Новини для українців всього свту

Thursday, Oct. 17, 2019

15 головних міфів російської історії-2

Автор:

|

Березень 27, 2014

|

Рубрика:

15 головних міфів російської історії-2

Міф 7: «Росія зібрала землі України». Від Сяну до Дону – так вимагали Винниченко й Грушевський у тимчасового уряду Керенського: закріплення меж українських земель саме за етно-географічним принципом. Але це було неможливо, бо поставало запитання: “А де ж тоді власне історичні етно- географічні землі росіян?” А відповіді на нього не існує. Дуже часто можна почути ще один міф про те, що Росія зібрала українські землі для України. Можливо, та й то – частково. За що ж Україна повинна бути вдячна? За те, що було подаровано полякам Холмщину та Підляшшя? Чи за те, що зникли мільйони українців Курська, Воронежа, Кубані, Рязанщини, Курщини, частини Смоленщини, Брянщини, Орловщини? Ці території мали велике українське населення. За переписом у Росії 1926 року, на цих землях проживало понад 2,2 млн етнічних українців. Але вже 1939-го згадуються лише тисячі. Та що там казати, процес триває й сьогодні: за переписом 1989 року, у Росії було 4,3 млн українців, а перепис 2001-го подає дані про 2,4 млн українців. Ось так…

Міф 8: «Україна — окраїна, а слово придумали в ХІХ столітті». Якщо йти за логікою, то «міліція» походить не від грецького слова, а від словосполучення “милі обличчя” (рос. милые лица), а “Росія” від слова “розсіяти”. Утім, тут як у тій опері – “кому що хочеться, той те й чує”. Варто лишень розгорнути європейські мапи XVI-XIX століть і переконатися, що слово “Україна” як позначення земель і країни давно відоме в Європі.
Почитайте, наприклад, Боплана (уже йому можна довіряти!), який у XVIІ ст. сам побував на українській землі й називав її на своїй карті не інакше, як “Україна – земля козаків”, тому що так себе й свою землю йменував народ України ще задовго до появи Боплана в Україні. І навпаки, ті ж європейські мапи XVI-XIX століть зображують Московію як частину Великої Татарії. Це – факти, з якими складно сперечатися…

Міф 9: “Давньоруські билини”. Існує міф про те, що це – билини ХІ-ХІІІ століть, нібито записані в центральній європейській і північній частинах Росії. Почнімо з того, що в північній частині Росії навіть XV-XVI століттях мало хто розмовляв зрозумілою російською мовою – там проживали зовсім інші народи. Насправді всі билини написані й записані в XVIІІ-ХІХ століттях, причому адаптовані для масового «народного» читання на усередненій великоросійській говірці.
Цікавий приклад «істинно російської» казки – «Колобок»: у російській мові навіть слова «коло» немає, зате є в українській. І тільки в такому випадку відразу стає зрозумілим сам персонаж цієї казки. Цікавий і Пушкін. Руслан у нього – це російський(!) витязь. Із таким же успіхом «російський витязь» міг носити ім’я Аслан або Нурсултан. І це б не викликало запитань у сучасників Пушкіна. Це не змушує сумніватися Пушкіна, це – нормально, він веде мову саме про російського(!) витязя. І це правда – саме такими часто й були ті, кого називали в Московському князівстві російськими витязями. Кирюші Міненбаєву (Кирило Мінін ) поставили пам’ятник – разом із Пожарським – як істинно «російській» особистості.

Міф 10: ” Возз’єднання України та Росії”. Як міг бути загублений договір – документ такої величезної ваги? Залишилися тільки копії. Ну а коли немає оригіналу, то й дитині зрозуміло, що можна розповідати будь-які казки та створювати чергові легенди і міфи про “возз’єднання”. Ніякого “возз’єднання” не було, був військовий і релігійний союз. А Московія пізніше, зневаживши всі умови договору, просто-на-просто захопила владу.

Міф 11: “Волга — російська ріка”. Історично Поволжя — це татарське ханство й батьківщина волзьких булгар, які мали там свою державу задовго до появи Москви й сформування так званих росіян. Остаточне підкорення Поволжя відбувається тільки у XVIІІ-ХІХ ст. Причому й сьогодні 60 % жителів Поволжя – це «місяцелике» населення, далеко не з руським розрізом очей, яке в більшості сповідує іслам.

Міф 12: «Росіяни і Росія». Цікаво хто з мері, весі, мордви, вепсів, комі, удмуртів, перм’яків, мещери, чуді й інших народів, які населяли більшу частину Росії в середньовіччі, вважав себе за росіянина або говорив російською мовою? Ніхто. Може, неодноразово насильно хрещені татари Казані, Поволжя, Сибіру були росіянами? Теж ні.
То де ж ті «споконвічні російські землі»? Де канонічна Росія? Її немає. А може, ці землі лежать навколо Москви? Можливо. Росією всілякі «вчені» жириновські та леонтьєви називають і Україну, і Білорусь, але й Комі, Бурятію та Якутію теж вважають Росією. Парадокс? Виходить, що Росії немає.
А де ж, власне, сама Росія? Де її, так би мовити, «російське серце»? Де її етно-географічна батьківщина? У Києві? Смішно… і сумно водночас, тому що це – неправда. Чому неможливо показати на мапі, де ж саме лежить споконвічна етнокультурна земля росіян? Бо такої землі немає.
Можливо, хтось скаже, що Новгород, Суздаль, Ростов дали життя Московії та Росії, що після Києва туди «переїхала» Русь. Але ж це – відверта брехня, міф створений імперськими «істориками» в ХІХ столітті. Новгород і Суздаль стають частиною Московії тільки за Івана Грозного, після розгрому й розграбування. А доти вони вважалися окремими князівствами, зі своїми життєвими устроями, специфічною мовою, культурою й менталітетом, який відрізнявся від московського.
А якщо відкинути всю цю «великоруську» шовіністичну маячню?.. Спробуймо поглянути прямо й реально: хто де жив і на якій землі? Що побачимо? А ось що.
1. Мері, весі, мурома, вепси тощо – НЕ Русь. Ці народи жили на своїх землях у VIІІ-Х століттях, жили й у ХІІ-ХІV, але нині їх там уже НЕМАЄ, бо всі вони в ХV-ХVІ століттях і пізніше стали «росіянами».
2. Кривичі, дреговичі, сіверці, поляни – Русь; пізніше всі вони – народ руський, мова руська, землі руські – себе русинами називали й ТАМ, де жили в ІХ-Х століттях, ЖИВУТЬ І СЬОГОДНІ, у ХХІ столітті, – і сьогодні називаються українцями та білорусами.
Новгород і Суздаль були захоплені й фактично знищені, вольності і порядки, що існували в них, були заборонені спеціальними указами Московських князів. Знать і купців або просто вбивали, або змушували переїжджати в Москву. Дике Московське царство формувалося вогнем і мечем, жило війнами.
Війни й були тією м’ясорубкою, яка перемелювала малі народи й створювала новий народ «московсько-російський». Інакше кажучи, “російська людина” – це носій “російської культури та придуманої історії”, що сформувалася в ХV-ХVІІ століттях і штучно була “систематизована” завдяки політиці Петра і, пізніше — у ХVІІІ-ХІХ століттях — завдяки діяльності мужів російської науки і культури, а ще пізніше, за радянської влади, — завдяки «правильному» утворенню народів СРСР.
У СРСР усім були відомі освітні інтернати в Середній Азії та Сибіру. Дітей забирали з родини на багато місяців. Далеко від їхньої домівки під виглядом безкоштовної обов’язкової (!) освіти проводилася звичайна русифікація. Діти втрачали мову, культуру, навички до ремесел, господарювання своїх предків, відривалися від традиційного способу життя. Таким чином, під гарною вивіскою доступної освіти було знищено ідентичність багатьох народів Росії.
Сумна доля народів Півночі та Сибіру відома всім – майже поголовне пияцтво, втрата ідентичності, традиційних промислів і зміна традиційного способу життя. Що далі? Вимирання або повна русифікація.
Писемність татар, чувашів, калмиків? Нас учили в школі, що такої ніколи не було, що то росіяни навчили їх писати й читати. Майже так… Тільки спершу росіяни відібрали в цих народів їхню власну грамоту на основі арабського письма, потім у 1920-х – змусили писати латинкою, ну а далі, у 1930-1940-х – плавно перевели на кирилицю. Зрозуміло, що їхня історична спадщина стала ніби й не їхньою, бо ж написана по-іншому.
Уже давно в Росії “росіянином” вважається той, у кого рідна (перша) мова – російська. Тобто, “росіянин” і ” російськомовний ” – поняття тотожні. «Росіянами» сьогодні є дуже багато татар, удмуртів, башкирів, чувашів, калмиків, якутів, бурятів тощо, яких силоміць хрестили починаючи ще від часів Івана Грозного, Петра І й до Столипіна.
Уся система освіти та суспільно-політичного укладу теж працювала на появу «росіян» серед тих народів, які навіть не є слов’янами. Сьогодні важко сказати, скільки «росіян» у самій Росії є слов’янами за походженням. Очевидно, меншість — менше за 50 %. Офіційна статистика не відображає цієї дійсності.
У зв’язку із цим дуже цікавими є заяви політиків і навіть президента Росії про захист прав «російськомовних» громадян у сусідніх країнах. А по суті, це – нова версія старого міфу про «збирання земель руських». Тільки сьогодні йдеться про збирання людей і земель «російськомовних». За цим стоїть звичайна спроба прикрити неоімперські агресивні наміри – не більше й не менше.
Перепис населення 1926 року в Росії засвідчив, що на території Брянської, Курської, Смоленської, Рязанської областей налічувалося більш ніж 2 млн українців. Але вже 1939-го їх поменшало до 400 тисяч. За переписом 1989 року, у Росії проживало 4,6 млн українців, а 2001-го – тільки 2,4 млн. Куди ж поділося 2 мільйони людей?
За період з 1900-х по 1990-ті на території європейської та південної частини сучасної Росії, а також у Сибіру було асимільовано близько 10-15 млн українців. І це – тільки за офіційними даними переписів населення Росії. А скільки було таких асимільованих білорусів, татар, башкирів, бурятів, калмиків і дітей із змішаних шлюбів, які, за «заведеним правилом», ставали росіянами?! Десятки й десятки мільйонів.
Ось це і є сучасний російський народ – так звані росіяни. Явище «кріпосного права» є істинно московським феноменом, і він багато що пояснює. У всьому світі рабами були представники інших народів і рас. І тільки в Росії у рабство брали своє ж населення. Утім, це не дивно. Князі Московського царства ставилися до народу не інакше, як до чужинців, і слово «чернь», яким вони називали власний народ, якнайточніше демонструє ставлення знаті до цього народу.
Але й сам народ змушений був ставитися до князів як раб до господаря. Рабське поклоніння перед знаттю й чиновниками є притаманним для Сходу, це все — елементи азійської культури, яка й стала невід’ємною частиною Московії.
До укладення союзу України з Росією 1654-го селяни в Україні були вільні – жилося їм нелегко, але вони не були нічиєю власністю й працювали на себе. А в містах діяло Магдебурзьке право. Міста ж у Московії такого не знали. Саме тому поступово народ, що проживав на території істинної Русі (у більшості це — сучасні Україна й Білорусь) і який називав свою історичну віру, свою мову й себе – руськими, пізніше, при більш тісних контактах з Московською державою в ХVІІ столітті зрозумів, що сам він може бути ким завгодно, але тільки не тим московітом, москалем «російським».
Саме в цей період складається чітка самоідентифікація жителів України як народу Русі, які не є «московськими росіянами». Саме тому виринає стара назва «моя країна, вкраїна» – Україна. Цим самим назву “Вкраїна” як «моя країна» протиставили “загальній” для росіян і українців назві «Великоросія».
Московія ж, навпаки, починає посилено асимілювати народи. Насильно хрестити татар і язичників із півночі. Указом Петра вихрещених татар навіть звільнялося від податків на 3 роки. А Столипін ще й землю безкоштовно давав, щоправда, у Сибіру… Можливо, саме із ХVІІ століття й веде своє коріння українська ідея протиставлення себе Росії. Ну, не бажав народ Руси-України називатися по-московському «російським» — він таким не був, він був завжди руським. Але це – різні речі, які Росія намагається підмінити й змішати.
Русь Мала і Русь Велика — так перекладається назва «Руссія Міноріс», але аж ніяк не «Малоросія». Знав про це й цар Петро І, і саме тому знову з’явилися на світ «Великоросія» і «Малоросія», які за сотні років вже майже втратили своє значення. Самі російські селяни, як писав посол Австрії наприкінці ХVІ століття, на запитання, хто вони за національністю, відповідали: селяни або християни, тобто, абсолютно ідентифікували себе росіянами. А про назву своєї країни «Росія» говорили, що земля їхня називається «Рассєя» тому, що «народу нашого розсіялося по цій землі багато».

Міф 13: «Російська душа». Додамо: загадкова, як ще люблять говорити в Росії. Насправді ця «загадковість» є досить умовною й не становить жодної таємниці. Секрет цей — простий, це — плід взаємодії азійської та європейської культур, адже саме на їх стику з’явилася й створювалася так звана російська нація і держава. Росіяни – азіати в Європі та європейці в Азії. Виходить, Москва столиця – «Азіопи»?..

Міф 14: “Російська мова”. Вона — велика і могутня, саме так нас учили в школі. Це вона – «перша», а всі інші слов’янські – навколо неї. Російська мова сформувалася в ХVІ-ХVІІ століттях, а її граматика й лад виникли ще пізніше – це вже Ломоносов, узявши за основу підручники й книги руських князівств, створював їх крок за кроком. А потім Пушкін привніс у цю мову багато цікавого і нового.
Сьогодні посилено популяризується думка, що українська – це “опольщена” російська мова, тому що в ній нібито є багато польських слів. Але цим просто намагаються пояснити її відмінність від російської для самих же росіян: щоби не замислювалися про те, що не треба. Насправді ж за цим ховається спроба прикрити величезну кількість запозичень у російській із тюркських мов, особливо татарської, мов фіно-угрів, мері, чуді, тобто русифікованих народів уральської й північної частини сучасної Росії.
У дійсності в українській мові багато не польських слів, а загальнослов’янських, саме тому білорус і українець краще за росіянина розуміють польську й чеську, сербсько-хорватську та словацьку мови. Ну а словацької окупації України вже точно не було. Лексика ж української збігається з білоруською мовою на 60 %. І це чітко вказує на те, який саме народ має справжнє, а не вигадане, історичне та культурне коріння й на якій території – на території істинної Русі, а не вигаданої ” Московії “. Тому що два цих народи і є спадкоємцями та продовжувачами Русі.
Відомий російський лінгвіст Даль писав, що не міг повноцінно спілкуватися зі селянами в Підмосков’ї. Вони не розуміли тієї мови, якою він розмовляв і яку вивчав. І це відбувалося всього за 100-150 верст від Москви! Що ж тоді казати про російську глибинку? Неодноразово Даль заявляв, що мова Русі називається руською та пишеться саме з однією літерою «с», але його ніхто не слухав, бо всі прислухалися до указів Петра I. Але саме руською називали свою мову люди похилого віку в Україні навіть у ХХ столітті, чітко протиставляючи її мові московській, якою і є новопридумана “російська”, себто «русский язык» із двома “с”.
Щодо походження багатьох «споконвічно російських» слів, щодо їх “російськості” сьогодні не виникає сумніву навіть у викладачів російської мови в самій Росії. Однак якщо проаналізувати лексичний склад російської мови, то виявляється, що від слов’янських мов залишилося в ній не так уже й багато.
Зате достатньо залишилося від штучної й використовуваної тільки для письма та релігійної служби церковнослов’янської мови. І це не дивно, бо Ломоносов узяв за основу саме церковнослов’янську й, використовуючи підручники вчених мужів середньовічної Русі – у той час частини Великого Князівства Литовського, — створив і систематизував московську російську мову. Саме тому сучасна російська мова рясніє багатьма запозиченнями із церковнослов’янської, яка на Русі до кінця ХVІІ століття виконувала функцію писемної мови. Величезна кількість слів прийшла в російську з мов уральських народностей і з мов північної та європейської частини Росії – вепсів, мері, комі, весі, фінів, угрів. У міру завоювання й заселення цих територій люд Московського князівства стикався з явищами, назвами речей у місцевих народів і переймав їх для позначень у власній мові.
Так, наприклад, «російська» околиця походить від карельського okollisa; волость – від карел. volost, фін. volosti; округ(а) від карел. okruuka, комі oukruga; деревня (село) – від вепс. deruun, deron, derevn; погост (цвинтар) — від вепс. рagast і карел. Pogostu; поселок (селище) – від карел. posolku; огород (город) – від карел. ogrodu і комі akgarod; усадьба (садиба) – від карел. і комі usat’bu; участок (ділянка) – від карел. ucuasku; роща (гай) – від карел. roshsu і комі rossha, roshta; тундра – від прибалт.-фінськ. tunturi, tuntur; пруд (ставок) – від карел. і фінськ. pruttu, pruudu; верста – від комі vers і карел. virsta; путь (шлях) – від карел. puwtti й комі PUTINA (походження прізвища Путін); телега (віз) – від карел. telegu і комі telezhnei; тропинка (стежка) – від карел. troppu і комі trioppu; крюк (гак) – від карело-фінськ. kruwga, kruwkka; место (місце) – від карел.і комі mesta; кряж (крутий берег ) – від вепс. kruz, krez$ jven (вир) – від комі-карел. omutta; плешь (лисина) – від карел. plesatti; родник (джерело) – від фінсько-карел. rodniekku, rodnikka; бугор (пагорб) – від карел. buguriccu і так далі.
Хтось може заперечити, що ці слова, навпаки, прийшли з російської в карельську, вепську тощо. Але, на жаль, це не так – схожих із ними однокореневих слів майже немає в інших слов’янських мовах .
Для російської людини саме такі слова звучать особливо «по-російськи»: вона з ними живе століттями, причому білоруські й українські слова видаються їй чужими (звідси – версія про опольщення ). Але ж саме ці народи, що завжди жили й живуть на Русі справжній, і є носіями її культури. Пізніше деякі слова північних народів потрапили й в українську та білоруську мови вже через русифікацію.
Але відбувався й зворотний процес. Наприклад, такі слова як станція, могила, село, хутір тощо, були запозичені карельською, комі й іншими мовами з російської. Про багато тюркських, іранських і європейських запозичень у російській мові знають лише лінгвісти : ТОВАР, САРАЙ, КАРАВАН, КАВУН, СОБАКА, ХЛІБ, КРУЖКА, ЗОНТИК, БЛОКНОТ, ГАЛСТУК, КОМПОТ, МУЗИКА, ТРАКТОР, ТАНК, ГАВАНЬ, ПАРУС, ІКОНА, СПОРТ, РИНОК, ВОКЗАЛ, ГОЛ, СУП, КОТЛЕТА, ХОР, ІДИЛІЯ, ПОЕЗІЯ, ГОСПІТАЛЬ, ЯРМАРОК, ШАНС, АЗАРТ, ТЕНТ, МАЙОНЕЗ, ШАМПУНЬ, ПРОБЛЕМА, СИСТЕМА, ТЕМА й багато тисяч інших. І це без урахування латинізмів і ранніх запозичень із грецької мови.
Науково-технічний лексикон російської мови майже на 100 % складається з голандських, німецьких, англійських запозичень. Суспільно-політична лексика майже на 100 % наповнена грецькими, французькими й англійськими запозиченнями. То де ж, власне, сама «велика і могутня» російська мова? І про яку «давньоруську» можна взагалі говорити ? Російська мова як гілка східнослов’янської – по суті, гримуча суміш письмової церковнослов’янської (штучної, а не розмовної) мови з десятками різних мов завойованих, поневолених і асимільованих народів. Це природний процес – при тісному контакті не тільки завойовник насаджує своє, а й сам завойований мимохіть запозичує чуже.
Імперські ж і радянські історики скрізь, де тільки можна, замінювали термін “східнослов’янський” на міфічний – «давньоруський». Але не було такого народу, не було ніколи й такої мови. У Києві була своя говірка, у Новгороді – зовсім інша. Писали церковнослов’янською, але цією мовою ніхто ніколи не розмовляв! Навіщо ж брехати й створювати міф про «давньоруську» мову? Дуже вже царям московським давнини хотілося.

Міф 15: ” Багатство Росії”. Чим володіє російський народ, крім земель і багатств інших захоплених народів? Нічим. Що мають корінні народи Росії від такого володіння? Нічого. А ось Кремль має, і має немало… У «злій», «капіталістичній» і «західній» Канаді не тільки індіанці, а всі жителі “видобувних провінцій” отримують щорічну ренту за використання ресурсів і надр землі, на якій вони живуть. Держава ділиться прибутком із тими, кому цей прибуток належить по праву! Наприклад, 2005-го всі жителі (включаючи немовлят) провінції Альберта в Канаді після стрибка цін на нафту отримали додатково виплату по 400-500 доларів.
Ось так чинять у справді цивілізованих, демократичних країнах. Як учинили в Росії, отримавши надприбуток? Збільшили видатки на озброєння. І за нафто-газодолари стали ще більше загрожувати сусідам і влаштовувати газові й торгові війни. „А чё, деньги чай есть, можно и поиграть в политэкономию”. А на народ – начхати, як і завжди. Що мають реально малі народи Росії від експлуатації їхніх надр? Північну надбавку до зарплати й тут же – націнку за II і III категоріями?! Як і в царські часи, як і в радянські, так і сьогодні – нічого не мають. Сама імперська демагогія. А це і є показник реальних прагнень і намірів держави, а також того, куди вона йде.

Світлана Тараненко

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...