Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Aug. 22, 2017

Групенфюрер мріяв, а українська влада зробила

Автор:

|

Квітень 20, 2017

|

Рубрика:

Групенфюрер мріяв, а українська влада зробила

Юрґер Штрооп

Україна завжди була «ласим шматком» в очах правителів інших держав і націй. Не було винятком і керівництво Третього рейху, що розглядало Україну як «годувальницю» німецької армії й народу, а українців — хорошою робочою силою.

Нездійснені мрії
Згадаймо Юрґера Штроопа, групенфюрера СС, котрий розповідав про плани гітлерівської Німеччини щодо України. Його спогади та мрії про життя в Україні описав Казімеж Мочарський, боєць Армії крайової, у своїй книзі «Бесіда з катом».
Якось 1949-го їм довелося сидіти в одній тюремній камері до винесення вироку. «Господи, як там чудово, в Україні. Гумус у глибину 1,8 м, родить без проблем. Багатий край. Уявіть собі, як би це все виглядало після закінчення переможної для нас війни. Прекрасний вечір теплим літом у моєму дворику», — замріявся нацист.
Штрооп мріяв про кілька сотень гектарів землі та палац, де б жив із дітьми та дружиною, котра б «дириґувала по-європейськи видресируваною прислугою. Лакей готував би стіл до вечері. Фарфор, срібло, кришталь, свічки». Робочими в його маєтку були б тільки українці, «сильні та слухняні працівники».
І доки він би сидів із дружиною й сином у маєтку, його донька подорожувала б з чоловіком Європою, скуповуючи речі у французьких крамничках.
Були побоювання у німців щодо міцного здоров’я та високої репродуктивності слов’ян. Питання про можливу загрозу домінуванню німецької арійської нації неодноразово піднімалося у штабі рейхсфюрера СС. «На початковій фазі господарського освоєння України ця популяція нам була б потрібна, особливо в зв’язку з інтенсифікацією сільського господарства й обробної промисловості. Пізніше, у міру механізації сільського господарства та промисловості, ми, мабуть, мали б надлишок українців. Існували різні концепції вирішення цієї проблеми», — цинічно згадував групенфюрер.

План «поетапного» ґеноциду
Вирішення проблеми полягало у реалізації певного плану, один із етапів якого — алкоголізм. Штроооп мав свої міркування щодо ступеня алкоголізації інших народів. Про поляків, росіян, українців і скандинавів він казав, що це — поглиначі спиртних напоїв. «Чому не дати українцям багато горілки, якщо вони її так хочуть. Також їм потрібно дозволити співати, бо співають вони справді гарно. Якщо горілка буде дешевою й її можна буде всюди купити, то українці були б вдячні нам за полегшення доступу до цієї насолоди.
Наступний етап — обмеження друкованої продукції українською. «Друковану продукцію українською мовою ми обмежили б до нечисленних газет, пісенників, молитовників і розважальної літератури». До того ж, щоб зовсім позбавити українців можливості самоосвіти, він пропонував створити монопольні магазини, де в будь-яку пору і за низькою ціною продавали б міцні алкогольні напої, але тільки в обмін на принесену книжкову та газетну макулатуру.
З того часу минуло багато років, але плани Штроопа щодо знищення українського народу потроху втілюються в життя. Якщо подивитися на е-декларації чиновників і керманичів, то знайдуться і сотні гектарів землі, і маєтки з прислугами, старовинний фарфор і порцеляна. Їхні діти навчаються та відпочивають за кордоном, поки діти звичайних українців гинуть на Донбасі від рук окупанта, захищаючи український народ.
За статистичними даними Всесвітньої організації з охорони здоров’я за 2014 рік, Україна входила у десятку країн світу з найбільшим споживанням алкоголю на душу населення — 13,9 л. За даними 2016-го в середньому кожен українець випиває 8,5 л алкоголю на рік. Від алкоголю та нездорового способу життя в Україні щороку помирає близько 400 тис. людей. Близько 40 % молодих українців починають вживати алкоголь у віці від 13 років.
Культура читання, сприйняття й аналіз отриманої інформації — на низькому рівні. Люди все більше довіряють тому, про що щодня розповідають із блакитних екранів телеканали олігархів. Думати й аналізувати ніхто не хоче.

Олігархи — проти народу
Чи втілюється «українська мрія» групенфюрера Штроопа в Україні теперішньою владою розповіли політолог Михайло Басараб, директор інституту стратегічних досліджень «Нова Україна» Андрій Єрмолаєв і політичний аналітик Олександр Солонько.
— Чому те, що не вдалося втілити гітлерівцям у життя, а саме зробити із українців рабів, нікчем, вдається зробити теперішній українській владі?
Михайло Басараб: — Проблема поширення алкоголізму є наслідком невдоволення ситуацією в країні. Навряд чи алкоголізм варто сприймати як цілеспрямовану політику знищення української нації. Недаремно алкоголізм вважають соціальною хворобою у будь-якій державі, у будь-якому суспільстві. Пияцтво стає наслідком інших соціальних проблем. Це наприклад, низька зайнятість, неможливість реалізувати себе, відсутність перспектив.
Проблема в тому, що українська влада недостатньо протидіє російській пропаганді, російському культурному та ментальному впливу. Упродовж століть на території України культивувався «руський мір». Це особливо неприйнятно в умовах збройної аґресії Кремля проти України. Москва прагнула і прагнутиме втримати культурне й інформаційне домінування в Україні. Це найкраща передумова для воєнної, економічної та політичної експансії. Несформована національна ідентичність робить нас нездатними до опору зовнішній аґресії. Можна володіти яким завгодно арсеналом зброї, але бути деморалізованим чи немотивованим. Тоді зброя перетворюється на металобрухт. Українці потрібні Росії як люди, що не знатимуть своєї історії, не цінуватимуть своєї мови, не пишатимуться своїми традиціями. Для цього нам підсувають запівдарма і на кожному кроці продукт російської культури. Навіть українські співаки, котрі співають російською, згодовують нам російську культуру і цінності.
Андрій Єрмолаєв: — Зараз у найважчому становищі опинилися незахищені верстви населення, люди, котрі не мають можливості працювати, великий клас пенсіонерів, а також неповноцінні сім’ї, або ж сім’ї, пов’язані з індустріальними реґіонами, де критично мало пропозицій роботи. Разом із тим, достатньо велика частина українців навчилася в цих умовах виживати. Не зважаючи на кризу, ми переживаємо ознаки розбещеного споживацького суспільства. «Перекос» між занадто багатими і обездоленими мільйонами — проблема не якогось зовнішнього правління. На жаль, це риса трофейного правління, яке у нас встановилося, де групка махлярів, котрі вивчили правила безправного капіталізму, виросли і звикли до надприбутків. Вони пристосувалися до тіньової економіки і ділять свій дохід на легальний, який показують для оплати податків, і нелегальний, який приховують.
Олександр Солонько: — Влада цілеспрямовано намагається вбивати позитивні колорити національного характеру і завадити процесу самоідентифікації. Найлегше це зробити, експлуатуючи вже розвинені російськими технологами концепції, коли у суспільство вносився штучний розкол на мовній, чи конфесійній основі. Найнебезпечніша і найдієвіша зброя — внесення мовного розколу. Українцям втовкмачують у голову, що українська пісня на радіо — погано, закон про українську мову — погано, а той хто вважає, що це добре — «агент Кремля». Теперішня влада, мабуть, більше, ніж російська зацікавлена, щоб ці питання в Україні були актуальні, щоб були певні розкольні течії, щоб продовжувалося зросійщення українців. Адже з чужою мовою, нав’язується чужий характер, чужі стереотипи, чужа культура і чужий код поведінки. Саме знищення коду поведінки українського може й гарантувати владі самозбереження на своїх посадах і збереження їхнього впливу.
— Що із цим робити?
А. Є.: — В історії такі ситуації завершуються центральними потрясіннями. Іноді навіть революціями. У нас є ризик, що наступна революційна хвиля формується зараз, тому що в центрі вже не питання демократії, а соціальна справедливість. Ось ключова тема, яка підриває мізки і жителям провінції, і містянам, котрі навіть не в змозі оплатити житлово-комунальні послуги.
О. С.: — По-перше, громада якраз має сама брати в руки питання ідентифікації. Ми бачимо ці рухи. Люди самоорганізовуються, займаються пропагандою та публічним лобізмом, в т. ч. у мовному питанні. Це правильно. Але ці процеси штучно гальмуються. Таких людей подають, наче вони з Ку-клукс-клану. В результаті нам потрібно здійснити ротацію правлячого класу, при чому дуже серйозну. І не лише політичну, а й судової системи, тобто, у максимальній кількості сфер життя. Ми зараз багато говоримо про дочасні вибори. Вони потрібні, бо ця Верховна Рада довела свою некомпетентність і неспроможність. Але, з іншого боку, якщо їх проводити за тим самим законом, якщо не буде люстрації виборних посад, то який сенс допускати до виборів людей, котрі голосували за закони 16 січня? Маємо провести реальну люстрацію. Прийняти цивілізований виборчий закон. Люди, котрі вимахували російськими триколорами, закликали Путіна або викрикували антиукраїнські гасла, не мають права ні обирати, ні бути вибраними.

Маргарита Косач, «Вголос»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...