Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Nov. 21, 2017

Дипломатичні гримаси Кремля відомі з давніх давен

Автор:

|

Серпень 04, 2016

|

Рубрика:

Дипломатичні гримаси Кремля відомі з давніх давен
В'ячеслав Молотов

В’ячеслав Молотов

Першими жертвами радянського нападу 1939 року стали дипломати, котрі представляли Польщу на території Радянського Союзу. Вацлава Ґжибовського, польського посла в Москві, опівночі 17 вересня 1939 року терміново викликали до Народного комісаріату закордонних справ, де Володимир Потьомкін, заступник міністра Молотова, спробував вручити йому радянську ноту з обґрунтуванням атаки Червоної армії. Дипломат відмовився її прийняти, заявивши, що радянська сторона порушила всі міжнародні угоди. Потьомкін зауважив, що немає вже ні польської держави, ні польського уряду, заодно пояснивши п. Ґжибовському, що польські дипломати не мають більше ніякого офіційного рангу і будуть трактуватися як група поляків, що перебуває у Радянському Союзі й яку місцеві суди мають право переслідувати за протиправні дії.
Врозріз із положеннями Женевської конвенції радянське керівництво спробувало перешкодити евакуації дипломатів у Гельсінкі (Фінляндія), а потім заарештувати. Прохання Ауґусто Россо, заступника декана дипломатичного корпусу посла Італії, до В’ячеслава Молотова, залишилися без відповіді. В результаті польських дипломатів вирішив врятувати Фрідріх-Вернер фон дер Шуленбурґ, посол Третього рейху в Москві, котрий змусив радянське керівництво дати їм дозвіл на виїзд.
Однак до цього в СРСР встигли відбутися інші, набагато драматичніші події за участі польських дипломатів. 30 вересня Єжи Матусінського, польського консула в Києві, викликали в місцеве відділення Народного комісаріату закордонних справ. Опівночі він вийшов у супроводі двох своїх шоферів з будівлі польського консульства і зник. Коли про зникнення п. Матусінського дізналися польські дипломати, котрі залишалися в Москві, вони знову звернулися до Ауґусто Россо, а той подався до В’ячеслава Молотова, котрий заявив, що, швидше за все, консул із шоферами втік у якусь сусідню країну.
Не вдалося нічого добитися і герру Шуленбурґу. Влітку 1941 року, коли СРСР став випускати поляків із таборів, генерал Владислав Андерс почав формувати на радянській території польську армію, і в її рядах опинився Анджей Оршинський, колишній шофер консула. Згідно з його свідченнями, даними під присягою польській владі, того дня їх усіх трьох заарештувало НКВС і перевезло на Луб’янку. Оршинського не розстріляли тільки дивом. Польське посольство в Москві ще кілька разів зверталося до радянської влади з приводу зниклого консула Матусинського, але відповідь була одна і та ж: «У нас його немає».
Репресії торкнулися також працівників інших польських дипломатичних представництв у Радянському Союзі. Консульства в Ленінграді заборонили передати будівлю та майно, що перебувало в ньому, наступному консулу, а НКВС силою вигнав звідти персонал. Біля консульства в Мінську був організований мітинґ «протестувальників», у результаті якого демонстранти побили та пограбували польських дипломатів.
Для СРСР Польща, як і міжнародне право не існували. Те, що відбулося з представниками польської держави у вересні 1939 року, було унікальною подією в історії світової дипломатії. Шкода, що в теперішніх польських політиків така коротка пам’ять і вони далі ллють воду на млин Москви.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...