Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Aug. 23, 2017

Де львів’яни скуповувалися сторіччя тому

Автор:

|

Травень 12, 2016

|

Рубрика:

Де львів’яни скуповувалися сторіччя тому

Із розвитком ринкових відносин і загальним поступом суспільства проблема доступності найрізноманітніших товарів відпала. Тепер численні торгові центри, супермаркети та, звісно, ринки можуть запропонувати покупцям будь-який асортимент товару. Головне зараз — мати гроші на придбання цього товару. Однак, торгові центри та супермаркети з’явилися порівняно недавно. А от впродовж довгих століть основними місцями для купівлі у Львові були базари, одні з яких уже й забуті в історії, а інші збереглися до наших днів.

Стихійний ринок на площі Сольських. Фото 1910 року

Стихійний ринок на площі Сольських. Фото 1910 року

Одним із найдавніших львівських ринків був базар на площі Ринок. У принципі, сама ж назва цієї локації вказує на призначення площі. Цікаво, що судячи з давніх світлин базар на площі ринок мав різне місце розташування. Зокрема, фото засвідчують його локацію з південного, північного та західного боків площі. Однак, сама торгівля на цьому ринку мала певні суворі обмеження. Зокрема, торгувати тут дозволялося виключно фруктами, овочами, молочними продуктами та квітами. Однак уже під час Другої світової війни базар на площі Ринок припинив своє існування, а після війни радянська влада не відновлювала його діяльність. Щоправда, тепер на площі Ринок на час свят таки виставляють ятки.
Ще один давній ринок існував колись на вулиці Тершаківців. Про це, зокрема, свідчать давні назви цієї території, такі як «песій ринок», «торговиця будівельного дерева», «фімарк», що в перекладі з німецької означає «скотний ринок». На світлинах початку XX ст. по правому боці вулиці, за дерев’яною огорожею, помітні торгові ятки. Після Другої світової війни ринок тут проіснував до кінця 1960-х рр., поки на його місці не збудували житловий багатоповерховий будинок.
Доволі давнім можна вважати Краківський ринок, що існував колись при площі Краківський, яку тепер назвали площею Ярослава Осмомисла. Хоча площа адміністративно була оформлена лиш у першій половині XIX ст., ринок на ній з’явився набагато раніше. Цьому сприяло розташування цієї території на перетині двох основних магістральних вулиць — Городоцької та Жовківської (тепер — Богдана Хмельницького). Зовсім нового вигляду ринок на цій площі отримав 1876-го. Тоді віденська фірма «Енд і Горн» збудувала великий павільйон зі заліза та цегли на мурованому фундаменті, покритий хвилястим оцинкованим залізом. Базар був обладнаний асфальтовими хідниками, вентиляцією, мав 76 крамниць (оренда яких розігрувалася жеребкуванням) для різників, круп’ярів, пекарів, для продажу молочних виробів та овочів. Будова цього взірцевого ринку разом із відновленням після пожежі 1894 року коштувала 63544 злотих. У ході Другої світової війни Кракідали, як у народі називали ринок, припинили своє існування, а після війни остаточно був закритий радянською владою. Хоча зараз у цьому місці існує ринок «Добробут», однак історичного зв’язку з давнім Краківським ринком він жодного не має, бо був відкритий аж наприкінці 1990-х рр.
Поруч із давнім Краківським ринком упродовж довгої історії міста діяло кілька стихійних ринків, які, не будучи впорядкованими та розмежованими, зливалися в єдиний стихійний ринок. Розташовувався цей стихійний ринок на значній території від площі Св. Теодора аж до вулиці Куліша. Його частиною був ринок на площі Сольських, або так званий Зерновий ринок, що розташовувався за театром Скарбека, на землях, що належали родині Сольських. Відомо, що у 1807-1810 рр. тут збудували міську скотобійню та розмістили ринок дерева. Однак уже 1862-го власником цих земель став магістрат. На ринку почали торгувати зерном, м’ясом, птицею, рибою, залізом і старими речами. 1892 року з’являється офіційна назва ринку — Торговиця зерна. Після Другої світової війни стихійний ринок проіснував ще кілька років і припинив своє існування. На ділянці, яку він займав, тепер проходить проспект Чорновола та розташований готель «Львів». Про ринок, що колись тут існував, нагадує лиш невеличка площа, яка має спадкову назву Зернова.

Новозбудований Галицький ринок біля площі Галицької. Фото 1892 року

Новозбудований Галицький ринок біля площі Галицької. Фото 1892 року

Зовсім не стихійною була поява Галицького ринку. 1891-го ґміна Львова з метою влаштування міського ринку спеціально закупила земельні ділянки на межі площі Бернардинської та площі Галицької. Частину земель було викуплено у власників палацу Бесядецьких, котрим заплатили 87 тис. злотих. Ще одну ділянку за 10 тис. злотих придбали у п. Саврацького. Й уже наступного року відбулося спорудження самого ринку, яке виконала віденська фірма «Енд і Горн», та сама, що будувала Краківський ринок. Для потреб ринку було зведено великий павільйон, покритий хвилястим оцинкованим дахом. Потреби покупців могли задовольнити 50 крамниць, 60 відділів для різників і м’ясників, 54 ятки для продажу бакалії, два склади для м’яса. На ринку функціонували навіть шість туалетів із проточною водою.
Спорудження Галицького ринку, без урахування земельних ділянок, коштувала місту 79 387 злотих. Будучи збудованим понад століття тому, цей ринок зберігся і до наших днів. У 1990-х рр., щоправда, були плани щодо його знесення, але місцева громада не дала це зробити.
Достеменно не відомо, коли ж розпочинає свою історію Личаківський ринок, що на пл. Св. Антонія. Очевидно, як місце стихійної торгівлі ця територія використовувалася впродовж багатьох століть. Проте, більш-менш впорядкований ринок виникає тут лише у XIX ст. Збереглися й імена його давніх власників. Відомо, наприклад, що 1871 року ринком володіли Леон і Франциска Гьофліхи. Личаківський ринок був одним із найголовніших пунктів цілого передмістя. Його спеціалізацією була гуртова та роздрібна торгівля крупами та борошном, над чим трудилися мешканці Личакова. Ринок мав 80 постійних столів для продажу та 180 тимчасових місць. Постійні столи мали комерсантів, котрі орендували їх і щомісячно оплачували. Натомість, непостійні місця брали ті, хто торгував нерегулярно, і тому платили за них більше. При торгівлі споживчими товарами плата складала 1 злотий за 1 кв. м. Безпосередні виробники нічого не платили, але серед гендлярів було багато селян-скупників товару в селі. 1916-го ринок перестав бути приватною власністю та перейшов до громади міста, яка вже 1920-х рр. планувала його перебудувати у критий ринок. Був навіть розроблений проект, за яким передбачалося спорудження торгової зали зі скляним дахом. Однак ці проекти так і не були втілені.
За радянських часів Личаківський ринок був перейменований на Винниківський. У 1970-х рр. була здійснена його реконструкція. Саме тоді і з’явилося мозаїчне панно, яке досі можна побачити біля головного входу в ринок.

Стрийський ринок

Стрийський ринок на межі вул. Шота Руставелі та Стрийської. Фото 1928-1929 рр

Стрийський ринок, що розташований тепер на межі вулиць Шота Руставелі та Стрийської, бере свій початок також ще з австрійських часів. Однак, він є значно молодшим за інші львівські базари. Перша торгівля в цьому місці розпочалася на початку XX ст. За польських часів тут уже були впорядковані торгові ятки. Однак офіційною датою заснування ринку вважають 1947 рік, тобто коли вже за радянської влади тут було зведено впорядкований критий ринок.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...