Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, May. 26, 2018

75 років із часів «великого терору»

Автор:

|

Липень 23, 2015

|

Рубрика:

75 років із часів «великого терору»

Перепис населення в СРСР

У липні виповнилося 75 років із моменту прийняття одного з найстрашніших рішень большевицької влади — наказу про масове знищення громадян СРСР. Цей наказ був реакцією на результати всесоюзного перепису, проведеного 6 січня 1937-го, відомого зараз як «розстріляний», позаяк його дані були засекречені до самого кінця комуністичного режиму, а статистики, котрі його організували, були за розпорядженням Сталіна знищені.

Розстріляний перепис
Перший всесоюзний перепис населення проходив у грудні 1926 року і був здійснений на дуже високому професійному рівні. Його результати, опубліковані в 55 томах, стали вельми докладною картиною російського суспільства епохи НЕПу. Нову перепис хотіли провести через п’ять років, але уряд СРСР кілька разів переносив дату. Чому?
Влада знала, чого насправді вартувала Росії колективізація, скільки мільйонів людей забрав Голодомор в Україні та насильницькі переміщення «залишенцев» у місця, погано пристосовані для людського існування. Вони знали статистику смертей і спаду населення, приховували від громадян реальний рівень життя й освіти, але не знали напевно, що думають насправді десятки мільйонів людей, котрі позбулися рідних і близьких, майна і дому, улюбленої справи та свободи совісті.
5 грудня 1936-го в СРСР була прийнята нова, «сталінська» Конституція, яка зробила всіх жителів країни повноправними громадянами. Конституція, що гарантувала народові всі прийняті в світі демократичні права та свободи, була грандіозною фікцією. Радянська влада привчала громадян погоджуватися на брехню, жити в брехні та брехати, щоб вижити. Так мала остаточно створитися нова радянська людина епохи перемог в одній країні соціалізму.
Після прийняття нової Конституції Сталін і Політбюро вирішили, що відкладати перепис не слід. Час дізнатися, хто готовий будувати соціалізм в СРСР, а хто — ні. Хто насправді — вірний сталінець, а хто — ворог радянського стилю життя. Дату перепису призначили на 6 січня 1937 року, тобто на сам святвечір.

55 млн не злякалися
Масовість позитивної відповіді на запитання про ставлення до віри свідчить не тільки про поширеність «релігійних переконань». У конкретній ситуації большевицької Росії вона ясно свідчила про те, що сила віри була у більшості людей на момент перепису настільки інтенсивною, що вони воліли краще потрапити в лапи катів, ніж прогнівити Бога відступництвом.
Більше того, можна припустити, що свідомо віруючих людей 1937 року було значно більше, ніж 1917-го. Втративши гостроту моральності в передреволюційні та революційні роки і тому спокусившись на обіцянки революціонерів народ Росії після двох десятиліть майже безперервних страждань прозрів духовно. 55 млн громадян СРСР не злякалися катівень і плахи. Це — приголомшливий факт.
Більшовики були вражені. Сталін наказав підсумки перепису оголосити «дефектними» та приховати, а її організаторів розстріляти як шкідників. 20 травня 1937-го Маленков послав Сталіну записку з пропозицією остаточно розібратися з Церквою. 26 травня Сталін розіслав записку Маленкова членам Політбюро. 2 липня 1937-го Політбюро одноголосно приймає рішення про проведення широких репресій.
Подібно до того, як нацисти бажали «остаточно вирішити єврейське питання», комуністи остаточно вирішували питання релігійне. Політбюро приймає рішення знищити віруючих фізично. Серед православного духовенства було 1937 року заарештовано 136,9 тис. осіб, з них убито — 85,3 тис.; 1938-го заарештували 28,3 тис., із них убили — 21,5 тис.; 1939-го заарештували 1,5 тис., убили — 900; 1940-го заарештували 5,1 тис., убили 1,1 тис.; 1941-го заарештували 4 тис., убили — 1918. Пізніше знищили навіть цілу Церкву — греко-католицьку.
Політика комуністичного режиму цього періоду цілком підходить під визначення релігійного ґеноциду. Духовенство знищувалося цілими єпархіями. Водночас закривалися храми — від існуючих на території захопленої більшовиками Росії 1928 року 25 тис. православних храмів до 1939-го залишилося 1277. Переслідувань зазнали і мусульмани: з 12 тис. існуючих до революції мечетей більше 10 тис. було закрито, мулл прирівнювали до куркулів і репресували. У Бурятії та Калмикії, а заодно і в «народних» Монголії та Туві майже повністю було знищено буддійське чернецтво, а монастирі спалені вщент.

Ґеноцид власного народу та «чужаків»
Удар сталінського терору був спрямований і проти «проявів духовної непокори» населення загалом. Громадян заарештовували за так звані побутові злочини — «розкрадання соціалістичної власності», «прогули», за антирадянські розмови й анекдоти, а також за рознарядкою за будь-які уявні злочини і «просто» як представників «соціально небезпечних елементів» — заможних торговців, багатих хліборобів, земських та інших громадських діячів.
Пік репресій припав на період із серпня 1937-го по листопад 1938 року. Терор наростав поступово з 1928-го, посилився після вбивства Кірова, але недостатньо, на думку Сталіна, котрий заявив, що Ягода відстає на чотири роки. Диктатор свого пахолка змістив і восени 1936-го призначив наркомом внутрішніх справ Єжова.
30 липня 1937 року Єжов підписав наказ про початок масової репресивної операції «проти залишків ворожих класів». За неповні два роки було заарештовано 1 575 259 людей і 681 692 — убито.
Особливу групу з чверті мільйона осіб склали жертви так званих національних списків — корейці, поляки, латиші, фіни, німці, румуни, китайці та представники інших народів, які мали свої національні держави. Їх звинувачували в шпигунстві на користь історичної батьківщини, арештовували й убивали. Масовий терор щодо поляків регулювався спеціальним наказом від 11 серпня 1937 року. Виконуючи його, вбили близько 110 тис. поляків, котрі проживали в СРСР.
Загалом у 1929-1953 рр. за звинуваченням у контрреволюції було вбито 883 тис. людей. Сюди не входять засуджені з інших, не контрреволюційних справ, і вбивства без формального осуду, такі як при «розвантаження» таборів у 1937-1938 рр., коли було знищено близько 300 тис. людей.
Крім того, були масові вбивства в’язнів при евакуації тюрем перед приходом німців 1941-го, розстріли на фронті під час війни, що перевищили 100 тис. осіб, і загибель людей при депортації цілих народів, наприклад, кримських татар. Число убитих більшовиками після закінчення Громадянської війни набагато перевищує 1,3 млн.
Із першого по останній день «Великого терору» Сталін повністю контролював ситуацію. Після півтора року безприкладного за своєю масовістю знищення людей вождь раптом оголосив чергове «запаморочення від успіхів». Великий терор був припинений в один день постановою «Про арешти, прокурорський нагляд і ведення слідства», затвердженому на Політбюро 17 листопада 1938-го. В усіх «перегинах» був звинувачений Єжов, а новим наркомом у листопаді 1938 року призначили Берію. Він оголосив обмежену амністію, пом’якшив табірний режим і збільшив пайки. Єжов і його команда були знищені в лютому 1940-го.

М’ясорубка для людей
У багатьох загиблих зовсім немає могил. У Краснодарі в будівлі НКВС стояла м’ясорубка, яка молола трупи розстріляних і спускала їх у каналізацію. За німецької окупації її показували іноземним журналістам, і про неї чудово знала вся російська еміґрація. Є фотографія подібної машини, якою користувалися німці під Вінницею при «утилізації» останків радянських солдатів 1941 року. Можливо, це був трофейний екземпляр.
Навіть у радянському посольстві в Парижі були камери, де працівники ОГПУ катували й убивали викрадених у Франції людей. Коли німці, після нападу на СРСР, опечатали будівлю посольства, воно було обстежене співробітниками управління розвідки та контррозвідки Верховного головнокомандування Вермахту. У липні 1941-го адмірал Канаріс, начальник управління, представив таємну доповідь про огляд будівлі радянського посольства в Парижі. Згідно з нею, «один бічний флігель радянського посольства був обладнаний під центр із пристосуваннями для тортур, екзекуцій і для усунення трупів».
Сумарне число жертв сталінських репресій склало 50 114 267 осіб: сюди входять заарештовані та відпущені, засуджені до тюремних і табірних термінів, розкуркулені, заслані, виселені й убиті. Число 50 млн містить також повторні арешти одних і тих же осіб, і в цьому сенсі вона перебільшена. З іншого боку, в неї не входять жертви голоду. Приблизно можна сказати, що один із шести людей, котрі жили в сталінський час у СРСР, постраждав від репресій.
Терор 1937-1938 рр. залишив у російському народі інерцію страху, що визначила психічний стан країни на багато десятиліть. Він домінує зараз у путінській Росії, а сам Путін мріє встановити в своїй державі режим, ще кривавіший за сталінський.

Андрій Зубов, «Нова газета»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...