Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Feb. 25, 2018

Дім, як грім

Автор:

|

Жовтень 11, 2012

|

Рубрика:

Дім, як грім

У Російській імперії земства — виборні органи місцевого самоврядування — опікувалися життям губернії, зокрема освітою, охороною здоров’я, будівництвом доріг. Раз на рік у земствах відбувалися з’їзди губернських депутатів. У Полтаві наприкінці ХІХ ст. старий будинок губернського земства став затісним. Тож під кінець 1902 року там затвердили представлений земським архітектором Олександром Ширшовим проект нової будівлі.

Ренесанс не годиться!
Спроектований будинок був у стилі французького ренесансу. Але невдовзі Олександр Ширшов розсварився зі своїм начальством і покинув службу. Тоді з Києва запросили модного в той час академіка архітектури Володимира Ніколаєва. Навесні 1903-го проект Ширшова з декорацією переднього фасаду, виконаного Ніколаєвим у французькому стилі, земці показали авторитетному художникові Сергію Васильківському.
«Що ви робите? — обурився той. — Ви – представники однієї з типових українських губерній. У ваших руках є гроші, ви хочете будувати дім, який повинен обслужувати народні потреби — і що ж ви будуєте? Хіба се ратуша, та ще й українська ратуша? Се ж клуб, ”загородній ресторан” — усе, що ви хочете, тільки не ратуша. Навіщо ж будувати таку річ, подивившись на котру, ніхто не скаже, що воно таке? А де ж ви діли історію України, її художню творчість, яку іменно тут, на широкому масштабі, і можна було би проявити в повній силі?»

«Симпатична ідея»
Тим часом робітники розібрали старий земський будинок, вирили котлован під фундамент і звели стіни до рівня підвіконь першого поверху. Але на початку літа 1903-го будівництво призупинили. На сторінках місцевої газети ”Полтавский вестник” розгорнулося обговорення проекту. У червні в цьому ж часописі один із дописувачів порадив оформити фасад ”у стилі південноруської творчості”. На це чорносотенна газета ”Киевлянин” глузливо відгукнулася, що відомий лише один зразок українського архітектурного стилю — солом’яний курінь на баштані.
Та керівників Полтавського губернського земства ця ідея зацікавила. До художника з Миргорода Опанаса Сластьона, який також гаряче відстоював у пресі український стиль земства, через газету ”Полтавский вестник” звернувся голова будівельної комісії земської управи, повідомивши, що на 23 червня призначено засідання комісії, яка розглядатиме проекти фасаду земського будинку. Він просив Сластьона, щоби той представив до того часу в губернську управу «свої накреслення» й конкретно виразив у них «симпатичну ідею, так гаряче Вами підтримувану». Сластьон відписує: ”Я бачив у Харкові, в одного талановитого художника-архітектора, приготовлений до 23 червня цілий складний проект у південноруському стилі”.

Дискусії довкола ратуші
Цим архітектором виявився 30-річний Василь Кричевський. У стислий термін він створює ескіз оформлення фасаду й подає на конкурс у Полтаві. Крім нього там розглядають іще сім проектів. ”Горлаті люди були проти проекту в українському стилі, але коли пішло на критику та спор, то я побачив, що дехто вагається сюди й туди, — писав у листі до письменника Бориса Грінченка через три дні після конкурсу Опанас Сластьон. — Даючи свої пояснення, я почав гаряче боронить проект пана Кричевського, і після трьох годин колотнечі назначили голосування. На велике чудо вийшло, що вісім голосів були за проект і тільки два проти єго!”
Дах будинку мав бути високим, як у класичних українських хатах, і критим полив’яною зелено-блакитною черепицею. Для зовнішніх стін потрібна була спеціальна облицювальна цегла з оздобленням кольоровими візерунками. У Російській імперії не виготовляли ані такої черепиці, ані цегли. Везти ж її з-за кордону було надто дорого. Проблему допоміг вирішити кераміст Петро Ваулін, що працював викладачем Миргородської художньо-промислової школи. Під його керівництвом у Опішному для земського будинку виготовили 24 458 полив’яних плиток для інтер’єрів, 15 майолікових (глазурованих) гербів повітів Полтавщини, які розмістили на фасаді, а також 12 майолікових панно. Майстри черепичного заводу в Малих Будищах виробили 70 тис. одиниць черепиці. Колишні вихованці Миргородської художньо-промислової школи в Опішному відлили 39 тис. плиток білого, синього та зеленого кольорів для сіней, вестибюля й зали для загальних засідань.

Для прославлення української історії
Земський будинок у Полтаві освятили 14 жовтня 1908 року, на свято Покрови. ”Усередині будівлі немає одного місця на стіні, на стелі — де би не красувався чудовий український орнамент, намальований або вирізаний, — захоплювався дописувач тогочасного часопису ”Рідний край” після відкриття споруди. — Усе, що тілько є в тому будинкові, — починаючи від дробних річей, якоїсь малої мисочки, і до самих найбільших, — має на собі виразну ознаку українського мистецтва”.
«Дім, як грім!» — вигукнув художник Сергій Васильківський, що брав участь у його оздобленні.
…Розповідають, що влітку 1909-го до Полтави на святкування 200-річчя перемоги над шведами прибув імператор Микола II. Обабіч вулиць, якими він мав проїхати за заздалегідь визначеним маршрутом, поставили святково вбраних городян. Цар виявив бажання оглянути нову будівлю Полтавського земства, споруджену в українському стилі за рік до того. Затримав погляд на гербах повітів Полтавщини, якими був оздоблений фасад. Уважно читав написи під ними й заявив невдоволено: «Стиль дома исполнен как бы для прославления малороссов и их истории, что крайне недопустимо и вредно для государства».
Для «государства» російського воно, звісно, «вредно», а для нас, українців, – у сам раз. Хіба ні?..

 Доброслава Хміль

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...