Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Dec. 14, 2017

До 60-річчя покликання УСКТ у Польщі і 25-ліття ОУП

Автор:

|

Червень 16, 2016

|

Рубрика:

До 60-річчя покликання УСКТ у Польщі і 25-ліття ОУП
Володимир Романчук (перший ліворуч) під час «отрясин» першокурсників у ґданській домівці УСКТ

Володимир Романчук (перший ліворуч) під час «отрясин» першокурсників у ґданській домівці УСКТ

Становище, в якому опинилися українці Закерзоння після Другої світової війни, стало для них катастрофою. 4-11 лютого 1945-го у Криму відбулася Ялтинська конференція, за участі переможців у Другій світовій війні — Рузвельта, Черчілля і Сталіна. На ній лідери оприлюднили свої погляди щодо розмежування кордонів у краях, яких торкнулася трагедія війни. За ініціативи цієї трійки відбувся Норенберський процес над воєнними злочинцями, але переможці не передбачила того, що ліквідуючи пекло війни, новий поділ кордонів призведе до нових терпінь і протистоянь.
Українські етнічні землі Закерзоння разом із 832 980 українцями перейшли Польщі, звідти за порозумінням сторін із Польщі до СРСР переселили 482 661 особу, решта залишилася на рідних землях. Щоб очистити етнічну українську територію від корінного населення, підпільні реакційні збройні загони Польщі за допомогою реґулярної армії вели антиукраїнський терор, у результаті якого згинуло 6-8 тис. людей. Катаклізм, який пережили українці, став наслідком жалюгідного польського імперіалізму. І цю жахливу трагедію поглибила акція «Вісла».
Війська, які проводили цю акцію, поводилися, як дика орда. Відтворюючи в пам’яті ці жахливо-варварські події, не знаходжу відповідних слів, за допомогою яких можна б було відтворити незліченні моральні та фізичні муки, які пережили депортовані. Всім депортованим українцям і змішаним родинам під загрозою ув’язнення було суворо заборонено повертатися на рідні землі, а незгодних засадили у в’язницю у Фортоні. Десять років українці у Польщі жили під наглядом спецслужб, позбавлені елементарних громадських прав.
Щойно після смерті Сталіна 1953-го і після ХХ з’їзду КПРС настала певна політична відлига не тільки в СРСР, але у її країнах-сателітах. У березні 1956 року було створено організаційний комітет, який займався підготовкою Українського з’їзду у Варшаві. На чолі тодішнього українського руху стояли комуністи Микола Щирба й Адріян Гожовський. До з’їзду 15 червня 1956-го вийшло перше число тижневика «Наше слово», який виходить і досі.
На території Польщі, де були найбільші поселення українців, провели збори, на яких обрали 241 делегата на з’їзд до Варшави. До Палацу культури і науки, відбувався з’їзд, приїхало 239 делегатів. З боку влади в заході взяли участь міністр освіти Яросінський, віце-міністр внутрішніх справ Шнек, інші державні та партійні діячі. Метою з’їзду було створення Українського суспільно-культурного товариства (УСКТ). Програмну доповідь тоді виголосив Микола Щирба. Делегати, виступаючи на з’їзді, вимагали від влади вирішення болючих для української громади проблем. Передусім домагалися: дозволу на добровільне повернення на рідні землі; гарантування навчання української мови в школах, у яких вчаться українські діти та відкриття середніх шкіл із українською мовою навчання; повернення прав і свобод у виконуванні релігійної практики в греко-католицькому обряді. Крім цього, делегати домагалися видання щоденної української газети, радіопередач і надання можливості посилати українців на навчання та на літні табори в УРСР, а дехто навіть вимагав вільної еміґрацію з Польщі в Україну чи інші краї.
Промовці домагалися скасування декрету уряду від 27 липня 1949-го, який позбавляв українців їхнього прабатьківського майна на рідних землях, а також домагалися, щоб українці мали своїх представників у сеймі й інших структурах влади. Делегати вимагали, щоб новообране правління УСКТ було реальним захисником українського населення у Польщі.
У результаті з’їзд затвердив статут УСКТ, який опрацював Остап Лапський. Обрали Головну управу (ГУ) УСКТ, яку очолив Степан Макух. Заступниками стали Т. Марищук та М. Щирба, головним секретарем — Григорій Боярський, а прес-орган — «Наше слово». Створили воєвідські та повітові управи УСКТ. Незабаром на теренах Польщі було організовано гуртки УСКТ. Допоміжну культурно-освітню роль відгравали українські радіопередачі з Кошаліна, Ольштина, Ряшева та Любліна.
Хоча діяльність УСКТ і перебувала під наглядом спецслужб і польська влада вимагала, та все ж організації вдалося добитися певних успіхів. Українці стали почуватися вільніше. Вони могли легально зустрічатися, з’явилося українське шкільництво, концерти тощо. Масово почали народжуватися аматорські гуртки художньої самодіяльності, хорові, театральні та танцювальні колективи та курси навчання рідної мови.
Міністерство освіти та виховання Польщі прийняло постанову про навчання українській мові. Початкові школи з українською мовою навчання відкрили в різних воєводствах. Учителі української мови навчалися у створеній 1957 року Учительській студії у Щеціні, а також на українській філології при університетах Варшави, Кракова та Любліна. При ГУ УСКТ працював інструктор у справах українського шкільництва, головним завданням котрого було координувати його.
Велику виховну працю провадили театральні та танцювальні колективи, для яких були організовані крайові огляди у Перемишлі, вони виступали там, де жили українці у Польщі. Важливе місце в роботі УСКТ займав чоловічий хор «Журавлі», до організації його доклав чималих зусиль дириґент і композитор Ярослав Полянський.
Колосальним досягненням УСКТ стало заснування українських фестивалів пісні та танцю у Польщі. Перший відбувся 1968-го у Кентшині (Ольштинщина). Наступні проводили в Кошаліні, Варшаві, Сопоті та Перемишлі. Там виступали колективи «Журавлі», «Чайка», «Верховина», «Лемковина», «Ослав’яни», «Черемош», «Свояки», Ансамбль пісні і танцю Загальноосвітнього ліцею № 4 в Ліґниці, «Полонина», «Струмочок», «Мрія», «Думка», «Чумаки», «Білі круки», «Ромен», «Канни», «Іскри-80», «Вітерець», «Сім струн», «Карпати», «Тріо бандуристок», «Веретено», «Аркан» та інші. Однак в останні роки їх перестали проводити систематично.
Не зважаючи на сувору цензуру, велике виховне значення відгравала газета «Наше слово». В часописі забороняли друкувати матеріали патріотичного змісту, але деякі статті все одно підтримували поневолених українців у Польщі. Комуністична номенклатура намагалася закріпити в пресі політику ПОРП та очорнювала патріотичний і визвольні рухи України. Окремі діячі УСКТ обурювалися цим і потрапляли під нагляд спецслужб, декого навіть ув’язнили. У 1956-1990 рр. було репресовано більше 800 українців, частина з них — активісти УСКТ.
10 січня 1960-го у Варшаві відбувся ІІ з’їзд УСКТ, на якому головою ГУ обрали Г. Боярського. На ІІІ з’їзді УСКТ, який відбувся 29 грудня 1963 року у Варшаві, головою обрали К. Лащука, а секретарем — Г. Боярського. 10 грудня 1967-го у Варшаві відбувся ІV з’їзд УСКТ, де головою обрали М. Королька. На V і VI з‘їздах переобрали М. Королька, а на VII з’їзді головою став Є. Кохан, котрий перебував на цій посаді аж до розпуску УСКТ.
Крах імперії СРСР посприяв відновленню демократичних цінностей і в соціалістичному блоці. 1990 року відбувся з’їзд УСКТ, на якому організація отримала нову назву — Об’єднання українців у Польщі (ОУП). Спочатку об’єднанням керувала обрана на з’їзді Головна рада з 38 осіб, а в період між сесіями останньої — ГУ з дев’яти осіб. У цей час стали виникати різні реґіональні та професійні товариства — товариство «Руська бурса» у Горлиці, Товариство розвитку Музею лемківської культури в Зиндрановій, Український народний дім у Перемишлі, загальнопольський молодіжний «Пласт», Спілка юристів, Союз українок, Українське історичне товариство, Союз українців Підляшшя, Спілка українців-політв’язнів сталінського періоду, Українське вчительське товариство, Українське лікарське товариство, Українське християнське братство святого Володимира, Товариство підприємців, Товариство імені Б. Лепкого у Кракові й інші. Також було створено кілька реґіональних і молодіжних часописів.
Важливу роль у національному житті українців Польщі відіграла греко-католицька та православні церкви, з якими ОУП тісно співпрацює. Серед багатьох інших заходів ОУП займається видавничою діяльністю, випускає «Теленовини» на каналі TVP-3, а також співпрацює з Польським радіо. ОУП за традицією УСКТ організовує фестивалі української культури, молодіжні ярмарки та купальські забави.
Із нагоди 25-ліття ОУП, наприкінці листопада 2015 року у Варшаві відбулася урочиста конференція у Варшаві. Про перебіг і конференції в тижневику «Наше слово» за 13 грудня з’явилася стаття Григорія Сподарека. У матеріалі був проаналізована праця ОУП як спадкоємця УСКТ. На конференції був присутній Андрій Дещиця, посол України у Польщі, котрий удостоїв пам’ятними відзнаками голову організації Петра Тиму, секретаря Мирослава Купича, а також Стефанію Лайкош, Катерину Сень, Наталю Кравчук та інших. Зважаючи на прибуття до Польщі великої кількості еміґрантів із України, перед ОУП постає питання, як залучити до співпраці всіх українців, котрі зараз перебувають на території Польщі.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...