Новини для українців всього свту

Saturday, Jul. 20, 2019

65 років тому!

Автор:

|

Липень 18, 2013

|

Рубрика:

65 років тому!

Цьогоріч виповнюється 65 років від часу створення так званої ДП Олімпіади в Німеччині. Після Другої світової війни в таборах переселенців на теренах Німеччини й Австрії опинилося близько 1, 2 млн людей, серед них — понад 200 тис. українців. Більшість із них жила там із 1945-го по 1949 рік.

У травні 1948-го Українська рада фізичної культури з осідком у переселенчому таборі в західнонімецькому місті Авґсбурзі в порозумінні зі спортивними організаціями інших національностей провела «ДП Олімпіаду». У футбольному турнірі взяли участь команди вихідців з України, Польщі, Угорщини, Югославії та Литви.
Рада фізичної культури, яку очолював тоді Іван Красник, покликала на збір найкращих наших футболістів. Тренером збірної став Володимир Кобзяр, який уславився своїми виступами за клуби «Русь» (Ужгород), «Україна» (Львів), «Січ» (Реґенсбурґ) й «УСК» (Нью-Йорк). Він загинув 15 серпня 1977 року внаслідок автокатастрофи поблизу своєї оселі «Кобзярівки» в горах Гантер (США).
Тренувальною футбольною базою став табір Ґанґгоферзідлунґ у Реґензбурзі. Після кількох тренувальних поєдинків спортовці приступили до олімпійських змагань із вислідами: Україна — Югославія — 5:1, Україна — Угорщина — 5:1, Україна — Польща — 1:1, Україна — Литва — 4:4.
Оскільки українська, польська й литовська дружини втратили по два очки, то турнірний комітет «ДП Олімпіади» призначив додаткові ігри, що мали остаточно вирішити долю золотих медалей. Зустрічі в цій додатковій серії відбулися 12 і 13 листопада на мюнхенському стадіоні «Гохшульплац». У тих важливих змаганнях збірна України з однаковим рахунком — 5:1 — перемогла своїх суперників із Польщі та Литви й здобула звання чемпіона.
У складі репрезентації України виступали: Микола Касіян, Любомир Стасюк, Станислав Ходань, Микола Дейчаківський, Іван Медведчук, Стефан Лютак, Ростислав Маркевич, Володимир Закалужний, Володимир Кобзяр, Володимир Гарасим і Богдан Савка. У зустрічі з литовцями травмованого Миколу Дейчаківського заступив Богдан Кутний.
Так, це був справжній тріумф українського футболу на чужині! У тих двох вирішальних змаганнях Ростислав Маркевич забив чотири голи, Володимир Закалужний — три, Володимир Кобзяр — два, а Стефан Лютак — один.
Після змагань преса писала: «Футболістам, що перемогли югославів, угорців, поляків і литовців, що в шістьох важких змаганнях здобули для нас золоту медалю «ДП Олімпіяди», складаємо від імени всієї української спортової громади нашу подяку. Вони виконали своє завдання. Кожний з нас, змагунів, здавав собі справу, що він репрезентує Україну на чужині і захищає добре ім’я спортсмена під блакитно-жовтим прапором. Не забуду, як перед змаганням із Польщею, в часі церемонії, лунали мельодії гимнів України й Польщі. Ми стояли струнко, але в очах пробивалися сльози і в думці жевріло: «Чому саме тут, а не в Києві?»
На закінчення цього короткого спомину хочу від нас уже тільки трьох з тієї славної одинадцятки — Володимира Закалужного, Ростислава Маркевича й Миколи Касіяна — побажати футболістам у тепер уже незалежній Україні, щоб і вони так гордо несли прапор українського спорту, як ми 65 років тому на чужині. Щасти вам!

Микола Касіян

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...