Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Apr. 23, 2018

Євреї та Львів — речі нероздільні

Автор:

|

Вересень 08, 2016

|

Рубрика:

Євреї та Львів — речі нероздільні

Євреї у Львові

Близько шостої вечора приходжу до ресторану «Ратуші», аби підготувати аудиторію до чергової лекції у межах просвітницького проекту «Єврейські дні у Ратуші». На подив організаторів і партнерів, ця серія освітніх заходів виявилася дуже популярною серед львів’ян і туристів. Тож, крім перевірки мікрофонів, кондиціонера та проектора, потрібно було потурбуватися і про те, щоб місця вистачило на всіх — кожну лекцію відвідує 70-100 людей. Саме в момент, коли розставляю стільці, на кілька хвилин заходить мій товариш Ярослав — дещо коротко обміркувати. Оглядає залу і щиро дивується, чому вона така велика: «Невже на ці ваші єврейські штучки приходить так багато людей?» Відповідаю, що так. Ярослав не тямить, «нащо роздувати цю тему». І повторює фразу, відповідати на яку мені доводилося уже багато-багато-багато разів: «Та скільки там тих євреїв!»
Ярослав не знає, що насправді історія євреїв у Львові й історія Львова — речі нероздільні. Я і сам про це не знав ще рік тому, доки мене не запросили попрацювати над промоцією цього проекту. Не знав, приміром, що до Другої світової війни понад 33 % громадян міста були євреями. Вони були містотворчою спільнотою, тими, хто творив обличчя Львова. Незважаючи на популярний серед туристів «єврейський квартал», насправді єврейська громада мешкала всюди. До початку війни тут працювали єврейські підприємства, чувся на вулицях ідиш, вирувало справді багатоманітне життя.
Також Ярослав не знає, що духовне життя єврейської громади вміщалося не лише на кількох квадратних метрах відомої на цілу Європу синагоги «Золота роза». Але ще якихось 70 років тому у Львові діяло кілька десятків синагог різного спрямування. Де вони зараз?
Зрештою, де всі ті 33 % громадян міста, котрі творили та наповнювали його власними неповторними сенсами? Їх більше немає. Їх забрав Голокост. Ні я, ні Ярослав, ні переважна більшість нас із вами не знаємо, що у цьому зараз відкритому до світу Львові діяв величезний концентраційний табір. Перейшовши через який, замовкли понад 300 тис. голосів. Важливо також наголосити, що про цей Янівський табір смерті набагато частіше чомусь згадують провідні західні дослідники, ніж провідні українські.
А що ми знаємо? Десь колись чули про Краківський ринок, майже повністю збудований на місці найстарішого єврейського цвинтаря. Нацисти розпочали нищення єврейських поховань, а радянці доруйнували остаточно. Одні використовували надгробні плити — мацеви — для мощення вулиць, інші клали їх в основу пам’ятників радянським небожителям. Знищили, побудували ринок і думали, що витруть назавжди з пам’яті історію єврейської присутності у Львові.
Коли зараз випадково завести розмову про перенесення ринку та створення меморіального простору на місці, де мала би бути гідно вшанована пам’ять похованих там львів’ян, зіткнешся з непробивним муром. Цей мур вибудуваний із неосвіченості та невігластва. І ще з повної відсутності емпатії. Люди, котрі звикли торгувати м’ясом і секонд-гендом на Краківському, наче глухнуть, почувши цю тему. Важливий факт: нещодавно просто посеред ринку (читай — просто посеред єврейського цвинтаря) відкрили християнську капличку.
Що дозволяє нам будувати сакральні споруди однієї релігійної спільноти на місці, де поховано представників іншої? Чому у нашій свідомості єврей — досі негативний персонаж вертепу чи герой анекдотів? Чому не сусіда? Чому майже десять років у місті успішно працює «жидівська кнайпа», яка паразитує на грубих стереотипах про цю спільноту і попри критику звідусіль не поступається ні на йоту своїми ксенофобськими витівками?
Відповідь проста — незнання, неосвіченість і небажання знати. Ми мовчали і не хотіли знати про це за радянських часів. Обмежилися монументом на проспекті Чорновола в 1990-х, встановленим за ініціативи євреїв. Потім активно формували образ «українського міста Львова», проводячи смолоскипні марші.
«Єврейські дні у Ратуші» відбулися вже вдруге. Лектори та лекторки з цілого світу розповідали всім охочим про різні речі — від образу єврея у міжвоєнній львівській літературі до кривавих погромів у липні 1941-го. Ці лекції викликають гарячі дискусії. І не так важить, які думки там лунають, як те, що на цю тему промовляють вголос.

Володимир Бєглов, Zaxid.net

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...