, заступником обласного проводу ОУН та фактичним керівником мережі в обласному центрі був у 1942-1943 рр. агент «Дорошенко». Завдяки його інформації вже у жовтні 1943-го були повністю розгромлені п’ять районних проводів ОУН, що базувалися навколо Донецька й узята повністю під контроль НКВД Донецька міська організація ОУН.
Уже з літа 1942 року німці, відчувши загрозу для себе з боку ОУН, починають репресії щодо бандерівців. Улітку та восени проходять масові арешти в Маріуполі, а з весни 1943-го були арештовані та страчені підпільники в Костянтинівці, Краматорську, Слов’янську, Горлівці, Ольгинці, Красноармійську та Донецьку. Загальні втрати сягнули тоді 60-80 осіб.

Другі «совєти»
Незважаючи на репресії Гестапо й агентуру НКВД з жовтня 1941-го по вересень 1943 року Донецький провід ОУН (б) міг похвалитися результатами своєї роботи. Так, за адміністративним поділом станом на 1950 рік, із 35 районів Донецької області ОУН мало свою мережу в 17. Окремо націоналісти утворили кілька центрів у Донецьку, організувавши мережу конспіративних квартир й збройних боївок. ОУНівці тримали під контролем вісім із 12 газет, які виходили в області.
Члени ОУН також керували 13-ма з 35-ти районними відділами освіти. Було підготовлено та видано підручники для шкіл у Слов’янську, Краматорську, Горлівці й Авдіївці. В Костянтинівні у зв’язку з приходом Червоної армії готові підручники було знищено.
Із осені 1943-го до 1947 року було заарештовано та засуджено близько 400 членів ОУН та їхніх симпатиків. А 1953-го було розгромлено велику підпільну організацію ОУН (б) на чолі з Василем Підгородецьким. За його споминами, бандерівці діяли в Донецьку та прилеглих до нього районах. 1955 року в Горлівці була викрита група Андрунника-Сіберанця.
Зазначимо, що Горлівський район у 1950-х рр., згідно зі звітами НКВД, вважався найбільш пробандерівськи налаштованим (восени 1950 року під Горлівкою було викрито бункер ОУН із літературою та заарештовано одного підпільника). Останнім членом ОУН, заарештованим за агітацію, можна вважати Янковського, котрого викрили в Дзержинську аж 1958-го.

Володимир Галечик, «Новий погляд»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...