Новини для українців всього свту

Sunday, Oct. 13, 2019

Кривава весна в Криму

Автор:

|

Березень 27, 2014

|

Рубрика:

Кривава весна в Криму

Німецький філософ Гегель сказав: «Історія повторюється двічі: уперше у вигляді трагедії, вдруге — у вигляді фарсу». Те, що відбувається зараз на Кримському півострові, – окупація території військовиками без розпізнавальних знаків, фальшивий референдум, а також заяви Росії, – справді скидається на фарс. Ось тільки стає страшно від самої думки, що він може перетворитися для кримчан на трагедію, іще глибшу за ту, що відбулася в Криму 1918-го…

Кошмар безсудових розправ
У січні того року на всій території Кримського півострова встановилася більшовицька диктатура. Важливу роль у цьому процесі відіграв Севастополь. Маючи у своєму розпорядженні чималі військові та людські ресурси як головна база Чорноморського флоту, у межреволюційний період місто стало головною мішенню пропагандистської активності ленінців, а після Жовтневого перевороту зробилося справжнім революційним форпостом. Звідси прихильники комуністичної влади повели наступ на сусідні міста, використовуючи для цього загони червоногвардійців і моряків, і військові кораблі.
2-4 січня ними була захоплена Феодосія, 13 січня — Ялта, 14-го – Євпаторія, Сімферополь. У Євпаторії в січні 1918-го червоногвардійці схопили й замордували близько 300 осіб; у Ялті — понад 100; у Феодосії – 60. У Сімферополі цифра загиблих становить кілька сотень людей у січні й 170 — наступного місяця.
Але найтрагічнішими були події в Севастополі. У період із грудня 1917-го по лютий 1918 року в місті двічі запановував кривавий кошмар безсудових розправ. Тільки за дві ночі в лютому революційні матроси винищили від 200 до 600 осіб.

Спроби навести хоч якийсь лад
Однією з характерних рис військово-комуністичного правління стало стягування контрибуцій, якими обкладалися заможні класи. Не меншою, а навіть більшою жорстокістю супроводжувалося встановлення радянської влади в кримському селі. Туди прямували озброєні загони для вилучення продовольства, налаштовані «рішуче припиняти» будь-які спроби протидії шляхом розстрілів. У ті дні з Криму майже щодня відправлялося 150-200 вагонів пшениці.
Також селянам наказали здати всі недоїмки за кілька років починаючи з дореволюційних часів. Оскільки грошей у сільського населення не було, Кримом прокотилася хвиля репресій. Усі ці чинники створювали сприятливий ґрунт для соціального вибуху.
«Військово-революційна» влада певною мірою усвідомлювала це. Ленінці та їхні союзники стали робити відчайдушні спроби навести хоч якийсь лад. Протягом кількох наступних днів Севастопольська Рада, ревком і Центрофлот зуміли стабілізувати обстановку на підконтрольній їм території. Але, вжиті надто пізно, ці заходи, по суті, нічого не могли вже змінити.

Створення Республіки Таврида
Зовнішньополітична обстановка складалася теж не на користь прихильників військово-комуністичної влади. Виконуючи умови Брестського миру, Українська Радянська Республіка розірвала федеративні зв’язки з радянською Росією. Уклавши 17 січня договір із Центральною Радою, німці приступили до фактичної окупації України, стрімко просуваючись на південь. Над Кримом нависла загроза ізоляції й захоплення — усупереч Брестським домовленостям — військами кайзерівської Німеччини.
У цих умовах 19 і 21 березня 1918 проголошується створення Таврійської Радянської Соціалістичної республіки (ТССР, Республіка Таврида).
Було заявлено про приналежність Чорноморського флоту проголошеній республіці, обрано її керівний орган — Раднарком (РНК) ТССР. Намагаючись вибудувати дипломатичний бар’єр на шляху німецьких військ у Крим, ЦВК Республіки Таврида заявив про визнання умов Брестського миру, про що сповістив телеграмою уряди провідних європейських держав.
Та загалом керівництво республіки не приділяло обороні півострова достатньо уваги. Не усвідомлюючи всієї серйозності становища, багато вищих радянських функціонерів наївно вважало, що, ще не діставшись Криму, німецькі частини розкладуться й зупиняться самі або їх буде зупинено на підступах.
Тим не менш, неузгодженість дій і невміння організувати оборону анітрохи не завадили більшовикам звертатися до улюбленого засобу — терору: задовго до сталінських судових процесів 1930-х визнання арештованого оголошувалося «царицею всіх доказів», і для його отримання негласно дозволялося застосовувати різні методи (включаючи фізичний вплив).

Антирадянські виступи
Тим не менш, із кожним новим днем становище комуністів і їхніх союзників ставало все більш непевним. То там, то тут відбувалися антирадянські виступи. У лавах червоних військ панувало розкладання. Сама «військово-революційна» влада визнавала, що Червона армія не готова до активних бойових дій.
У зв’язку із цим, 28 березня 1918 ЦВК Тавриди зажадав від СНК Республіки «усією силою довіри і підтримки трудящих, що створили радянську владу, придушувати будь-яку спробу перетворити соціалістичну армію на знаряддя проти радянської влади».
Між тим, у двадцятих числах квітня на Південному березі спалахнуло повстання кримських татар, яке самі його учасники назвали «народною війною». До повстання приєдналися російські офіцери і ескадронці (солдати національних татарських частин), що переховувалися в горах.
Водночас із повстанням кримських татар відбувався німецький наступ. Не зустрівши на Перекопі серйозного опору, 18-19 квітня 1918 німецькі й українські війська почали просування вглиб території півострова.

Останні дні режиму
У цих умовах керівництво Республіки Тавриди думало тільки про те, щоб якомога швидше виїхати з Криму. 20 квітня розпочалася поспішна евакуація радянських установ із Сімферополя. Частина керівних працівників утекла на схід. Їм удалося врятуватися. Інша ж частина попрямувала на південь, сподіваючись перебратися до Новоросійська. Але 21 квітня 1918-го вони були схоплені татарськими повстанцями, катовані й розстріляні.
Татари становили головну, але не єдину силу повстання. Так, у Феодосійському повіті в процесі ліквідації радянської влади діяльну участь брали німці-колоністи, а також «дружини порядку» Селянської спілки.
Однак більшовики та їхні союзники ще не втратили здатності чинити опір. За даними Особливої комісії з розслідування злочинів більшовиків, під час придушення повстання на Південному березі було вбито більш ніж 200 мирних жителів, знищено майно на 2 млн 928 тис рублів. Загальні збитки, завдані більшовиками татарському населенню Алушти, Кизилташу, Дерекоя, Алупки й низки дрібніших селищ, перевищило 8 млн рублів. Тисячі жителів Криму перетворилися на жебраків.
Попри відносні успіхи, досягнуті в боротьбі проти татарських повстанців, режим військово-комуністичної диктатури в Криму доживав свої останні дні. Німецький наступ не залишав червоним жодних шансів. 19 квітня німці захопили Джанкой, 22-го – Сімферополь і Євпаторію, 29-го – Керч, 30-го – Феодосію та Ялту. Евакуація більшовицьких військ нагадувала безладну й поспішну втечу.

«Негайно укласти перемир’я»
Тим часом у Севастополі склалося нове протистояння: якщо матроси охоче відгукнулися на заклик комуністів і лівих есерів оголосити загальну мобілізацію та захищати флот і місто, то робітники, що приєдналися до меншовиків і правих есерів, не бажали марного кровопролиття й були готові здати місто без бою, а флот — вивести.
25 квітня 1918-го Центрофлот надіслав телеграму Центральній Раді, у якій висловлював готовність «негайно укласти перемир’я». Того ж дня спеціальна делегація з 64 осіб, яка представляла «всі верстви севастопольського населення» вирушила до Сімферополя на перемовини з німецьким командуванням про припинення наступу й заявила, що Севастополь здається без бою.
У ніч з 29 на 30 квітня частина флоту була виведена в Новоросійськ. Не зустрівши ніякого опору, 1 травня 1918 німецькі війська ввійшли до Севастополя.
Так безславно завершилася перша спроба встановлення в Криму радянської влади. Після цього червоні будуть захоплювати Крим іще двічі – 1919-го та 1920 року, і щоразу встановлення радянської влади в регіоні супроводжуватиметься масовими репресіями, конфіскацією майна й вилученням продовольства в селян.
Причому найбільшого розмаху революційне насильство досягне після остаточного завоювання півострова червоними восени 1920-го, коли протягом кількох місяців радянські надзвичайні органи знищать у кілька десятків разів більше людей, ніж за всі попередні роки.

Доброслава Хміль

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...