Новини для українців всього свту

Saturday, Jun. 6, 2020

Бараки пересильної тюрми стали музеєм

Автор:

|

Квітень 15, 2020

|

Рубрика:

Бараки пересильної тюрми стали музеєм
Останки в’язнів Пересильної тюрми № 25, знайдені 2015 року

Для мене став несподіванкою лист зі Львова: «Мене звати Христина Рутар, я працюю у Меморіальному музеї тоталітарних режимів «Територія терору» у Львові та є координаторкою усноісторичного проєкту #непочуті. Наша команда буде дуже вдячна, якщо б ви погодилися з нами на розмову через Skype або будь-яким іншим способом, який підходить вам. Ми б точно хотіли записати нашу зустріч, та щоб Ви поділились своїм досвідом пережиття війни та про Вашу матір». Це було зворушливо. Моя покійна мама Валентина Ченцова, українська вчителька і письменниця, була ув’язнена 1944-го на десять літ за вірш про Україну. Я перебував у спеціальному дитячому будинку ім. Сталіна. За німців мама рятувала єврейських дітей і визнана Праведницею серед народів світу.
Мене зацікавила історія незвичайного музею і я хочу поділитися нею з читачами. Про музей розповіла його директорка Ольга Гончар. Ідея створення у Львові Меморіального музею тоталітарних режимів «Територія терору» виникла 2010-го внаслідок осмислення складного історичного спадку, який ми отримали після Другої світової війни та розпаду тоталітарного СРСР. Пріоритетами музею є дослідження історії політичних, соціальних, етнічних і релігійних репресій тоталітарних режимів проти населення, що жило на території України. Тоталітарні режими залишили відкриту рану в історії Львова. Тюрми «Бриґідки», «На Лонцького», Замарстинівська, львівське ґетто, пересильна тюрма № 25. Музей «Територія терору» створили на місці, де колись були розташовані пересильна тюрма № 25 (1944-1955), а перед цим — львівське ґетто (1941-1943).
Ґетто у Львові було одним із найбільших у Східній Європі. У дільниці, де до цього мешкало 25 тис. осіб, окупаційна адміністрація переселила понад 136 тис. львівських євреїв і біженців із Польщі. Впродовж двох років нацистської окупації у львівському ґетто та Янівському концтаборі знищили понад 250 тис. людей.
Пересильну тюрму № 25 створила вже радянська окупаційна влада 1944 року. За десять літ її функціонування до таборів ГУЛАГу етапували понад 500 тис. в’язнів.
На території музейного комплексу відтворені два бараки, сторожові вежі, загородження з колючого дроту й інші тогочасні об’єкти. Тюрма була огороджена цегляним і дерев’яним парканом заввишки 3 м. По периметру були розміщені сторожові вежі, територію охороняли конвоїри з собаками. У тюрмі було 30 солдатів охорони, 80 наглядачів, 43 вільнонайманих працівників і 56 офіцерів.
У тісних бараках могли перебувати одночасно до 60 в’язнів. Фізіологічні потреби люди справляли у камерах або на коридорах, де стояли відра. Були випадки самогубства в’язнів та вбивства конвоєм при спробах втечі. Через нелюдські умови утримання виникали заворушення. Зокрема, 22 травня 1949-го відбулося повстання політичних в’язнів. 4 червня 1955 року пересильну тюрму ліквідували, а на її території облаштували обласну лікарню для інвалідів війни.
Упродовж тривалого часу голоси свідків нацистського та радянського насильств залишалися непочутими. Тепер їхні оповіді — важливе джерело для усвідомлення травматичного минулого. Так народився проєкт #непочуті. Музей прагне зберегти спогади безпосередніх очевидців подій 1930-1950-х рр., аби вони своїми голосами оповістили про трагічні сторінки історії наступним поколінням. До проєкту можна зголошуватися за електронною адресою: territoryterror@gmail.com або телефоном: +380-32-261-0189. Координатор проєкту — Христина Рутар, асистент професора Українського католицького університету.

Ларіон Костенко

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply