Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, May. 21, 2019

Народне харчування українців — історичний феномен

Автор:

|

Січень 02, 2019

|

Рубрика:

Народне харчування українців — історичний феномен

Їжа — це не лише засіб для біологічного продовження життя. А народне харчування українців вважають культурно-історичним феноменом. Наша національна кухня — одне з надбань матеріальної культури народу, важливий її складник. І вона має свої особливості: у переліку страв і напоїв, у способах приготування, в обрядах і вживанні, у загальнонародних звичаєвих і родинних обмеженнях чи заборонах, у народних рисах і чеснотах господарів (щедрість, гостинність). Усі ми вигодувані хлібом і продуктами, вирощеними на рідній землі. Споконвічні головні вихідні продукти харчування селян: зерно, молоко, м’ясо свійських тварин і птиці, садовина та городина. Завдяки звичаям і вмінню господині їжа з них — багата й різноманітна, а головне — здорова і корисна.
Очевидець так описував їжу простої селянської родини на Поділлі у 1920-х рр.: «Їдять пересічно чотири рази на день. Хліб — житній. Пшеничний буває по святах, інколи печуть пироги. Взимку щодня борщ із м’ясом, позаяк заколота власна свиня. Крім хліба, головним продуктом харчування є картопля, споживають капусту, олію, частково сало. Купують для приправ страви біле борошно і зрідка рибу та цукор» (Проскурівська округа.
Багато страв української кухні мали своє місце у національному, народному, календарі: обов’язково кутя й узвар — на Різдво; бабка (солодкий хліб) та крашанки — на Великдень; вареники — на свято молодого місяця, бо нагадували молодик. «Каша — мати наша, а борщ — батько», — не просто прислів’я, це головна, найздоровіша їжа!
Святкова обрядова їжа служила додатком до обрядових дій. Зараз, на жаль, навпаки: їжа стала основним персонажем свят. Чимало страв, колись недільних і святкових, стали буденними. Цивілізація завела нас далеко від звичаєвого народного харчування. А з нашестям закордонних продуктів меню звичаєвої народної кухні значно збідніло. Люди середнього віку вже не знають, як готувати зубці, квашу, путрю, бабку чи лемішку, а молодь навіть не чула цих назв. Споживання сучасних перемелених, рафінованих продуктів, а головне — нашпигованих біодобавками, емульгаторами, консервантами і барвниками — не живить, а губить здоров’я, отже — націю. А воно в молодих зараз гірше, ніж було в їхні роки у старших поколінь: вплив газованих, фарбованих, алкогольних напоїв і шкідливих звичок, швидкої їжі, незбалансованого харчування, нехтування простою їжею робить свою згубну справу.
Значно привабливішим і, звісно, кориснішим виглядає домашній узвар замість «Пепсі» і фунт справжнього, домашнього, селянського масла, яке приваблює ще й естетикою вигляду: духмяну жовтаву грудку у формі яйця дбайлива господиня, вимивши у трьох водах і посоливши, ще й дотиком ложки декорує візерунком: рівнобіжними дужками. Свіже масло зберігали і в спеку: у холодній воді, яку міняли. А який неповторний смак і запах малосольного огірочка з медом або цукром!
Хліб — основний продукт харчування; вчинений на розчині, вироблений круглим (символ сонця, якому поклонялись і обожнювали), печений із житнього, пшеничного борошна чи впереміж. На чому ж тепер печуть хліб? Правильно, на дріжджах. А з чого роблять дріжджі? «Харчові» складники для їхнього вироблення — різноманітні. Процес дріжджового виробництва ґрунтується на розмноженні дріжджів у рідкому середовищі, яке отримують із меляси, яка, своєю чергою, є відходом від виготовлення цукру.
А ще при їхньому виробленні застосовують допоміжні реагенти, які використовують для миття та дезінфекції обладнання: сірчану кислоту, акумуляторну кислоту, хлорне вапно, формалін, соляну кислоту технічну, вапно будівельне, білильне, їдкий натрій, мікродобрива для сільського господарства, кальциновану соду, миючий рідкий засіб «Прогрес», борну кислоту. Цей перелік має продовження. Тож задумаймося, що ми споживаємо щодня. Адже споконвіку було: хліб — се життя. А сучасний, крамничний, хліб… Чи сприяє він нашому життю?
Що означає слово «хліб»? Ймовірно, від слова «хлебтати». Наші предки колись виробляли рідкий хліб. Робили його на заквасці. Добре роблять люди, котрі нарешті відмовились від дріжджового хліба і самі печуть бездріжджовий, себто на заквасці, здоровий, хліб. Бо, кажуть, дріжджовий звичайний пшеничний хліб — це повільна смерть. Грибок, який містять дріжджі, при випіканні не гине, а проникає в органи людини і починає в них паразитувати. Дріжджі створюють колонії у кровоносних судинах і спричиняють багато хронічних хвороб, у т. ч. атерослероз.
Отже, маємо споживати те, що відроджує життя, а не нищить його. Якщо перепічка, то на заквасці, як робили колись наші бабусі та мами, а не те, що принесли нам 1935 року в СРСР для масового знищення нашої нації!
На жаль, зараз забуваються навіть назви, а тим паче — самі страви та способи їх приготування. Відродімо ж своє, рідне, національне, харчування! І нехай повняться снагою, здоров’ям і силою наші тіла і душі!

Любов Сердунич, UAModna

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...