Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Aug. 17, 2018

Гірка прелюдія до 1937-го

Автор:

|

Липень 02, 2015

|

Рубрика:

Гірка прелюдія до 1937-го
Обвинувачені в «шахтинській справі» на процесі в Москві: праворуч — засуджені до смертної кари; людина з документами і людина в окулярах — німці, яких протримали близько року у в'язниці

Обвинувачені в «шахтинській справі» на процесі в Москві: праворуч — засуджені до смертної кари; людина з документами і людина в окулярах — німці, яких протримали близько року у в’язниці

Наприкінці 1920-х більшовицький режим зіштовхнувся з новими викликами у внутрішній та зовнішній політиці. У Кремлі були твердо переконані, що внутрішні проблеми у поєднанні з низкою криз у міжнародних відносинах ослаблюють позиції СРСР, сприяють активізації «контрреволюційних», «шкідницьких» і націоналістичних сил, пожвавлення яких пов’язувалося значною мірою з політикою «коренізації», а отже, «українізації». Тому владна верхівка постановила провести кілька відкритих політичних процесів із метою залякування суспільства, тобто реалізацію політики терору. Боротьба з «українською контрреволюцією» включала посилення репресій проти українських селян і інтелігенції. У травні 1928 року радянські органи державної безпеки провели операцію з арешту понад 100 «шкідників» у вугільній промисловості Донбасу, спрямовану проти дореволюційних технічних кадрів. Ця операція увійшла в історію як «Шахтинська справа». Судовий процес проходив з 18 травня по 6 липня 1928 року в Москві.

Напруга наростає
Уперше про заворушення робітників у місті Шахтах ще в листопаді 1923 року написало видання «Соціалістичний вісник». Шахтарі Власовсько-Парамоновського рудника під керівництвом члена РКП Капустіна заявили про свої права і висунули петицію з 12 пунктів, які містили вимоги щодо покращення умов праці, підвищення зарплати, дотримання техніки безпеки, розвитку самоврядування. Було організовано страйк і маніфестацію. Близько 10 тис. гірників прийшло до будівлі Державного політичного управління (ДПУ), де їх зустрів загін озброєних солдатів. Кількох людей було поранено, про вбитих «Вісник» не повідомляв. Активістів було заарештовано. Про подальшу долю Капустіна нічого не відомо. Заворушення ж стихли після зміни адміністративної приналежності Шахтинської району і що подальшої зміни його керівництва.
Новий сплеск невдоволення припадає на травень 1927 року. Про це свідчить закритий лист заступника секретаря Шахтинський-Донського окружкому Кравцова до ЦК від 20 травня 1927-го. Він писав про зростання заворушень у робітничому середовищі з приводу впровадження нових підвищених норм і знижених розцінок за новим колективним договором, внаслідок якого реальна зарплатня скоротилася майже вдвічі.
ОДПУ потрібно було знайти винних у тому, що соціалістична праця не викликає у гірників належного ентузіазму. Отож уже невдовзі чекісти знайшли «шкідників» на шахтах району. Ними виявилися вітчизняні й іноземні інженери та техніки. Перші арешти відбулися 13—14 червня 1927 р. Після допитів затримання тривали до початку 1928 року. Загалом ОДПУ заарештувало 53 фахівців. На думку слідчих, у Шахтах утворилася доволі масштабна мережа шкідників, що складалася з груп у низці рудоуправлінь Донбасу, правлінні тресту «Донвугілля» та у ВРНГ СРСР (Вища рада народного господарства СРСР Ради Міністрів СРСР — вищий державний орган із управління промисловістю і будівництва у країні. — Авт.)

Спроба боротьби з безгосподарністю?
У записці до голови ВЦСПС М. Томського (котрий пізніше застрелився під загрозою неминучого арешту) нарком військових справ К. Ворошилов писав 2 лютого 1928 року: «Миша, скажи откровенно, не вляпаемся мы при открытии суда в «Шахтинськом деле»? Нет ли перегиба в этом деле местных работников, в частности краевого ОГПУ?» На що Томський відповів: «По шахтинскому и вообще по угольному делу такой опасности нет. Это картина ясная. Главные персонажи в сознании. Мое отношение таково, что не мешало бы еще полдюжины коммунистов посадить».
9 лютого заступник голови ОДПУ Г. Ягода доповів голові РНК О. Рикову (пізніше репресованому) про розкриття потужної контрреволюційної організації, що діяла протягом багатьох років у шахтоуправліннях Шахтинського району і в «Донвугіллі». У записці до членів Політбюро Сталін писав, що «справа може набути цікавого обороту, якщо організувати відповідний судовий розгляд до моменту виборів у Німеччині». Таким чином, справі збиралися надати міжнародного характеру. А щоб показати зв’язок шкідників з іноземним капіталом, Політбюро ЦК ВКП(б) 5 березня постановило арештувати німецьких фахівців, які працювали на шахтах Донбасу.
8 березня ЦК приймає запропонований Й. Сталіним і М. Бухаріним (пізніше репресований) проект звернення до всіх організацій ВКП(б), усіх комуністів-господарників, усіх відповідальних працівників промисловості і професорів, відповідальних працівників ОГПУ «Про економічну контрреволюцію в південних районах вуглепромисловості». Воно багато що пояснює. Передусім, ініціація процесу — це спроба боротьби з безгосподарністю. При збереженні системи управління, що склалася, прийняті урядом економічні методи не могли бути ефективними. Залишалося застосувати репресивні заходи, мобілізувавши країну на індустріалізацію за допомогою залякування.

Правда та міф
Щойно Сталін зробив висновки «про нові форми роботи контрреволюції», як одразу ж органи ОГПУ знайшли підтвердження цього. Водночас «батько всіх народів» не дійшов би таких висновків без доповідних записок на його ім’я з боку органів держбезпеки про контрреволюційну діяльність в СРСР до прочитання цих матеріалів.
Більш ніж за два місяці до завершення слідства і початку суду розгорнулася пропагандистська підготовка показового процесу. У передових статтях «Правды» та «Вестей», у виступі Сталіна на зборах партактиву Москви існування «контрреволюційної організації», «таємної групи» «буржуазних спеців» подавалося як доведений факт. Ці виступи сприймалися всіма як директива. Засідання спеціальної судової комісії Верховного суду СРСР у «шахтинській справі» відбувалися в Колонній залі Будинку Рад з 18 травня по 6 липня 1928-го під головуванням А. Вишинського. Окрім державних обвинувачів (Криленко та Рогинський) участь у них узяло 42 громадських обвинувачі.
Підсудних захищали 15 адвокатів. У залі були присутні делегації трудящих. Процес супроводжувався демонстраціями з гаслами, що вимагали суворого покарання злочинців. На суді дехто з підсудних цілком визнав свою провину, інші — лише частину обвинувачень, треті — їх відкинули. Суд виправдав чотирьох із 53 підсудних, чотирьом призначив заходи покарання умовно. Дев’ятьох осіб засудив до ув’язнення на термін від одного до трьох років. Більшість обвинувачених було засуджено до тривалого ув’язнення від чотирьох до десяти років, 11 осіб — засуджено до розстрілу. Тривалий час країною гуляв міф, що завдяки втручанню доброго Сталіна всіх засуджених помилували. Насправді ж 9 липня 1928 року інженерів Миколу Кржижанівського, Миколу Бояринова, Семена Будного й Адріана Юсевича розстріляли.

Ніякого саботажу не було!
Завдяки «шахтинській справі» периферійне містечко Шахти в Донбасі (у 1920-1924 рр. входило до складу України, зараз належить до Ростовської області Росії) стало відоме на всю країну; слова «шахтинський», «шахтинці» стали прозивними, ними називали людей, які своїми шкідницькими діями не давали справжнім радянським людям побудувати благополучну процвітаючу країну. А сам суд над «шахтинцями» став прологом боротьби зі «шкідниками» у всьому Радянському Союзі. 1928-го були викриті аналогічні «шкідницькі» організації у «Південьсталі», на «Дніпробуді» тощо.
Повністю сфабрикована органами ОДПУ «шахтинська справа» поклала початок масовим репресіям проти технічної еліти. За допомогою «особливо пильних робітників», нагороджених пізніше маузерами, спочатку було заарештовано відносно невелику групу інженерів. А невдовзі на лаві підсудних опинилася чверть усіх інженерів Шахтинського району.
…Наприкінці 2000-х рр. усіх засуджених у цій справі реабілітовано. Як повідомляє Генеральна Прокуратура РФ, 6 липня 1928-го 49 фахівців Донбасу були засуджені до різних мір покарання Верховним судом СРСР під головуванням ректора МДУ Андрія Вишинського. В якості звинувачення фігурувало створення «шкідницьких груп у низці рудоуправлінь Донбасу, правлінні тресту «Донвугілля» і в правлінні ВРНГ СРСР з метою завдавання шкоди радянській владі. Обвинувачення стверджувало, що «оперувало фактами аварій і затоплень на шахтах, а також антирадянських висловлювань ряду осіб». Під час перевірки матеріалів справи комісією з реабілітації при Прокуратурі РФ було виявлено фальсифікація доказових матеріалів і відсутність провини у засуджених.
Член-кореспондент АН СРСР Володимир Грум-Гржимайло, котрий помер 1928 року, у своєму передсмертному листі писав: «Усі знають, що ніякого саботажу не було. Весь галас мав на меті звалити на чужу голову власні помилки і невдачі на промисловому фронті… Їм потрібен був цап-відбувайло, і вони знайшли його в ляльках шахтинської процесу».

Доброслава Хміль

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...